Зобов´язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виникають при наявності наступних вимог:
По-перше, необхідно, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна на одній стороні є результатом відповідного зменшення майна на іншій.
По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою.
У залежності від змісту вимоги, яка пред´являється на підставі зобов´язання, яке виникає у потерпілого, законодавець передбачив можливість повернення набутого (збереженого) майна в натурі.
Майно, яке може бути розпізнане, повертається в натурі. Доходи також повертаються в натурі або у вигляді грошового еквіваленту.
Незважаючи на те, що в статті, що коментується, мова йде про обов´язок набувача «повернути» набуте, враховуючи певні обставини, може бути повернена не та сама індивідуально визначена річ, а її рівноцінна заміна з числа однорідних.
У випадку неможливості повернення безпідставно набутого майна в натурі відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Суд, враховуючи положення Закону України « Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», в залежності від випадку, вправі обрати методичні матеріали по оцінці майна, які найбільш відповідають виду й стану майна, або майнових прав, які оцінюються.
Крім набутого (збереженого) майна повертаються чи відшкодовуються доходи, які особа отримала. Оскільки не індивідуалізований предмет пред´явленої позивачем вимоги, то не набувають індивідуальної визначеності отримані у випадку використання його доходи. Вони також можуть відшкодовуватися, враховуючи реальну чи належну вигоду, отриману від використання такої ж кількості речей того ж виду. Будь-які вимоги підпорядковуються загальному для цивільного права принципу повного відшкодування шкоди.
Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Після розірвання договору виникає право вимагати через суд повернення безпідставно набутого майна за розірваним договором на підставі ст. 1212 ЦК України (ВС/КАС, № 910/13271/18 від 06 лютого 2020 р.)
Стаття 1212 ЦК України - "Загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави" – багатогранна та багатостраждальна. Це одна із найбільш «різноманітно тлумачних» статей в Цивільному кодексі України, за якої судді на догоду власним інтересам загубили багато гарних позовів. Мабуть вже пару десятиліть єдиної практики із застосування цієї статті немає. Ця справа є прикладом прогресивного підходу у цій царині, який дійсно направлений на існування ефективного правосуддя, а начебто законних, но абсолютно «мертвих» рішень.
Рішенням суду, яке набрало чинності, між сторонами цього спору було розірвано договір купівлі-продажу частки у спільному майні (спільна часткова власність розміром 24% у договорі про спільну діяльність). Судами встановлено, що фактично майно знищено, і у натурі повернуто його неможливо. Позивач наполягає на тому, що майно на момент розгляду спору набуте відповідачем безпідставно і оскільки цього майна вже не існує відповідач повинен повернути його вартість. Власне, це і є предметом позовом, разом із нарахованим на вартість індексом інфляції та 3% річних. Позов обґрунтовується ст. 1212 ЦК України та ст. 1213 ЦК України - "Повернення в натурі безпідставно набутого майна."
В даному випадку нас цікавлять питання: чи вважається в даному випадку майно таким, що набуте безпідставно і чи слід суду застосовувати для стягнення вказані статті?
Адже поширеною є практика, коли при наявності у спорі будь-якого договору між сторонами навіть визнаного недійсним чи розірваним набуття майна безпідставним судом не вважається.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні позову. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Зокрема ВС підкресли наступне. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди, зокрема, дійшли висновку, що договірний характер правовідносин, що існували між сторонами і на підставі яких виникло право вимоги та обов`язок повернення коштів, виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.
Хоча чинний договір і є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей), така підстава може бути в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. В цьому випадку позовна вимога про повернення майна або стягнення коштів при неможливості повернення обґрунтовується саме ст. 1212 ЦК України, а повернення відбувається на підставі ст. 1213 ЦК України.
Тобто, підстава була, а згодом відпала. По-іншому – «перестала бути правовою». І тоді безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.