Суд повернув без розгляду апеляційну скаргу, що містила нецензурну лексику та образливі вислови (ВС/ККС у справі №264/6844/20 від 29.07.2021).

Фабула судового акту: В якій мірі допустимо виражати свої емоції у процесуальних документах? Я вважаю, що це допустимо лише до того моменту, коли прояв емоцій не порушує права інших осіб, коли емоції не стосуються конкретної особи, тим більш не є образливими і все це є доречним лише в окремих категоріях справ.

Здебільшого, юристи не допускають явних проявів емоцій в документах, однак, якщо до суду звертається пересічний громадянин особисто, то тут можуть бути явні «відхилення» від мови ділового стилю.
Тут і «громадянин суддя» посередині аркушу жирним шрифтом, і «повний бЄспрЄдЄл», і «мадам адвокат» (прочитавши, представила себе із «будиночком» із волосся та пір’ям у голові. А я то, взагалі, мадмуазель, якщо бути точнішою).
Інколи, читати такі тексти смішно, можливо хтось дозволив собі написати те, про що багато хто думає, але не озвучує. Однак, бувають такі тексти, які викликають лише обурення та відразу.
Органами досудового розслідування перевірявся факт вчинення злочину за ст. 358 ККУ. Зокрема, із заявою звернулась жінка, яка стверджувала, що її підпис було підроблено на акті дозволу приватизації земельної ділянки, що є її власністю.
При цьому, заявниця не вказувала на конкретних осіб, що причетні до вчинення злочину.
Досудове розслідування тривало близько 5 років, однак, особо, яка вчинила кримінальне правопорушення так і не була встановлена. З огляду на це прокурор, звернувся до суду із клопотанням про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до відповідальності (ст. 284 КПК України).
Суд першої інстанції погодився із обґрунтованістю клопотання прокурора та виніс ухвалу про закриття кримінального провадження.
Потерпіла подала апеляційну скаргу, проте суд повернув її без розгляду.
Колегія суддів апеляційного суду зазначила, що в якості підстав для скасування оскаржуваної ухвали зазначено лише образливі твердження на адресу прокурорів, суддів суду першої та апеляційної інстанцій, що є неприпустимим.
Подача апеляційної скарги такого змісту була розцінена судом апеляційної інстанції як неповага до всіх учасників процесу, суду, що є зловживанням процесуальними правами та свідчить про недотримання вимог, встановлених ст. 396 КПК України.
Не погоджуючись із зазначеним, потерпіла звернулась до ВС та стверджувала, що суд порушує її право на свободу поглядів.
ВС визнав висновки суду апеляційної інстанції правомірними та законними.
Так, виходячи із змісту пп. «а» п. 3 ст. 35 Конвенції, ст. 129 Конституції та ст. 50 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), використання учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до їх честі та гідності з боку осіб, які такі дії вчиняють, оскільки вказані дії суперечать основним засадам (принципам) кримінального провадження, а також його завданню.
ВС зазначив, що незважаючи на те, що КПК не містить відповідного окремого положення, яке визначає випадки та наслідки такого зловживання, суди повинні враховувати, що заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі види судочинства.
Ураховуючи викладене, скарга або заява, з якої вбачається зловживання процесуальними правами, є неприйнятною та підлягає поверненню апелянту.

Аналізуйте судовий акт: Ненадіслання учасникам справи копій доказів сплати судового збору не є підставою для повернення судом апеляційної скарги (ВС/КГС № 923/588/18 від 20.06.2018)

Доказ сплати судового збору повинен містити посилання на той номер справи, у межах якої подається документ, інакше він є недопустимим (ВС/КАС у справі №160/5879/20 від 05.08.2021).

Зупинити провадження у справі можна до вирішення ІНШОЇ справи, натомість така можливість виключається, в разі оскарження судових рішень в ТІЙ ЖЕ СПРАВІ (ВС/КЦС у справі № 185/446/18 від 04.08.2021 р.).

Невиконання судового акта – це бездіяльність особи, яка зобов`язана і має реальну можливість виконати судовий акт (ВС/ККС у справі № 664/2551/18 від 13.07.2021).

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 року
м. Київ
справа № 264/6844/20
провадження № 51-572 км 21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Маринича В.К., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Матолич М.Р.,
потерпілої ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
представника потерпілої Лещенко О.Д. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на ухвалу судді Донецького апеляційного суду від 4 січня 2021 року про повернення її апеляційної скарги на ухвалу Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 грудня 2020 року про закриття кримінального провадження №12015050800001175 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області ухвалою від 10 грудня 2020 року задовольнив клопотання прокурора Кальміуського відділу Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області про закриття кримінального провадження № 12015050800001175, внесеного до ЄРДР 25 квітня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК, у зв`язку з невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржила його до суду апеляційної інстанції.

Суддя Донецького апеляційного суду ухвалою від 4 січня 2021 року повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 10 грудня 2020 року, зазначивши в судовому рішенні про те, що обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 з використанням образливих висловлювань виходить за межі нормальної, коректної та легітимної критики, що, наприклад, у розумінні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) констатується як зловживання правом на подання заяви, скарги, а також, що допущення нею зловживання процесуальними правами свідчить про очевидну неповагу до честі, гідності прокурорів та суддів і суперечать основним засадам та принципам кримінального процесуального судочинства та його завданню.

Короткий зміст вимог, наведених у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка їх подала
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 просила скасувати ухвалу Донецького апеляційного суду від 4 січня 2021 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
У додатково надісланій до суду касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 грудня 2020 року і ухвалу Донецького апеляційного суду від 4 січня 2021 року про повернення апеляційної скарги, направити її документи на досудове слідство і притягнути винних до кримінальної відповідальності.
На обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд апеляційної інстанції на порушення статей 396 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) повернув їй апеляційну скаргу, яка, на її переконання, подана з додержанням вимог ст. 396 КПК.

Крім того, вважає, що оскільки вона висловила недовіру, у тому числі, судді Бєдєлєву С.І., то судове рішення прийнято суддею, якому вона не довіряє. З урахуванням практики ЄСПЛ (рішення у справах «Делкурт проти Бельгії», «Персак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії») будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід або задовольнити відвід з боку учасників справи.

Водночас ОСОБА_1 у касаційній скарзі посилається на рішення ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» (заява №17888/12) щодо порушення права заявниці на свободу вираження, що відповідно стало порушенням ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (свобода вираження поглядів).

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник Лещенко О.Д. вимоги касаційної скарги підтримали, а прокурор вважала, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Водночас в силу ч. 2 ст. 424 КПК ухвала Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 грудня 2020 року не є предметом касаційного розгляду, оскільки не переглядалася в апеляційному порядку, а направлення провадження на досудове слідство та притягнення винуватих до кримінальної відповідальності, з урахуванням положень ст. 436 КПК, не є компетенцією суду касаційної інстанції, тому відсутні обґрунтовані підстави для розгляду касаційної скарги в цій частині.
Як убачається з оскаржуваного судового рішення, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою на ухвалу Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 грудня 2020 року, в якій зазначила образливі твердження на адресу прокурорів, суддів суду першої та апеляційної інстанцій, а тому суддя Донецького апеляційного суду дійшов висновку про необхідність повернення апеляційної скарги, оскільки обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 з використанням образливих висловлювань виходить за межі нормальної, коректної та легітимної критики, що констатується як зловживання правом на подання заяви, скарги і свідчить про очевидну неповагу до честі, гідності прокурорів та суддів і суперечить основним засадам та принципам кримінального процесуального судочинства та його завданню.
При цьому суддя роз`яснив, що відповідно до ч. 7 ст. 399 КПК повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду апеляційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до частин 1 і 2 ст.1 КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Конвенція 1950 року, ратифікована Законом від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, є одним із видів міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Крім цього, також ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У підпункті «а» п. 3 ст. 35 Конвенції визначено, що Суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтована або є зловживанням правом на подання заяви.
Відповідно до положення п. 4 цієї статті Конвенції Суд відхиляє будь-яку заяву, яку він вважає неприйнятною згідно із цією статтею. Він може зробити це на будь-якій стадії провадження у справі.
У розумінні ЄСПЛ звернення до суду з використанням нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні із судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій констатується як зловживання правом на подання заяви. Так, Суд, застосовуючи пп. «а» п. 3 ст. 35 Конвенції, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі ст. 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, Суд вказав на зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року, заява № 67208/01, «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року, заяви № 61164/00 і № 18589/02, «Guntis Apinis проти Латвії» від 20 вересня 2011 року, заява № 46549/06).
У свою чергу аналогічної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, (справа № 199/6713/14-ц, справа № 9901/324/19), а саме, що учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу. Нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні в заявах по суті справи, заявах із процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Прояв неповаги до суду чи судді з боку осіб, які є учасниками процесу або присутні в судовому засіданні, має наслідком відповідальність, установлену законом (ст. 129 Конституції та ст. 50 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Повага до суду і його рішень зміцнюють державність, правопорядок і законність, та ведуть до справді правової держави.
Вимоги, яким повинна відповідати апеляційна скарга, визначені ст. 396 КПК. Крім того, загальними вимогами до мови документа є ясність викладу, точність опису, свобода від суперечностей, переконливість, лаконічність, етикет ділових паперів та мовний етикет.
До того ж відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 КПК зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься повага до людської гідності.
Також положеннями ч. 1 ст. 11 КПК передбачено, що під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи.
При цьому, як убачається із ч. 6 ст. 9 КПК, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу. Тобто на практиці в деяких випадках це може обумовити необхідність ухвалення рішень, які прямо не передбачені КПК.
Таким чином, нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні в заявах по суті справи, заявах із процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.
Водночас використання учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до їх честі та гідності з боку осіб, які такі дії вчиняють, оскільки вказані дії суперечать основним засадам (принципам) кримінального провадження, а також його завданню.
Ураховуючи наведене, Суд погоджується із висновками апеляційного суду, що зазначені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 висловлювання на адресу прокурорів, суддів та суду є образливими, а апеляційна скарга, що містить такі висловлювання, є неприйнятною. Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу. Заяви та скарги, що подаються до суду, мають відповідати вимогам чинного законодавства. У тексті цих документів не можна використовувати образливі та лайливі слова, символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду. У протилежному випадку це свідчить про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку автора документа. Такі дії суперечать основним засадам і завданням судочинства та можуть бути визнані судом як зловживання процесуальними правами.
КПК не містить відповідного окремого положення, яке визначає випадки та наслідки такого зловживання.
Разом з тим заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі види судочинства. За таких обставин, приймаючи до уваги вищезазначені положення нормативно-правових актів та практику ЄСПЛ, зокрема у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року, заява № 67208/01, «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року, заяви № 61164/00 і № 18589/02, «Guntis Apinis проти Латвії» від 20 вересня 2011 року, заява № 46549/06, Суд дійшов висновку, що використання ОСОБА_1 у тексті апеляційної скарги неприпустимих та образливих висловлювань на адресу прокурорів, судів та суддів вказує на таке зловживання.
Ураховуючи викладене, скарга або заява, з якої вбачається зловживання процесуальними правами, є неприйнятною та підлягає поверненню апелянту.
Вищезазначені висновки Суду узгоджуються з практикою Верховного Суду, зокрема, такі висновки зробила колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в ухвалі від 30 червня 2021 року (пров. №51-3122ск21).
У свою чергу рішення ЄСПЛ у справі «Швидка проти України», на яке посилається ОСОБА_1 в касаційній скарзі, не може бути застосоване у цьому касаційному провадженні, оскільки вказане рішення було ухвалене за інших фактичних обставин.
Зважаючи на вищезазначене, Суд дійшов висновку, що за відсутності апеляційної скарги ОСОБА_1 , яка могла би бути визнана прийнятною для розгляду, доводи, на які вона посилається в касаційній скарзі, а саме щодо невирішення питання стосовно відводу суддям апеляційного суду у цьому провадженні, не є такими, що спростовують обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
За таких обставин відсутні обґрунтовані підстави для задоволення вимог касаційної скарги.
Керуючись статтями 369 433 434 436 438 441 442 КПК, Суд

ухвалив:
Ухвалу судді Донецького апеляційного суду від 4 січня 2021 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 10 грудня 2020 рокупро закриття кримінального провадження №12015050800001175 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК, залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:


А.М. Макаровець В.К. Маринич В.П. Огурецький