490
суду
до
Будь-хто зі сторони кримінального провадження як з боку обвинувачення, так і з боку захисту (п. 19 ч. 1 ст. З КПК) має право звернутися під час досудового розслідування до слідчого судді із клопотанням провести допит свідка чи потерпілого в судовому засіданні, в тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних свідків або потерпілих, зокрема, й у випадках, коли такі особи є малолітніми або неповнолітніми. Таке клопотання повинно подаватися до суду за місцем проведення досудового розслідування і мати в своєму обгрунтуванні викладення конкретних й реальних причин, які вказують на необхідність отримання від певної особи чи осіб показань і водночас існування на час
491
подання й розгляду клопотання чи в майбутньому до часу розгляду матеріалів кримінального провадження судом небезпеки для життя і здоров'я свідка чи потерпілого, їх тяжкої хвороби, розвиток і наслідки якої створюють небезпеку для життя чи можуть викликати тяжкі наслідки для здоров'я особи, наявності інших обставин, що можуть унеможливити в майбутньому їх допит у суді або вплинути на повноту чи достовірність показань. До таких інших обставин може бути віднесено найближчий переїзд особи на постійне проживання до віддалених країн, повернення чи тимчасовий приїзд з яких до України, а так само проведення слідчих дій в яких на запит правоохоронних органів України в порядку надання міжнародної правової допомоги значно ускладнені, існування загрози впливу на свідка чи потерпілого з боку зацікавлених осіб з метою схилення до відмови від показань або зміни показань на користь однієї із сторін кримінального провадження тощо. В разі задоволення слідчим суддею заявленого клопотання допит свідка чи потерпілого здійснюється в судовому засіданні за місцем розташування суду, до якого надійшло і яким задоволено клопотання, або за місцем перебування хворої особи, що підлягає допиту, в присутності обох сторін кримінального провадження з дотриманням правил, встановлених ст.ст. 352 353 354 КПК. Обидві сторони кримінального провадження повинні бути завчасно повідомлені про місце й час проведення допиту свідка чи потерпілого в судовому засіданні. Неприбуття для участі в допиті належним чином повідомленої протилежної сторони не перешкоджає проведенню такого допиту в суді, а складений за результатами допиту в суді протокол долучається до матеріалів досудового розслідування як документ, що має значення джерела доказів.
2. Не може бути заявленим під час досудового розслідування клопотання за тих само підстав про допит у судовому засіданні підозрюваного або про одночасний допит підозрюваного зі свідком чи потерпілим.
3. За відсутності в кримінальному провадженні підозрюваного на момент задоволення клопотання допиту свідка чи потерпілого в суді проводиться без участі захисника, якого, природно, за відсутності підозрюваного не повинно бути в провадженні. Якщо ж до моменту проведення допиту в судовому засіданні під час досудового розслідування повідомляється будь-кому про підозру або особу затримують за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, за яким проводиться кримінальне провадження, слідчий суддя зобов'язаний відкласти проведення допиту на час, що потрібний для належного повідомлення сторони захисту про проведення допиту свідка чи підозрюваного в судовому засіданні і провести такий допит за участі сторони захисту.
4. Виїзне судове засідання для допиту тяжко хворого свідка чи потерпілого під час досудового розслідування проводиться лише у випадках, якщо хвороба дійсно загрожує життю чи може призвести до інших тяжких наслідків у разі переміщення особи зі стаціонару лікарняного закладу для допиту до приміщення суду. Тяжкість хворобливого стану та ймовірність настання небезпечних для особи наслідків транспортування з лікарняної установи до іншого місця повинна бути підтверджена відповідною медичною документацією з висновка-
492
ми лікарів, а для проведення допиту створюють належні умови в приміщенні лікарняного стаціонару за місцем перебування хворого свідка чи потерпілого. Допит такої хворої особи судом у домашніх чи інших умовах за межами лікарняного закладу слід вважати процесуально проблематичним.
5. Докази, які отримані під час досудового розслідування в порядку проведення допиту свідка чи потерпілого судом, вважаються такими, що отримані в судовому засіданні (ч. 4 ст. 95 КПК), і для їх неврахування при ухваленні відповідного судового рішення за результатами судового розгляду суд повинен навести конкретні й беззаперечні мотиви такого рішення.
6. Під час судового розгляду предметом допиту свідка або потерпілого, яких допитували за правилами цієї статті в судовому засіданні під час досудового розслідування, може бути уточнення раніше наданих показань чи отримання нових показань щодо обставин, які не були з'ясовані під час досудового розслідування і встановлення яких судом має значення для кримінального провадження.
7. Свідок чи потерпілий, які були допитані в судовому засіданні під час досудового розслідування, є тими особами, яким відомі обставини, що можуть мати значення для судового провадження, і тому такі особи можуть бути допитані в судовому засіданні під час розгляду відповідного кримінального провадження. В разі встановлення судом істотних розбіжностей у показаннях тієї самої особи щодо сутності встановлення фактичних обставин вчинення діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, правильність кожного з наданих показань підлягає перевірці судом. За таких обставин після допиту свідка чи потерпілого під час судового розгляду показання, надані в порядку, передбаченому цією статтею, можуть бути оголошені з метою перевірки правдивості показань та з'ясування причин розбіжностей між тими показаннями, що були надані суду під час досудового розслідування та надаються під час судового розгляду. Оцінку таким показанням суд надає з урахуванням усіх встановлених у судовому засіданні доказів.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, а не тими, що були надані слідчому (ВС/ККС, № 328/912/17, 12.02.20)
В цій кримінальній справі апеляційний суд своєю ухвалою залишив без задоволення апеляційні скарги прокурора і потерпілого, а вирок місцевого суду - без зміни, у зв’язку з чим прокурор звернувся з касаційною скаргою до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
У касаційній скарзі прокурор просив скасувати зазначену ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Зокрема прокурор зазначав, що оскільки суд першої інстанції докази сторони обвинувачення дослідив із порушеннями, в основу вироку поклав лише ті докази, які узгоджуються з показаннями обвинувачених, тому відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції за клопотанням прокурора мав повторно їх дослідити, однак цього не зробив, що перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Отже, обвинувачених визнано невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187 КК України та п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, й виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КК України у зв`язку з недоведеністю їх вини у вчиненні кримінальних правопорушень. За вчинення інших, інкримінованих злочинів, - двох обвинувачених було засуджено до значних строків позбавлення волі з конфіскацією майна. Третього виправдано у повному обсязі.
Розглянувши касаційну скаргу прокурора, ВС/ККС залишив наведені судові акти без змін, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У цьому кримінальному провадженні суди вказали про недоведеність вини обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, зазначивши, що обвинувачення за цим епізодом фактично ґрунтується на показаннях одного з обвинувачених, наданих ним під час досудового розслідування як підозрюваним, та на його показаннях, зафіксованих в протоколі проведення слідчого експерименту, від яких у судовому засіданні він відмовився. Потерпілий же вказував, що лише припускав причетність обвинувачених до вчинення цього злочину, а інша потерпіла взагалі не змогла вказати на конкретну особу, яка вчинила розбійний напад. Інших доказів, які б доводили винуватість у вчиненні цього злочину, судам не надано.
ВС/ККС звернув увагу також на те, що єдиним доказом, на якому ґрунтуються обвинувачення у вчиненні цих злочинів є показання потерпілого, які є суперечливими, оскільки під час першого допиту він вказував про напад двох осіб і припускав присутність третьої особи. Під час повторного допиту вказав, що, нападників було троє, а свідок у суді першої інстанції показав, що одразу після того, як потерпілого доставили до лікарні, він розповідав про двох нападників.
В результаті ВС/ККС дійшов висновку, що згідно з ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу, і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них.