суду та
. Стаття прямо встановлює право особи на оскарження рішень, дій та бездіяльності до суду, якщо органами державної влади України, їх посадовими чи службовими особами у зв'язку з виконанням запиту про міжнародну правову допомогу завдано шкоди їхнім правам, свободам чи інтересам. Коментована стаття гарантує відшкодування шкоди за рахунок держави, яка заподіяна як неправомірними діями чи бездіяльністю органів державної влади України, їх посадових чи службових осіб, так і неправомірними діями представників запитуючої сторони. Таке положення має важливе значення, оскільки унеможливлює двоякість позиції щодо відповідальності представників іноземної держави.
2. Фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування, якщо шкода правам, свободам чи інтересам заподіяна: а) у зв'язку з виконанням запиту про міжнародну правову допомогу; б) неправомірними діями; в) діями, які вчинені органами державної влади України, їх посадовими чи службовими особами або представниками запитуючої сторони.
3. Незалежно від розміру витрати, понесені у зв'язку з виконанням запиту про міжнародну правову допомогу, фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, а тому за загальним правилом запитуюча сторона не несе фінансових витрат на виконання запиту про міжнародну правову допомогу, яка нею ініційована. Винятки становлять виключно витрати на: а) виклик на територію іноземної держави учасників кримінального провадження, свідків та експертів, у тому числі в разі тимчасової передачі осіб; б) проведення експертиз; в) забезпечення безпеки учасників кримінального провадження, якщо конкретним міжнародним договором між Україною та запитуючою стороною не встановлено інше.
1118