538
її
1. Проведення експертизи є процесуальною дією, котра передбачає призначення експертизи, проведення досліджень і надання висновку експертом з питань, вирішення яких потребує спеціальних знань в галузі науки, техніки, мистецтва або ремесла і які поставлені перед експертом за зверненням сторони кримінального провадження, за дорученням слідчого судді чи суду, або відповіді на які надані експертом за його ініціативою, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідно використати спеціальні знання. Спеціальні знання можуть відноситися до будь-якої сфери людської діяльності - науки, техніки, мистецтва, ремесла. Винятки становлять правові знання. Експерт не вправі вирішувати питання правового характеру (наприклад, чи мало місце вбивство або самогубство; надання кваліфікації дій особи за певною статтею чи частиною статті кримінального закону; чи є нестача результатом розкрадання або недбалості тощо), навіть якщо вони перед ним поставлені. Експерт вправі вирішувати лише питання спеціального характеру, наприклад, чи не спричинене поранення власною рукою, питання ж стосовно того, мало місце вбивство або самогубство, на основі висновків експерта та сукупності інших зібраних за кримінальним провадженням доказів вирішують органи досудового розслідування та судового провадження.
2. Частина 2 коментованої статті містить перелік обставин, встановлення яких зобов'язує слідчого або прокурора звернутися до експерта для проведення експертизи. По суті, йдеться про обов'язковість призначення й проведення експертиз у випадках, вказаних в п.п. 1-5 ч. 2 ст. 242 КПК. Така вимога закону зумовлена необхідністю доказування тих обставин, без встановлення яких неможливо вирішити кримінальне провадження. Відсутність у кримінальних провадженнях висновків експертів з питань, перерахованих в п.п. 1-5 ч. 2 ст. 242 КПК, розглядається як підстава для висновку про те, що зібрані докази є недостатніми
539
для вирішення кримінального провадження. Положення коментованої статті відповідають загальним правилам збирання, перевірки й оцінки доказів.
3. Проведення судово-медичних, судово-психіатричних, комплексних судово-медичних та психіатричних або судово-психіатричних та психологічних експертиз доволі часто пов'язується із вторгненням у сферу особистих інтересів підозрюваного, потерпілого, свідка, що може полягати в обмеженні їх недоторканості, свободи, а також потребою отримання від досліджуваних експертами людей відомостей особистого характеру. Результати окремих експертних досліджень інколи безпосереднім чином торкаються інтересів цих осіб й водночас істотно впливають на результат кримінального провадження. Тому в процесі підготовки й проведення експертиз, об'єктами дослідження яких є живі особи, першочергову увагу треба приділяти дотриманню розроблених і затверджених правових положень, що забезпечують обґрунтованість вторгнення в сферу особистих прав, свобод та інтересів громадян. Такі норми повинні застосовуватися лише у виключних випадках, в порядку та межах, що встановлені законом, та зумовлені потребою виконання завдань кримінального судочинства, зокрема: 1) п. 1 ч. 2 коментованої статті встановлює обов'язковість призначення й проведення експертизи для встановлення причини смерті, що настала не з природних причин. З цією метою призначається судово-медична експертиза, об'єктами якої є труп людини та (або) його частини. При проведенні такої експертизи експерт вирішує суто медичні питання і не вправі визначати вид насильницької смерті (вбивство або самогубство), особливу жорстокість позбавлення життя тощо, тобто обставини, які вимагають правової оцінки та юридичної кваліфікації. Судово-медична експертиза зі встановлення причини насильницької смерті проводиться, як правило, одним експертом. У випадках складності та значного обсягу експертного дослідження експертизи ексгумованого трупа з метою встановлення причини настання смерті вона може проводитися двома та більше експертами; 2) відповідно до п. 2 ч. 2 коментованої статті для встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень обов'язково призначається й проводиться експертиза. Законодавець не встановлює, експертизою якого виду ці обставини мають встановлюватися, проте характер вирішуваних завдань, об'єкти та предмет експертного дослідження вказують на те, що обов'язковим для з'ясування цих питань є призначення судово-медичної експертизи живих осіб. На це орієнтує і вища судова інстанція. В постанові Пленуму Верховного Суду України № 2 від 7 лютого 2003 р. "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи" в п. 27 звертається увага судів на те, що для встановлення причин смерті, тяжкості й характеру тілесних ушкоджень призначення експертизи є обов'язковим. При цьому слід ураховувати, що визначення наявності ознак особливої жорстокості, мучення, мордування, катування, знівечення обличчя є компетенцією суду. Встановлювати ж, чи є знівечення обличчя непоправним, необхідно за допомогою судово-медичної експертизи. Водночас, треба мати на увазі, що висновки судово-медичних експертиз містять лише медичну оцінку наслідків злочинного діяння, і саме в такому розумінні вони
540
повинні оцінюватися. До того ж таку експертизу потрібно назначати не лише обов'язково, а й негайно, як тільки виникне потреба та будуть наявними умови для її призначення. Зволікання з призначенням експертизи може призвести до негативних наслідків, а то й неможливості дослідження окремих об'єктів. Ступінь тяжкості та характер тілесних ушкоджень визначаються за правилами та кваліфікаційними ознаками, закріпленими в Правилах судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, які затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 р. № 6; 3) проведення експертизи за кримінальним провадженням є обов'язковим для визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумніви щодо його осудності, обмеженої осудності. Встановлення психічного стану є винятковою компетенцією судово-психіатричної експертизи, а стан осудності визначає лише суд, проте за дотримання умови обов'язкового проведення експертизи і спираючись на висновки судових експертів. Психічний стан особи може впливати на здатність підозрюваного самостійно захищати свої права і законні інтереси в кримінальному судочинстві. Якщо для встановлення осудності підозрюваного законодавство передбачає обов'язковість призначення експертизи, оскільки в своєму рішенні суд повинен спиратися на спеціальні знання в галузі психіатрії, то обов'язковості проведення судової експертизи для встановлення інших психічних станів підозрюваних, потерпілих, а часом і свідків, законом не передбачено. Проте наявність в особи вад психічного здоров'я, які впливають на здатність розуміти сутність перебігу процесу, керувати своїми діями, правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати про них правильні свідчення, може бути встановлена лише в разі застосування спеціальних знань у галузі психіатрії. У зазначених випадках оцінка судом показань особи без урахування думки спеціалістів щодо стану її психічного здоров'я може призвести до помилок в обгрунтуванні прийнятих рішень. Під час проведення експертного дослідження можна виявити не тільки психічний розлад, а й ступінь його впливу на психологічні механізми формування поведінки як психологічного феномену. До того ж, основне значення матиме саме психологічний висновок щодо здатності особи повною або неповною мірою усвідомлювати свої дії, керувати ними, розуміти сутність обставин, що мають значення для кримінального провадження, давати про них показання. Зазвичай для встановлення осудності (неосудності) чи обмеженої осудності складання експертного висновку потребує проведення складних і довготривалих досліджень, різноманітних спостережень за підекспертним в умовах стаціонару з одночасним застосуванням лікарняних заходів. І тому найчастіше ці питання вирішуються шляхом призначення стаціонарної судово-психіатричної або стаціонарної комплексної судово-психіатричної і психологічної експертиз; 4) підставою для зобов'язання слідчого або прокурора звернутися до експерта за проведенням експертизи з метою встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, є відсутність документа про вік особи або наявність документа,
541
що викликає сумніви щодо достовірності відомостей, які містяться в ньому, а іншим способом неможливо отримати ці відомості. Для встановлення цих обставин обов'язково потрібно призначати судово-медичну або комплексну судову медичну й психологічну експертизу Відповідна експертиза призначається за участі спеціалістів у галузі судової медицини, дитячої та юнацької психології; 5) процесуальний закон зобов'язує особу, що здійснює кримінальне провадження, призначити експертизу потерпілої особи за провадженнями про злочини, що вчинені на статевому грунті, для встановлення статевої зрілості потерпілої особи, яка не досягла статевої зрілості (ст. 155 КК). Проте ця категорія кримінальних проваджень потребує обов'язкового з'ясування більш широкого кола питань, які спеціалісти в галузі судової медицини називають питаннями "статевих станів". Проведення таких судово-медичних експертиз має певні особливості. Дослідження повинен проводити судово-медичний експерт, який пройшов спеціальну підготовку, частіш за все такі дослідження здійснюють комісійно з залученням акушера-гінеколога, венеролога, сексопатолога, невропатолога тощо залежно від конкретного випадку. Обстеження осіб, які не досягли 16-річного віку, повинно здійснюватись в присутності батьків, опікунів, а в разі їх відсутності - педагога. В необхідних випадках обстежувані направляються для клінічного обстеження в спеціалізовані медичні заклади (наприклад, у гінекологічне відділення лікарні). При проведенні таких експертиз, крім потерпілої особи, проводять обстеження і підозрюваних.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Проведення судово-медичної експертизи на предмет визначення у водіїв ознак алкогольного сп'яніння не є обов’язковим, навіть у кримінальному провадженні. (ВС ККС №475/1388/23 від 20.05.2025 р.)
Так, він, керуючи у стані алкогольного сп`яніння автомобілем і рухаючись зі швидкістю понад 100 км/год по автодорозі на заокругленні дороги праворуч проявив неуважність, не встежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, виїхав на зустрічну смугу та допустив зіткнення з іншим автомобілем, який рухався назустріч, внаслідок чого водію цього зустрічного ТЗ були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження, а його пасажирка від отриманих тілесних ушкоджень померла. Апеляція залишила в силі вирок суду, тому адвокат захисту подав касаційну скаргу де наполягав - окрім іншого - що для встановлення факту перебування винуватця ДТП у стані алкогольного сп'яніння необхідно було призначити судово-медичну експертизу відповідно до вимог ст. 242 КПК України, однак суд - за його словами - необґрунтовано встановив зазначену обставину на підставі акту медичного огляду, складеного в порядку передбаченому інструкцією, яка застосовується відповідно норм КУпАП. ВС ККС, залишив в силі вирок суду також. Стосовно аргументу адвоката, щодо необхідності проведення судово-медичної експертизи, для встановлення стану сп’яніння винного водія - ВС заперечив, пояснивши наступним: Читати повністюВироком районного суду водія було засуджено за ст. 286-1 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років.
Аналізуйте судовий акт: Необхідність проведення експертизи для встановлення вартості викраденого не є аксіомою, в окремих випадках достатньо і довідки про вартість майна (ВС/ККС у справі № 676/1504/18 від 01.04.2021)
Минулого року мною на даному інтернет-ресурсі було зроблено допис у якому я проаналізував постанову Касаційного кримінального суду у якій останній зробив висновок про однозначну необхідність проведення товарознавчої експертизи для визначення вартості викраденого майна у справах про крадіжки, адже не проведення такої експертизи є однозначною підставою для виправдання особи (Вартість викраденого доводитись ВИКЛЮЧНО висновком експерта, інакше – виправдувальний вирок (ВС/ККС № 420/1667/18 від 25.11.2019).
Однак, в коремих справах виникає закономірне питання – а чи доцільно проводити згадану експертизу, адже предмет, який викрадено є металевим ломом і для встановлення його вартості ніякі спеціальні знання не потрібні.
Так, у даній справі дві особи проникли на територію свинарника де за допомогою газового різака демонтували металеві клітки для тварин, труби та інші металеві предмети фактично перетворивши їх на металевий лом і заволоділи вказаним металом.
Суд першої інстанції вказаних осіб виправдав з тих підстав, що сторона обвинувачення не довела умислу обвинувачених на крадіжку саме металобрухту, а не кліток для утримання свиней та не встановила вартість викраденого майна.
Апеляційний суд з таким рішення не погодився та скасувавши вирок місцевого суду постановив свій, вже обвинувальний вирок.
Стороною захисту на вказаний вирок суду апеляційної інстанції було подано касаційну скаргу, зокрема, з тих підстав, що по справі не було проведено товарознавчої експертизи для визначення вартості викраденого майна, а сторона обвинувачення надала тільки довідку про вартість металобрухту.
Проте, ККС не визнав вказаний довод слушним та касаційну скаргу адвоката залишив без задоволення.
Приймаючи таке рішення суд касаційної інстанції вказав на те, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 242 КПК України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.
В окремих кримінальних провадженнях для встановлення розміру матеріальних збитків не потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання, а достатньо загальновідомих і загальнодоступних знань для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування, про найменування викраденого товару та його вартості (наприклад, щодо вартості викраденої безпосередньо з магазину роздрібної торгівлі товарної продукції, на яку є роздрібна ціна, чи проведення інших арифметичних розрахунків, тощо).
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, предметом злочину є порізані металеві частини кліток, що тривалий час використовувались, покриті іржею - металобрухт, тому у слідчого не було підстав для призначення відповідної експертизи, у зв`язку з чим слідчий обґрунтовано звернувся з запитом до спеціалізованого товариства - Кам`янець-Подільського заготівельно-виробничого цеху «Втормет», що є відокремленим підрозділом Хмельницьке ПАТ «Втормет», та за своїм уставом має право здійснювати діяльність, пов`язану з торгівлею відходами та брухтом. Довідкою вказаного підприємства визначено вартість металобрухту на певну дату. Крім того, дана інформація є загальновідомою та загальнодоступною і спеціальних знань не потребує.
Вищезазначена довідка надавала суду можливість встановити роздрібну ціну викраденого майна без проведення відповідної експертизи. Вказаний доказ отриманий у передбачений процесуальним законом спосіб та відповідає вимогам статей 84, 85, 86 КПК України і підстави вважати його неналежним та недопустимим відсутні.
Аналізуйте судовий акт: Автотехнічна експертиза при ДТП НЕ обов'язкова при дослідженні сукупності інших доказів (ККС у справі № 732/138/18 від постанову від 24.11.2020)
Згідно з кримінальним процесуальним кодексом збирання доказів для встановлення фактичних обставин справи відіграють важливу роль. У справах щодо дорожньо транспортних пригод (ДТП) помилки під час збирання доказів ведуть до неправильного встановлення причинно-наслідкового зв’язку дій водіїв транспортних засобів та інших учасників ДТП. Кожна деталь у показах є вихідними даними при виготовленні експертами висновку автотехнічної експертизи (якщо вона проводиться). Судова практика у питанні обов’язковості проведенні експертизи неоднозначна, тому це потрібно враховувати, вибудовуючи тактику захисту.
Фабула судового акту: Судом першої інстанції визнано особу винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України і призначено йому покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. Зі встановлених судом обставин справи водій порушив вимоги пунктів 2.3 (б), 12.1, 12.4 ПДР), проявив неуважність, перевищивши максимально допустиму швидкість руху в населеному пункті, внаслідок чого не впорався з керуванням транспортного засобу, виїхав за межі проїзної частини та здійснив наїзд на людину, після чого, продовжуючи свій рух узбіччям, здійснив наїзд на придорожнє дерево. У результаті ДТП пішохід та пасажир автомобіля отримали тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала їхня смерть. Судом апеляційної інстанції залишено вирок районного суду без змін.
Посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, сторона захисту просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Крім того, враховуючи різні покази свідків сторона захисту посилалась на їх суперечливість та розбіжність. Враховуючи це, головною причиною звернення захисту до ВС було те, що при усіх наявних обставин справи та для з’ясування вини водія необхідним було проведення автотехнічної експертизи.
Так, під час розгляду справи ККС ВС зауважив, що перевіряє лише правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин. Водночас, не мають права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні або вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
ККС констатував, що висновки нижчих судів ґрунтуються на об’єктивно з’ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом.
Так, зазначені у вироку докази є логічним, послідовними, узгоджуються між собою та не викликають сумнівів у їх достовірності, а доводи сторони захисту про протилежне ВС назвав безпідставними.
Щодо розбіжностей у показаннях свідків Суд зазначив наступне. Свідок, який заявив, що чув скрип гальмів, насправді було звуком заносу автомобіля (за протоколом огляду місця ДТП слідів гальмування не виявлено). Тому очевидним є те, що саме звук заносу автомобіля свідок розцінив як гальмування. Такі розбіжності не мають принципового характеру, оскільки за обставин цієї справи їх можна пояснити швидкістю подій, особливостями пам’яті та суб’єктивним сприйняттям свідками обставин ДТП.
Щодо доводів сторони захисту про відсутність у матеріалах кримінального провадження автотехнічної експертизи якою б, зокрема, було встановлено наявність порушень водієм вимог ПДР, то ВС зазначив, що дійсно, у справах про порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, призначення судових автотехнічних експертиз є загальною практикою. Бо для з’ясування обставин ДТП у багатьох випадках необхідні відповідні спеціальні знання. За змістом ч. 2 ст. 242 КПК України, призначення таких експертиз не є обов’язковим.
Експертиза проводиться слідчим або прокурором у таких випадках:
1) встановлення причин смерті;
2) встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень;
3) визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності;
4) встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості;
5) визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням.
У деяких випадках обставини ДТП можуть бути встановлені на підставі дослідження сукупності інших доказів. Так і у цій справі місцевий суд обґрунтував свій висновок про перевищення засудженим дозволеної швидкості руху в межах населеного пункту, що стало наслідком ДТП, на підставі сукупності інших допустимих і належних доказів, які і дозволили суду першої інстанції встановити обставини ДТП відповідно до стандарту доказування «поза розумним сумнівом».
Таким чином, доводи захисту про необґрунтованість висновків суду щодо допущення засудженим порушень вимог ПДР через відсутність відповідної експертизи, якою б це було встановлено, є неприйнятними.
Крім того, з огляду на те, що сторона захисту ні під час досудового розслідування, ні під час судового розгляду не заявляла клопотання про призначення і проведення у справі автотехнічної експертизи судді назвали неприйнятними доводи захисту про необґрунтованість висновків суду про порушення вимог ПДР через відсутність відповідної експертизи.
Тож суд залишив скарги сторони захисту без задоволення, а рішення нижчих інстанцій – без змін.
Під час розслідування порушення правил безпеки дорожнього руху, що стало причиною смерті людей, важливим є дослідження кожної деталі. Тому у більшості випадків відповідні спеціальні знання експерта для встановлення істотних обставин справи бувають необхідні. Проте, за наявності у справі сукупності інших доказів, відсутність такої експертизи (особливо якщо на її проведенні не наполягала навіть сторона захисту), навряд стане підставою для перегляду вироку в апеляційній чи касаційній інстанціях. Тому заявляючи сумніви щодо наявних доказів стороною захисту не завжди варто очікувати, що суд прийме їх до уваги.