Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах:

Стаття 225. Допит свідка, потерпілого під час досудового розслідування в судовому засіданні

1. У виняткових випадках, пов’язаних із необхідністю отримання показань свідка чи потерпілого під час досудового розслідування, якщо через існування небезпеки для життя і здоров’я свідка чи потерпілого, їх тяжкої хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити їх допит в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, сторона кримінального провадження, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право звернутися до слідчого судді із клопотанням провести допит такого свідка чи потерпілого в судовому засіданні, в тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб. У цьому випадку допит свідка чи потерпілого здійснюється у судовому засіданні в місці розташування суду або перебування хворого свідка, потерпілого в присутності сторін кримінального провадження з дотриманням правил проведення допиту під час судового розгляду.

Неприбуття сторони, що була належним чином повідомлена про місце та час проведення судового засідання, для участі в допиті особи за клопотанням протилежної сторони не перешкоджає проведенню такого допиту в судовому засіданні.

Допит особи згідно з положеннями цієї статті може бути також проведений за відсутності сторони захисту, якщо на момент його проведення жодній особі не повідомлено про підозру у цьому кримінальному провадженні.

{Частина перша статті 225 із змінами, внесеними згідно із Законом № 314-VII від 23.05.2013}

2. Для допиту тяжко хворого свідка, потерпілого під час досудового розслідування може бути проведено виїзне судове засідання.

3. При ухваленні судового рішення за результатами судового розгляду кримінального провадження суд може не врахувати докази, отримані в порядку, передбаченому цією статтею, лише навівши мотиви такого рішення.

4. Суд під час судового розгляду має право допитати свідка, потерпілого, який допитувався відповідно до правил цієї статті, зокрема у випадках, якщо такий допит проведений за відсутності сторони захисту або якщо є необхідність уточнення показань чи отримання показань щодо обставин, які не були з’ясовані в результаті допиту під час досудового розслідування.

5. З метою перевірки правдивості показань свідка, потерпілого та з’ясування розбіжностей з показаннями, наданими в порядку, передбаченому цією статтею, вони можуть бути оголошені при його допиті під час судового розгляду.

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Аналізуйте судовий акт: Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, а не тими, що були надані слідчому (ВС/ККС, № 328/912/17, 12.02.20)

В цій кримінальній справі апеляційний суд своєю ухвалою залишив без задоволення апеляційні скарги прокурора і потерпілого, а вирок місцевого суду - без зміни, у зв’язку з чим прокурор звернувся з касаційною скаргою до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

У касаційній скарзі прокурор просив скасувати зазначену ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Зокрема прокурор зазначав, що оскільки суд першої інстанції докази сторони обвинувачення дослідив із порушеннями, в основу вироку поклав лише ті докази, які узгоджуються з показаннями обвинувачених, тому відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції за клопотанням прокурора мав повторно їх дослідити, однак цього не зробив, що перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Отже, обвинувачених визнано невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187 КК України та п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, й виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КК України у зв`язку з недоведеністю їх вини у вчиненні кримінальних правопорушень. За вчинення інших, інкримінованих злочинів, - двох обвинувачених було засуджено до значних строків позбавлення волі з конфіскацією майна. Третього виправдано у повному обсязі.

Розглянувши касаційну скаргу прокурора, ВС/ККС залишив наведені судові акти без змін, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

У цьому кримінальному провадженні суди вказали про недоведеність вини обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, зазначивши, що обвинувачення за цим епізодом фактично ґрунтується на показаннях одного з обвинувачених, наданих ним під час досудового розслідування як підозрюваним, та на його показаннях, зафіксованих в протоколі проведення слідчого експерименту, від яких у судовому засіданні він відмовився. Потерпілий же вказував, що лише припускав причетність обвинувачених до вчинення цього злочину, а інша потерпіла взагалі не змогла вказати на конкретну особу, яка вчинила розбійний напад. Інших доказів, які б доводили винуватість у вчиненні цього злочину, судам не надано.

ВС/ККС звернув увагу також на те, що єдиним доказом, на якому ґрунтуються обвинувачення у вчиненні цих злочинів є показання потерпілого, які є суперечливими, оскільки під час першого допиту він вказував про напад двох осіб і припускав присутність третьої особи. Під час повторного допиту вказав, що, нападників було троє, а свідок у суді першої інстанції показав, що одразу після того, як потерпілого доставили до лікарні, він розповідав про двох нападників.

В результаті ВС/ККС дійшов висновку, що згідно з ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу, і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них.