Попередньою статтею передбачені випадки припинення договору доручення. Одним з них є відмова довірителя від договору, яка тягне за собою певні наслідки. Статтею, що коментується, передбачений обов´язок довірителя відшкодувати повіреному фактично понесені витрати, а також виплатити належну йому плату пропорційно виконаній роботі. Моментом, від якого довіритель повинен здійснити відповідні виплати, є час, коли повірений одержав повідомлення про припинення договору доручення. Але і тут є виключення, коли довіритель звільняється від такого відшкодування у разі виконання повіреним доручення після того, як він довідався або міг довідатися про припинення договору доручення. Це положення застережує довірителя від зловживання з боку повіреного. Однак, якщо довіритель схвалить виконане повіреним, то в такому випадку він також повинен відшкодувати витрати та виплатити винагороду за виконану частину договору доручення. Оскільки відмова довірителя від договору — це право, надане йому законом, тому вона не є підставою для відшкодування збитків, завданих повіреному припиненням договору. Але це не стосується у випадку з комерційним представником, оскільки відносини довірителя з ним характеризуються сплатністю.
Повірений також звільняється від відшкодування збитків у разі відмови від договору, тому що він користується рівним із довірителем правом відмовитись від договору згідно п.1 ч.І ст. 1008 ЦК.
Виключення складає випадок відмови повіреного від договору за таких умов, коли довіритель позбавлений можливості інакше забезпечити свої інтереси, а також відмови від договору, за яким повірений діяв як комерційний представник.
page
youtube
