Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.
Якщо до нотаріуса звернулися спадкоємці та висловили своє бажання прийняти спадщину або якщо спадщина прийнята фактично, то для отримання свідоцтва про право на спадщину, — перше, що повинен зробити нотаріус — це встановити строк відкриття спадщини. Моментом відкриття спадщини є момент смерті спадкодавця. З моменту смерті починає спливати шестимісячний строк для прийняття спадщини. Момент смерті може бути встановлений тільки за свідоцтвом про смерть.
Якщо людина померла не на території України, а спадщина відкривається на Україні, тоді спадкоємцям необхідно представити нотаріусу свідоцтво про смерть, легалізоване консульством України на території тієї країни, де воно видано. Свідоцтва про смерть не потребують легалізації, якщо країна в якій воно видано, приєдналась до Конвенції про правову допомогу та правові відносини по цивільним, родинним та кримінальним справам від 22 січня 1993 року.
Коли людина визнана померлою у судовому порядку і про це постановлена ухвала, тоді спадкоємцям необхідно звернутися до органів РАЦС для одержання свідоцтва про смерть. Датою смерті вважається дата, яка вказана в ухвалі про признання людини померлою, ця ж дата вказується органами РАЦС в свідоцтві про смерть, строк для прийняття спадщини або відмові від спадщини починає стікати від неї. Наприклад, спадкодавець пропав безвісти 10 років тому, але спадкоємці звернулися до суду про признання його померлим тільки у 2002 році. Суд постановив ухвалу в лютому 2003 року про признання його померлим, реєстрація ухвали в органах РАЦС пройшла у квітні 2003 року, в свідоцтві про смерть дата смерті вказана - лютий 2003 року. Строк для прийняття спадщини починає стікати з лютого 2003 р. Якщо в свідоцтві про смерть вказаний тільки місяць смерті, під датою смерті слід розуміти останній день місяця; якщо в свідоцтві про смерть вказано тільки рік смерті, то датою смерті слід розуміти 31 грудня цього року. Строк для прийняття спадщини починає стікати з цієї дати.
Якщо спадкоємці тієї черги, що призиваються до спадщини, відмовилися від спадщини або не прийняли її, або усунені від спадщини, до спадщини призивається наступна черга спадкоємців, строк прийняття ними спадщини встановлюється продовж трьох місяців з дня усунення від спадщини.
Але в цьому випадку відмова від спадщини спадкоємців, які призиваються до спадщини, повинна бути безумовною та беззастережною. Від спадщини повинні відмовитися усі спадкоємці черги, що призивається до спадщини, тільки тоді наступає право у спадкоємців наступної черги подати заяву про прийняття спадщини.
Якщо строк, що залишився для подання заяви про прийняття спадщини наступною чергою спадкоємців менший ніж три місяці, він повинен бути продовжений до трьох місяців.
1. Якщо протягом шести місяців з часу відкриття спадщини відказоодержувач не відмовився від заповідального відказу, вважається, що він його прийняв.
Заповідач має право встановити заповідальний відказ, тобто покласти на спадкоємця обов´язки передати третім особам відповідне майно або виконати обов´язки майнового порядку. Згідно з цим спадкоємець та відказоодержувач виступають як боржник та кредитор. Заповідальний відказ не обмежує права спадкоємця як власника успадкованого майна, він лише зобов´язує його виконати визначені дії щодо використання третіми особами цього майна. Заповідальний відказ — це воля спадкодавця, яка може бути висловлена тільки в заповіті, і прийняти на себе обов´язки по заповідальному відказу може тільки спадкоємець за заповітом. Відказоодержувач має право пред´явити вимоги відносно своїх прав до спадкоємця, щодо виконання ним своїх обов´язків по заповідальному відказу тоді, коли спадкоємець прийняв спадщину. Коли спадкоємець спадщину не прийняв, то виконання заповідального відказу покладається на того спадкоємця, до котрого перейшла
частина попереднього спадкоємця. Якщо спадщина переходить до спадкоємців за законом, права витребування дій, щодо виконання заповідального відказу не виникає. Право одержання майна або будь-яких майнових розпоряджень згідно заповіту у відказоотримувача виникає протягом шестимісячного строку, тобто в строк, встановлений для прийняття спадщини або відмови від неї. Відказоотримувач, якому було відомо про смерть спадкодавця і який не звернувся до нотаріуса протягом шести місяців, вважається таким, що не бажає отримувати майно або майнові зобов´язання за заповідальним відказом.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Факт проживання спадкоємця за кордоном не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини (КЦС/ВС у справі № 589/1863/13-ц від 12.04.2021)
У разі, якщо строк пропущено спадкоємцем додатковий строк надається за рішенням суду лише за наявності поважних причин для його пропуску. Стала практика судів зводиться до того, що такими поважними причинами є, зокрема, тривала хвороба спадкоємця, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту. При цьому суди досить вимогливо ставляться до причин пропуску строку на прийняття спадщини і не визнають поважними юридичну необізнаність позивача щодо строку прийняття спадщини, відсутність інформації про смерть спадкодавця тощо. У цій справі позивач звернувся до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Читати повністюЧ. 1 ст. 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців. Проте часто трапляється, що через горе від втрати близької людини, незнання законодавства, інші обставини спадкоємці пропускають цей строк.
Аналізуйте судовий акт: Поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини та визначення додаткового строку (КЦС/ВС у справі № 491/327/18 від 02.02.2021)
За загальним правилом, визначеним ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців.
У разі, якщо цей строк пропущено спадкоємцем додатковий строк надається за рішенням суду лише за наявності поважних причин для його пропуску.
Стала практика судів зводиться до того, що такими поважними причинами є, серед іншого, тривала хвороба спадкоємця, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту. При цьому суди досить вимогливо ставляться до причин пропуску строку на прийняття спадщини і не визнають поважними юридичну необізнаність позивача щодо строку прийняття спадщини, відсутність інформації про смерть спадкодавця тощо.
Позивач звернулася з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
В обґрунтуванні причин пропуску зазначила, що протягом встановленого законом строку для прийняття спадщини, вона вчинила необхідну сукупність дій спрямованих на прийняття спадщини. У тому числі жінка неодноразово зверталася до нотаріальної контори з метою отримання консультацій щодо прийняття спадщини після смерті матері (підтверджується повідомленнями нотаріуса та показаннями свідків).
З невідомої їй причини нотаріус не оформив у встановленому законом порядку заяву про прийняття нею спадщини.
Рішенням суду першої інстанції, з чим погодився й апеляційний суд позов задоволено.
Суди також урахували наявність у позивачки істотних труднощів у вчиненні дій щодо своєчасного прийняття спадщини, зокрема, що вона за станом здоров`я не могла пересуватися без сторонньої допомоги та потребувала часу для відновлення після перенесеної тяжкої хвороби.
ВС погодився з аргументами позивача та зауважив, що суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку наявним у справі доказам та взаємовідносинам сторін, за сукупності яких дійшли обґрунтованого і справедливого висновку про наявність підстав для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті терміном в три місяці.
Аналізуйте судовий акт: У позові про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідачами слід зазначати УСІХ спадкоємців, а у випадку їх відсутності орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ВС/КЦС у справі № 352/382/18 від 30 квітня 2020р)
Поширена ситуація серед українських заробітчан, які роками перебувають на чужині і втрачають родинні зв’язки. Батько помер, передав у спадок сину на підставі заповіту нерухоме майно, але син пропустив шестимісячний строк прийняття спадщини, передбачений ст. 1270 ЦК України. Через деякий час син звернувся із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса, проте отримав відмову у прийнятті спадщини у зв'язку із пропуском сттроку, при цьому спадщину прийняв інший спадкоємець (Особа 3). Отже, виник родинний конфлікт та юридичний спір за майно.
Питання процесуальне: хто в такому випадку при поданні позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини на підставі ст. 1272 ЦК України повинен бути відповідачем? Нотаріус, спадкоємець, який прийняв спадщину, усі спадкоємці, і ті що прийняли спадщину, і ті що ні, територіальна громада за місце відкриття спадщини, тощо.
Проблема юридична: як визначити коло усіх спадкоємців, усіх черг, які прийняли спадщину, права яких можуть бути порушені при поданні такого позову. Відразу слід зазначити, що ВС про це замовчує.
Син (позивач) подав позов та визначив відповідачем у заяві орган місцевого самоврядування за місце відкриття спадщини. Суд першої інстанції замінив відповідача на одного із спадкоємців померлого, з яким у позивача конфлікту не було (Особа 2), визнав причину пропуску строку для прийняття спадщини – перебування за кордоном - поважною та задовільнив позов.
Інший спадкоємець (Особа 3), який не брав участі у розгляді справи судом першої інстанції подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення своїх прав на участь у розгляді спору.
Суд апеляційної інстанції, з яким погодився суд касаційної інстанції, скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову. Таке рішення обґрунтовувалося тим, що суд першої інстанції помилково не встановив коло УСІХ спадкоємців померлого та не залучив їх УСІХ до розгляду позову у першій інстанції.
Зокрема ВС підкреслив, що позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Отже, процесуальна тактична перемога Особи 3, оскільки пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.