827
1. Форма і зміст апеляції мають важливе процесуальне значення, оскільки від викладених у них формулювань, доводів і прохань залежать наслідки розгляду апеляції. Саме тому до форми і змісту апеляції пред'являються жорсткі вимоги. Апеляційна скарга подається лише в письмовій формі. Вимоги до змісту апеляції є вичерпними та містяться у коментованій статті.
2. В апеляції вказується повна офіційна назва апеляційного суду. Інстан-ційна підсудність визначена ст. 33 КПК.
3. Фізична або юридична особа, що подає апеляцію, повинна вказати своє прізвище, ім'я і по батькові, процесуальне положення в кримінальній справі, місце проживання або перебування. Номер засобу зв'язку та адреса електронної пошти не є обов'язковими реквізитами апеляційної скарги, однак, якщо такі є, то зазначення їх в апеляції прискорить та спростить процедуру повідомлення про дату та час призначення апеляційного розгляду, про заперечення та доповнення до поданих апеляційних скарг. Водночас, повідомлення учасників кримінального провадження про подані апеляції має відповідати вимогам, визначеним у главах 6 та 11 КПК.
4. Прокурор, крім того, повинен вказати своє посадове становище, чи брав він участь у судовому засіданні при розгляді справи або затверджував обвинувальний акт.
5. В апеляції зазначається, яке конкретно судове рішення оскаржується, яким судом воно ухвалене, число, місяць і рік його винесення, прізвище, ім'я і по батькові особи, щодо якої ухвалене рішення, суть вироку, ухвали (якщо особа засуджена - за якою статтею, частиною статті КК і до якого покарання, якщо виправдана - за якою статтею КК, частиною статті тощо). В апеляції викладається короткий зміст судового рішення і наводяться формулювання зі змісту його мотивувальної частини, що оскаржується.
6. В апеляції повинні мати місце вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу та їх обгрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення. Апелянт повинен указати конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (див. ст. 409 КПК), які, на його думку, допущені при постановленні рішення, що оскаржується, привести конкретні докази й аргументи в обгрунтування кожної позиції.
7. У скарзі зазначаються докази, які підтверджують наведені в ній доводи і обґрунтовують висунуті до суду апеляційної інстанції вимоги. Доводи автора апеляційної скарги в обгрунтування своїх вимог можуть стосуватися як фактичних, так і юридичних обставин. Коло зазначених у скарзі доказів може бути ширше кола доказів, досліджуваних при розгляді кримінального провадження слідчим суддею або в суді першої інстанції. При цьому нові докази, зазначені у скарзі, можуть бути розділені на дві групи. До першої з них належать ті, які були отримані в ході досудового розслідування, але з тих чи інших причин не були досліджені слідчім суддею або в суді першої інстанції. Це - фактичні дані (відомості), що набули встановленої законом процесуальної
828
форми. Тому до них повною мірою можна застосувати термін "доказ", хоча в результаті дослідження в апеляційному суді вони можуть бути відкинуті як такі, що не відносяться до предмета доказування, або є недопустимими чи недостовірними. Другу групу становлять ті відомості та їх джерела, які не булі зафіксовані до моменту винесення оскаржуваного рішення і тому не досліджувалися в ході судового розгляду і в силу цього не набули належної процесуальної форми. Всі ці відомості стануть кримінальними процесуальними доказами після того, як вони будуть досліджені під час апеляційного розгляду. В основу вироку чи іншого рішення зазначеного суду можуть бути покладені лише ті докази, які були ним досліджені і набули тим самим належної процесуальної форми.
8. В апеляції має міститися клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про дослідження доказів. Адже сторони мають право подавати нові матеріали чи клопотати про виклик до суду апеляційної інстанції свідків, експертів. Особа, що подає апеляцію, зобов'язана додати до апеляції документи, на які є посилання в апеляції, але які в справі відсутні, а також має право додавати будь-які документи, що, на її думку, необхідні для правильного вирішення справи. При цьому, якщо в апеляційній скарзі зазначаються обставини, які не були досліджені в суді першої інстанції, або докази, які не подавалися суду першої інстанції, то в ній зазначаються причини цього.
9. Прокурор і захисник при обгрунтуванні своїх доводів про необхідність скасування або зміни судового рішення зобов'язані послатися на відповідні аркуші матеріалів кримінального провадження, де знаходиться той доказ, на який посилається апелянт.
10. В апеляції повинно викладатися конкретне прохання особи, що подає апеляцію, сформульоване з урахуванням того, які рішення апеляційний суд вправі ухвалити (див. ст. 407 КПК).
11. Захисник, представник та законний представник повинні додати до апеляції належним чином оформлені документи, що підтверджують їх повноваження в кримінальному провадженні (про порядок оформлення документів, що підтверджують повноваження в кримінальному провадженні див. коментар до ст.ст. 44 50 58 59 63 64 КПК).
12. В апеляції наводиться перелік усіх документів, що додаються до неї із зазначенням кількості копій.
13. До апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів надаються копії в кількості, необхідній для їх надіслання сторонам та іншим учасникам судового провадження, інтересів яких стосується апеляційна скарга. Цей обов'язок не поширюється на обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом або тримається під вартою.
14. Апеляція повинна бути підписана особою, від імені якої вона подається.
15. Якщо особа не бажає брати участь у апеляційному розгляді, вона зазначає це в апеляційній скарзі. Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК суд
-829
апеляційної інстанції може прийняти рішення про обов'язковість участі в апеляційному розгляді певних учасників кримінального провадження.
16. Про порядок внесення змін та доповнень до поданої апеляційної скарги див. ч. З, 4 ст. 403 КПК.
17. Недотримання вимог коментованої статті при поданні апеляції тягне наслідки, передбачені ст. 399 КПК.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Суд повернув без розгляду апеляційну скаргу, що містила нецензурну лексику та образливі вислови (ВС/ККС у справі №264/6844/20 від 29.07.2021).
Здебільшого, юристи не допускають явних проявів емоцій в документах, однак, якщо до суду звертається пересічний громадянин особисто, то тут можуть бути явні «відхилення» від мови ділового стилю.В якій мірі допустимо виражати свої емоції у процесуальних документах? Я вважаю, що це допустимо лише до того моменту, коли прояв емоцій не порушує права інших осіб, коли емоції не стосуються конкретної особи, тим більш не є образливими і все це є доречним лише в окремих категоріях справ.
Тут і «громадянин суддя» посередині аркушу жирним шрифтом, і «повний бЄспрЄдЄл», і «мадам адвокат» (прочитавши, представила себе із «будиночком» із волосся та пір’ям у голові. А я то, взагалі, мадмуазель, якщо бути точнішою).
Інколи, читати такі тексти смішно, можливо хтось дозволив собі написати те, про що багато хто думає, але не озвучує. Однак, бувають такі тексти, які викликають лише обурення та відразу.
Органами досудового розслідування перевірявся факт вчинення злочину за ст. 358 ККУ. Зокрема, із заявою звернулась жінка, яка стверджувала, що її підпис було підроблено на акті дозволу приватизації земельної ділянки, що є її власністю.
При цьому, заявниця не вказувала на конкретних осіб, що причетні до вчинення злочину.
Досудове розслідування тривало близько 5 років, однак, особо, яка вчинила кримінальне правопорушення так і не була встановлена. З огляду на це прокурор, звернувся до суду із клопотанням про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до відповідальності (ст. 284 КПК України).
Суд першої інстанції погодився із обґрунтованістю клопотання прокурора та виніс ухвалу про закриття кримінального провадження.
Потерпіла подала апеляційну скаргу, проте суд повернув її без розгляду.
Колегія суддів апеляційного суду зазначила, що в якості підстав для скасування оскаржуваної ухвали зазначено лише образливі твердження на адресу прокурорів, суддів суду першої та апеляційної інстанцій, що є неприпустимим.
Подача апеляційної скарги такого змісту була розцінена судом апеляційної інстанції як неповага до всіх учасників процесу, суду, що є зловживанням процесуальними правами та свідчить про недотримання вимог, встановлених ст. 396 КПК України.
Не погоджуючись із зазначеним, потерпіла звернулась до ВС та стверджувала, що суд порушує її право на свободу поглядів.
ВС визнав висновки суду апеляційної інстанції правомірними та законними.
Так, виходячи із змісту пп. «а» п. 3 ст. 35 Конвенції, ст. 129 Конституції та ст. 50 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), використання учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до їх честі та гідності з боку осіб, які такі дії вчиняють, оскільки вказані дії суперечать основним засадам (принципам) кримінального провадження, а також його завданню.
ВС зазначив, що незважаючи на те, що КПК не містить відповідного окремого положення, яке визначає випадки та наслідки такого зловживання, суди повинні враховувати, що заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі види судочинства.
Ураховуючи викладене, скарга або заява, з якої вбачається зловживання процесуальними правами, є неприйнятною та підлягає поверненню апелянту.