Стаття 1224. Усунення від права на спадкування

Аналізуйте судовий акт: Сам факт перебування спадкодавця у безпорадному стані не може бути єдиною та достатньою підставою для усунення спадкоємця від права на спадкування (ВС КЦС справа № 127/11408/19 від 19.07.2021 р.)
 Практика вже встановила певні правила доведення наявності підстав для усунення спадкоємця від спадкування. Нагадаю, що частиною п'ятою статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. У цій справі, ВС КЦС застосував попередні позиції у подібних справах, та не дивлячись на безпорадний стан спадкодавця - не усунув спадкоємця на обов’язкову частку, внаслідок відсутності доказів ухилення такого спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві та потреби спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Дочка (онука спадкодавиці) звернулася до суду з позовом до свого батька (сина спадкодавиці) про усунення його від права на спадкування після смерті його матері (бабусі позивачки). Бабуся за життя залишила заповіт на ім’я онуки (позивачки), і після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входило 33/50 часток у праві на домоволодіння та земельні ділянки. 

Батько (відповідач та син спадкодавиці) вважається спадкоємцем першої черги за законом та, оскільки є непрацездатним, має право на обов'язкову частку після смерті матері. Відомо, що вони у встановлений строк подали заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

Свій позов, позивач обґрунтовувала тим, що відповідач ухилявся від надання своїй матері (її бабусі) допомоги, яка через тяжку хворобу була у безпорадному стані, визнана особою з інвалідністю першої групи загального захворювання, потребувала сторонньої допомоги та постійного лікування, отримувала соціальні послуги від соціальних робітників (придбання та доставка товарів, прибирання у помешканні, допомога в оплаті комунальних послуг, приготування їжі, спілкування тощо). У свою чергу, позивач надавала бабусі матеріальну допомогу, а її мати - здійснювала догляд за нею. Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: Відсутність піклування зі сторони спадкоємців про хворого спадкодавця не стало підставою для усунення відповідачів від спадкування (КЦС/ВС у справі № 386/967/18 від 29.06.2021)
 Ч. 5 ст. 1224 ЦК України передбачено дуже гарне правило, згідно з яким за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

У цій справі позивачка звернулася до суду з вимогою усунути від спадкування відповідачів.

Які ж обставини можуть вважатися ухиленням надати допомогу спадкодавцеві?

За твердженням позивачки, за її рахунок перед смертю спадкодавець проходила лікування, а відповідачі жодним чином не допомагали хворій фінансово. Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: Сам по собі факт виявлення ознак тяжкого психічного розладу у спадкодавця не свідчить про його безпорадний стан, необхідний для усунення від спадщини (ВС/КЦС у справі 761/19573/15-ц від 18.12.2020 року)

Інститут усунення від спадщини, передбачає можливість усунути спадкоємця від права на спадкування, якщо буде встановлено, що такий спадкоємець ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані (відповідно до статті 1224 Цивільного кодексу України – надалі – “ЦК”). Отже, одним із основних фактів, які потребують встановлення – це безпорадний стан спадкодавця. В цьому рішенні суд констатував, що навіть факт встановлення тяжкого психічного розладу у спадкодавця не свідчить про його безпорадний стан. Детальніше – далі.

Фабула судового акту: Мати померлого сина, подала позов до суду першої інстанції, про усунення дружини свого сина (невістки) від спадкування, внаслідок того, що невістка умисно ухилялась від надання допомоги своєму чоловікові, який хворів на тяжку психічну хворобу, у зв`язку з чим перебував у безпорадному стані.

Факт наявності тяжкої психічної хвороби підтверджувався за життя – тим що син проходив обстеження у психіатричній лікарні, де йому було видано графік прийому ліків від шизофренії, а посмертно - висновком судово-психіатричної експертизи (виявлено ознаки тяжкого психічного розладу (з найбільшою вірогідністю: шизофренія, параноїдна форма).

Обмежено дієздатним або недієздатним спадкодавець за життя не визнавався.

Перед смертю, спадкодавець несподівано пропав, а потім його знайшли повішаним. Зі слів, позивача (матері) - після зникнення чоловіка та за весь час його пошуків, відповідач (яка знала про хворобу) поводила себе так, наче нічого не трапилось, вела звичайний спосіб життя. Підтвердження доказами цих фактів, позивач – як вбачається з рішення – не привела. Втім, суд першої інстанції задовольнив її позов і усунув дружину від спадкування.

Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції. ВС КЦС погодився із цим і залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Позиція аргументована наступним:

1) узагальнюючи зміст статті 1224 ЦК, постанову ПВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, та попередні висновки ВС:

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України має значення сукупність обставин:

- ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання,

- перебування спадкодавця у безпорадному стані,

- потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності в сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

2) Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Так, позивачем не доведено факт ухилення, хоча це є її процесуальним обов`язком.

3) Щодо безпорадного стану:

- безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

- відсутні переконливі докази того, що через наявність тяжкого психічного розладу спадкодавець не здатен був усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними або такий розлад істотно вплинув на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, унаслідок чого він потребував постійного нагляду та сторонньої допомоги;

- обмежено дієздатним або недієздатним спадкодавець за життя не визнавався.

Таким чином, лише факт вияву у спадкодавця ознак тяжкого психічного розладу не може свідчити про безпорадний стан спадкодавця, оскільки безпорадний стан - це стан особи, у якому вона не може самостійно забезпечити свої життєві потреби, потребує стороннього догляду, допомоги і піклування.