Стаття 1270. Строки для прийняття спадщини

Аналізуйте судовий акт: Факт проживання спадкоємця за кордоном не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини (КЦС/ВС у справі № 589/1863/13-ц від 12.04.2021)
 Ч. 1 ст. 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців. Проте часто трапляється, що через горе від втрати близької людини, незнання законодавства, інші обставини спадкоємці пропускають цей строк.

У разі, якщо строк пропущено спадкоємцем додатковий строк надається за рішенням суду лише за наявності поважних причин для його пропуску.

Стала практика судів зводиться до того, що такими поважними причинами є, зокрема, тривала хвороба спадкоємця, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту. При цьому суди досить вимогливо ставляться до причин пропуску строку на прийняття спадщини і не визнають поважними юридичну необізнаність позивача щодо строку прийняття спадщини, відсутність інформації про смерть спадкодавця тощо.

У цій справі позивач звернувся до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: Поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини та визначення додаткового строку (КЦС/ВС у справі № 491/327/18 від 02.02.2021)

 За загальним правилом, визначеним ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців.

У разі, якщо цей строк пропущено спадкоємцем додатковий строк надається за рішенням суду лише за наявності поважних причин для його пропуску.

Стала практика судів зводиться до того, що такими поважними причинами є, серед іншого, тривала хвороба спадкоємця, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту. При цьому суди досить вимогливо ставляться до причин пропуску строку на прийняття спадщини і не визнають поважними юридичну необізнаність позивача щодо строку прийняття спадщини, відсутність інформації про смерть спадкодавця тощо.

Позивач звернулася з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

В обґрунтуванні причин пропуску зазначила, що протягом встановленого законом строку для прийняття спадщини, вона вчинила необхідну сукупність дій спрямованих на прийняття спадщини. У тому числі жінка неодноразово зверталася до нотаріальної контори з метою отримання консультацій щодо прийняття спадщини після смерті матері (підтверджується повідомленнями нотаріуса та показаннями свідків).

З невідомої їй причини нотаріус не оформив у встановленому законом порядку заяву про прийняття нею спадщини.

Рішенням суду першої інстанції, з чим погодився й апеляційний суд позов задоволено.

Суди також урахували наявність у позивачки істотних труднощів у вчиненні дій щодо своєчасного прийняття спадщини, зокрема, що вона за станом здоров`я не могла пересуватися без сторонньої допомоги та потребувала часу для відновлення після перенесеної тяжкої хвороби.

ВС погодився з аргументами позивача та зауважив, що суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку наявним у справі доказам та взаємовідносинам сторін, за сукупності яких дійшли обґрунтованого і справедливого висновку про наявність підстав для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті терміном в три місяці.

Аналізуйте судовий акт: У позові про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідачами слід зазначати УСІХ спадкоємців, а у випадку їх відсутності орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ВС/КЦС у справі № 352/382/18 від 30 квітня 2020р)

Поширена ситуація серед українських заробітчан, які роками перебувають на чужині і втрачають родинні зв’язки. Батько помер, передав у спадок сину на підставі заповіту нерухоме майно, але син пропустив шестимісячний строк прийняття спадщини, передбачений ст. 1270 ЦК України. Через деякий час син звернувся із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса, проте отримав відмову у прийнятті спадщини  у зв'язку із пропуском сттроку, при цьому спадщину прийняв інший спадкоємець (Особа 3). Отже, виник родинний конфлікт та юридичний спір за майно. 

Питання процесуальне: хто в такому випадку при поданні позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини на підставі ст. 1272 ЦК України повинен бути відповідачем? Нотаріус, спадкоємець, який прийняв спадщину, усі спадкоємці, і ті що прийняли спадщину, і ті що ні,  територіальна громада за місце відкриття спадщини, тощо.    

Проблема юридична: як визначити коло усіх спадкоємців, усіх черг, які прийняли спадщину, права яких можуть бути порушені при поданні такого позову. Відразу слід зазначити, що ВС про це замовчує.

Син (позивач) подав позов та визначив відповідачем у заяві орган місцевого самоврядування за місце відкриття спадщини. Суд першої інстанції замінив відповідача на одного із спадкоємців померлого, з яким у позивача конфлікту не було (Особа 2), визнав причину пропуску строку для прийняття спадщини – перебування за кордоном - поважною та задовільнив позов.

Інший спадкоємець (Особа 3), який не брав участі у розгляді справи судом першої інстанції подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення своїх прав на участь у розгляді спору.  

Суд апеляційної інстанції, з яким погодився суд касаційної інстанції, скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову. Таке рішення обґрунтовувалося тим, що суд першої інстанції помилково не встановив коло УСІХ  спадкоємців померлого та не залучив їх УСІХ до розгляду позову у першій інстанції.  

Зокрема ВС підкреслив, що позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Отже, процесуальна тактична перемога Особи 3, оскільки пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.