Головна Блог ... Цікаві судові рішення Зменшення замовлень послуг у підприємства після введення воєнного стану - не є підставою для призупинення трудового договору з працівниками (ВС КЦС №161/8196/22 від 31.01.2024 р.) Зменшення замовлень послуг у підприємства після вв...

Зменшення замовлень послуг у підприємства після введення воєнного стану - не є підставою для призупинення трудового договору з працівниками (ВС КЦС №161/8196/22 від 31.01.2024 р.)

Відключити рекламу
- 78e944ec48a6190e90e24e649b51ba90.jpg

Фабула судового акту: Позивач працював на посаді уповноваженого з антикорупційної діяльності. Після настання повномасштабної у 2022 році декілька разів використав своє право на відпустку. Згодом, роботодавець вирішив призупинити із ним, та із деякими іншими працівниками дію трудового договору, без звільнення, але з припиненням виплати заробітної плати - аж до відновлення можливості виконувати роботу через відсутність замовлень та неможливість виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану з деякими працівниками, у тому числі із позивачем. Про це роботодавець видав наказ, який пояснював відсутністю замовлень та неможливість виконання роботи, керуючись Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136). Цей наказ, звільнений працівник оскаржив до суду і просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Суд першої інстанції підтримав доводи працівника і позов задовольнив. Рішення суду першої інстанції було скасовано в апеляційному порядку, проте ВС КЦС його залишив у силі. Задовольняючи скаргу працівника, ВС КЦС пояснив наступним:

15 березня 2022 року прийнято Закон № 2136 яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно до статті 13 Закону № 2136 призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 149/1089/22 (провадження № 61-292св23).

Верховний Суд у постанові від 27 вересня 2023 року у справі № 523/11673/22 (провадження № 61-5654св23), розглядаючи спір про звільнення 22 серпня 2022 року з посади сестри-господині в школі/таборі в м. Одесі на підставі пункту 6 частини першої статті 41 КЗпП України, дійшов висновку, що “існування воєнного стану автоматично не означає знищення (відсутність) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій. При цьому суд зауважує, що пункт 6 частини першої статті 41 КЗпП України не містить умов за яким трудовий договір може бути розірваний з ініціативи роботодавця у зв`язку із нерентабельністю внаслідок того, що установа фактично не працює чи неможливістю роботодавця організувати безпеку працівникам тощо. Згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», в редакції чинній на час звільнення позивачки з роботи, м. Одеса до переліку таких територій включена не була”.

Отже, у цій справі: Оскільки у справі не встановлено обставин неможливості надання роботодавцем роботи спеціалісту з антикорупційної діяльності у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, та неможливості її виконувати, тому суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що призупинення дії трудового договору з позивачем є незаконним.

Сама по собі обставина зменшення замовлень послуг відповідача після введення воєнного стану на території України не свідчить про неможливість роботодавця забезпечити позивача, який обіймає посаду уповноваженого з антикорупційної діяльності, роботою. Суд має насамперед з`ясувати, а відповідач довести, неможливість надання та виконання роботи.

Крім того, дію трудових договорів відповідач призупинив вибірково та як на час видачі оспорюваних наказів про призупинення дії трудового договору, так і на час розгляду справи, роботодавець здійснював свій основний вид діяльності та надавав послуги з метрології, сертифікації та стандартизації та інші, про що свідчать, зокрема, накази про виплату премій іншим працівникам. Тому постанову апеляційного суду ВС КЦС скасував та залишив в силі рішення суду першої інстанції.

Аналізуйте судовий акт: За педагогічними та науково-педагогічними працівниками призваними на військову службу за призовом під час мобілізації зберігається попередній середній заробіток. (ВС КЦС № 718/209/23 від 16.10.2023 р.);

Щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби (ВП ВС 825/997/17 від 10.11.2021 р.);

Позивач уклав контракт під час дії особливого періоду, який не скасовано, тому у відповідача не було законних підстав для звільнення позивача з роботи у зв`язку із вступом на військову службу (ВС/КЦС, справа № 537/430/18,12.09.19);

Вчинення педагогом негідного вчинку -присвоєння почесного звання - є підставою для його звільнення (ВСУ від 22 березня 2017р. у справі № 6-3135 цс16).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року

м. Київ

справа № 161/8196/22

провадження № 61-6897св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Волинського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Киці С. І., Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (далі - ДП «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», ДП «Волиньстандартметрологія») про визнання незаконним призупинення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява обґрунтована тим, що він тривалий час перебуває у трудових відносинах із відповідачем, у тому числі на посаді уповноваженого з антикорупційної діяльності, виконував свою роботу добросовісно, дисциплінарних стягнень не мав. Відповідач 25 березня 2022 року видав наказ № 5-к «Про призупинення дій трудового договору», яким призупинив дію трудових договорів з деякими працівниками, зокрема із ним, з 28 березня 2022 року на строк до 24 квітня 2022 року без виплати заробітної плати. Він подав 30 березня 2022 року відповідачу заяву про надання йому щорічної оплачуваної відпустки строком 10 календарних днів та відпустки як батьку двох малолітніх дітей віком до десяти років строком 10 календарних днів у період із 30 березня 2022 року до 18 квітня 2022 року. Проте така заява залишена відповідачем без належного реагування.

Відповідач 22 квітня 2022 року видав новий наказ № 7-к «Про призупинення трудового договору», згідно з яким призупинив дії трудових договорів з 25 квітня 2022 року до відновлення можливості виконувати роботу через відсутність замовлень та неможливість виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану з деякими працівниками, у тому числі із позивачем.

Позивач вважав таке систематичне призупинення дій трудового договору незаконним. Він виконував не лише обов`язки уповноваженого з антикорупційної діяльності, але з 19 червня 2017 року і додаткові обов`язки. Тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним договором є правом, а не обов`язком роботодавця. Тягар доказування кваліфікуючої обставини щодо події військової агресії проти України, як виключення можливості надання та виконання роботи, лежить саме на відповідачеві щодо кожного конкретного працівника, дія трудового договору з яким призупинена. Оскаржувані накази достатньої мотивації у цьому контексті не містять. Головною умовою для призупинення дії трудового договору є абсолютна неможливість надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи. Відповідач продовжує здійснювати господарську діяльність, яка не виключала можливості здійснення позивачем посадових обов`язків на усіх займаних ним посадах. Станом на 25 березня 2022 року дію 86 % трудових договорів не призупинено, станом на 24 квітня 2022 року - 90 %. Вказував, що на вибір роботодавцем того чи іншого працівника для призупинення дії укладеного із ним трудового договору повинні впливати не лише розмір заробітної плати, але і посадові обов`язки працівника, а роботодавець повинен мотивувати причини та критерії вибору того чи іншого працівника, з яким призупиняється договір. Призупинення дії трудового договору, укладеного із уповноваженим з антикорупційної діяльності, може мати наслідком те, що діяння, яке містить ознаки корупції, в роботодавця в період воєнного стану залишиться непідконтрольним. Фактичне призупинення виконання обов`язків уповноваженого з антикорупційної діяльності на державному підприємстві, як і його звільнення, повинне відбуватися за погодженням із Національним агентством з питань запобігання корупції за аналогією закону, оскільки інститут призупинення дії трудового договору є новелою в трудовому законодавстві.

У зв`язку із призупиненням дії трудового договору позивач поніс моральні страждання, які полягали в усвідомленні немотивованого включення його до переліку працівників, дія трудового договору з якими призупиняється, оскільки не визначив прозорих та доступних для розуміння усім критеріїв вибору того чи іншого працівника для включення його до списку осіб, з якими призупиняється трудовий договір. Керівництво підприємства знівелювало задекларовану державою антикорупційну політику у період воєнного стану. Незаконне призупинення дії трудового договору фактично призвело до тривалої кількамісячної втрати ним свого основного джерела доходу, а тому він змушений був просити у друзів та знайомих грошей на прожиття на невизначений строк.

На підставі зазначеного, позивач просив визнати незаконним призупинення ДП «Волиньстандартметрологія» дії трудового договору з ОСОБА_1 , оформлене наказами відповідача від 25 березня 2022 року № 5-к «Про призупинення дії трудового договору» та від 22 квітня 2022 року № 7-к «Про призупинення трудового договору»; зобов`язати відповідача ДП «Волиньстандартметрологія» допустити ОСОБА_1 до виконання своїх посадових обов`язків; стягнути з ДП «Волиньстандартметрологія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 25 березня 2022 року до дня проголошення рішення; відкошувати моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 лютого 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог щодо зобов`язання ДП «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» допустити ОСОБА_1 до виконання своїх посадових обов`язків залишено без розгляду, оскільки у судовому засіданні представник позивача просив залишити без розгляду таку позовну вимогу, це не суперечить закону і не порушує права чи інтереси інших осіб.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 лютого 2023 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним призупинення ДП «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» дії трудового договору з ОСОБА_1 , оформлене наказами від 25 березня 2022 року № 5-к «Про призупинення дії трудового договору» та від 22 квітня 2022 року № 7-к «Про призупинення дії трудового договору».

Стягнуто з ДП «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 01 квітня 2022 року до 01 грудня 2022 року у сумі 125 101,20 грн.

Стягнуто з ДП «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн.

Стягнуто з ДП «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» в дохід держави судовий збір у розмірі 258, 60 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 100,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що стороною відповідача не доведено наявності передбачених статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» підстав для призупинення дії трудового договору, які б свідчили про неможливість виконання відповідачем виробничих завдань та функцій підприємства, призупинення його діяльності, а також про неможливість виконання позивачем визначених трудовим договором завдань. Стягуючи середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд керувався статтею 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Разом з тим жодних доказів, які б свідчили про перенесені позивачем душевні хвилювання та моральні страждання, ні ОСОБА_1 , ні його представник під час розгляду спору не надали, тому суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимоги про відшкодування йому відповідачем завданої моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.

Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 лютого 2023 року заяву позивача про стягнення із відповідача понесених ним судових витрат на оплату правничої допомоги на суму 13 000,00 грн задоволено частково. Стягнено з ДП «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. В іншій частині вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, виходячи із вимог статті 137 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та з огляду на співрозмірність витрат на оплату послуг адвоката, пов`язаних із захистом прав та представництвом інтересів позивача у цій справі, враховуючи характер спору, участь адвоката у справі, кількість судових засідань, з урахуванням основоположних засад справедливості, виваженості та розумності, вважав обґрунтованим та об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, в сумі 5 000,00 грн.

Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду

Постановою Волинського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року апеляційну скаргу ДП «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» задоволено. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 лютого 2023 року та додаткове рішення від 15 лютого 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у позові, апеляційний суд виходив із того, що у період виникнення спірних відносин господарська діяльність ДП «Волиньстандартметрологія» зазнала впливу форс-мажорних обставин, унаслідок чого істотно скоротилася кількість замовлень на виконання робіт, надання послуг, що унеможливило надання раніше визначеному обсягу працівників роботи та необхідність в економії заробітної плати; відсутність у період з виникнення спірних відносин (у зв`язку з військовою агресією проти України) в уповноваженого з антикорупційної діяльності фактичної роботи на підприємстві, яка передбачена Законом України «Про запобігання корупції» та його посадовою інструкцією, в поєднанні із тривалою відсутністю позивача ОСОБА_1 на підприємстві та зниженням прибутковості підприємства у зв`язку із форс-мажорними обставинами, спричинили достатні для ДП «Волиньстандартметрологія» умови для призупинення з ОСОБА_1 дії трудового договору на період воєнного стану, що дозволило зберегти за позивачем робоче місце та уникнути припинення трудового договору. Апеляційний суд також зауважив, що позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що він звертався до роботодавця із заявою про поновлення дії трудового договору, що свідчило б про його бажання чи готовність виконувати свої трудові обов`язки.

Окрім цього, апеляційний суд вказав, що позивач не надав суду об`єктивних доказів переконливого характеру про незаконність оскаржуваних наказів, тому дійшов висновку, що відсутні правові підстави для визнання незаконними наказів від 25 березня 2022 року № 5-к та від 22 квітня 2022 року № 7-к, оскільки вони видані відповідно до вимог Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який є пріоритетним перед КЗпП України. Позовні вимоги про допущення позивача до виконання посадових обов`язків, стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди є похідними вимогами, а тому також не підлягали задоволенню.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у травні 2023 року засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Волинського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову, а судове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 лютого 2023 року залишити в силі. До касаційної скарги заявник додатково надав клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Волинського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування правил частини першої статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у подібних правовідносинах; суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18, від 09 листопада 2021 року у справі № 913/20/21, від 14 червня 2022 року у справі № 922/2394/21, за змістом яких форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести не тільки їх наявність, але і те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку; суд апеляційної інстанції помилково відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

У касаційній скарзі заявник також зазначає, що апеляційний суд неправильно застосував:

1) частину першу статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», оскільки дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Тобто призупинення дії трудового договору є правом, а не обов`язком кожної із його сторін; повинен бути прямий причинно-наслідковий зв`язок між призупиненням дії трудового договору та військовою агресією проти України; підставою для призупинення дії трудового договору може бути не будь-яка військова агресія проти України, а лише та військова агресія, що виключає можливість надання та виконання роботи, повинен бути прямий причинно-наслідковий зв`язок між військовою агресією проти України та неможливістю (виключенням можливості) надання та виконання роботи; для призупинення дії трудового договору виключення можливості надання роботодавцем роботи повинно наставати одночасно із виключенням можливості виконання роботи працівником. Посилаючись на відсутність розробленої позивачем Антикорупційної програми на 2022 рік, апеляційний суд не врахував, що уповноважений як спеціаліст із антикорупційної діяльності має також інші другорядні посадові обов`язки, та не зробив висновок, що саме заважало відповідачу надати позивачу можливість розробляти таку програму у період, охоплений спірними наказами. Окрім цього, граничні строки для розробки такої Антикорупційної програми відсутні.

Відсутність замовлень на державному підприємстві апріорі не може означати відсутність можливості у державного підприємства надати роботу уповноваженому з антикорупційної діяльності. Апеляційний суд хибно ототожнив поняття «можливість надання роботи» із поняттям «можливість оплатити надану роботу». У Луцьку та Волинській області в період призупинення відповідачем дії трудового договору з позивачем не було ні тимчасової окупації, ні активних бойових дій, позивач міг безперешкодно приходити на роботу та виконувати свою трудову функцію (завдання, посадові обов`язки), якби відповідач не чинив оскаржуваними наказами перешкоди позивачу в цьому. Відповідач продовжував вести господарську діяльність;

2) частину першу статті 21 КЗпП України у системному зв`язку зі статтею 51 КЗпП України, оскільки вибірковий підхід відповідача до призупинення дії трудового договору не з усіма працівниками свідчить про порушення рівності трудових прав громадян України, а також про допущення відповідачем дискримінації у сфері праці щодо позивача. У період виникнення спірних відносин господарська діяльність ДП «Волиньстандартметрологія» не зазнала впливу форс-мажорних обставин, унаслідок чого істотно скоротилась кількість замовлень на виконання робіт, надання послуг, що унеможливило надання раніше визначеному обсягу працівників роботи та необхідність в економії заробітної плати. Квартальні премії керівнику відповідача - генеральному директору та іншим окремим працівникам за досягнуті показники фінансово-господарської діяльності підприємства у І, ІІ кварталах 2022 року спростовують твердження суду про відсутність замовлень. Призупинення дії трудового договору в період воєнного стану на державному підприємстві з уповноваженим з питань антикорупційної діяльності фактично означає, що відстороняється (усувається) в цей період від виконання посадових обов`язків особа, основним завданням якої є організація та здійснення заходів із запобігання та виявлення корупції у різних її проявах згідно із Законом України «Про запобігання корупції».

3) абзац другий частини першої статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» в системному зв`язку з частиною третьою статті 12 цього Закону. Вказавши, що позивач фактично самоусунувся від виконання покладених на нього обов`язків, оскільки з 28 лютого 2022 року подавав заяви на відпустки, апеляційний суд не зазначає, яким чином подання такої заяви позивачем впливає на правомірність оскаржуваних наказів відповідача;

4) частину четверту статті 131 Закону України «Про запобігання корупції» в системному зв`язку з абзацом п`ятим частини першої статті 1 цього Закону та абзацом першим частини першої статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», оскільки посиланням на те, що позивач не виконував трудових обов`язків із власної ініціативи, апеляційний суд фактично самостійно розширив мотиви наказу про призупинення дії трудового договору з позивачем, перебравши на себе дискреційні повноваження роботодавця.

Окрім цього, заявник зазначає, що, не задовольняючи 06 квітня 2023 року клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи (у межах строку розгляду апеляційної скарги, який спливав лише 12 травня 2023 року), апеляційний суд порушив свій процесуальний обов`язок сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України; порушив свій процесуальний обов`язок здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників судового процесу перед законом і судом; не забезпечив учасників справи мати рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (зокрема, заявляти клопотання, ставити іншим учасникам справи запитання, висловлювати свою позицію щодо процесуальних питань, виступати у судових дебатах, зазначати репліки, тощо).

У липні 2023 року до Верховного Суду від ДП «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, відповідач просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін, оскільки вона є законною.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 травня 2023 року касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 передана на розгляд судді-доповідачу Погрібному С. О.

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, касаційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору.

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2023 року (після усунення недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України, витребувано матеріали справи № 161/8196/22 із Луцького міськрайонного суду Волинської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У червні 2023 року матеріали справи № 161/8196/22 надійшли до Верховного Суду.

Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 11 січня 2024 року № 55/0/226-24 у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Погрібного С. О. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 січня 2024 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та матеріали справи № 161/8196/22 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2024року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що з 01 червня 2017 року ОСОБА_1 прийнято на роботу в ДП «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» на посаду уповноваженого з антикорупційної діяльності, про що в. о. генерального директора підприємства видано відповідний наказ від 31 травня 2017 року № 22-к.

25 березня 2022 року ДП «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» видано наказ № 5-к «Про призупинення дії трудового договору», відповідно до якого з деякими працівниками, у тому числі і з позивачем як уповноваженим з антикорупційної діяльності, призупинено дії трудових договорів на строк з 28 березня 2022 року до 24 квітня 2022 року, без виплати заробітної плати.

ОСОБА_1 перебував у щорічній відпустці у період з 01 березня до 15 березня 2022 року та у відпустці без збереження заробітної плати у період з 16 березня до 29 березня 2022 року, що підтверджується копіями наказів від 01 березня 2022 року № 21-в та від 15 березня 2022 року № 36-в. Позивач ОСОБА_1 також подав 29 березня 2022 року ДП «Волиньстандартметрологія» заяву про надання йому щорічної оплачуваної відпустки строком на десять календарних днів та відпустку як батькові двох малолітніх дітей віком до десяти років строком на десять днів у період з 30 березня 2022 року до 18 квітня 2022 року (вх. № 169-в-14 від 30 березня 2022 року).

22 квітня 2022 року ДП «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» видано наказ № 7-к «Про призупинення дії трудового договору», яким дію трудових договорів працівників, у тому числі й з позивачем як уповноваженим з антикорупційної діяльності, призупинено з 25 квітня 2022 року до відновлення можливості виконувати роботу через відсутність замовлень та неможливість виконання роботи, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану.

Відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 статуту ДП «Волиньстандартметрологія» підприємство утворено з метою забезпечення реалізації економічних інтересів держави, задоволення потреб населення та суб`єктів господарювання будь-якої форми власності в продукції, роботах, послугах у сферах стандартизації, метрології, оцінки діяльності, оцінки відповідності та захисту прав споживачів згідно з вимогами законодавства та отримання прибутку. Предметом діяльності підприємства є надання підприємствам, установам, організаціям і громадянам послуг у сфері стандартизації, метрології та метрологічної діяльності, оцінки відповідності та захисту прав споживачів; здійснення наукової, науково-технічної, науково-організаційної та іншої діяльності у сфері стандартизації, метрології та метрологічної діяльності, оцінки відповідності та захисту прав споживачів; виконання робіт, надання послуг у сфері стандартизації, метрології та метрологічної діяльності, оцінки відповідності, а також в інших сферах діяльності, що не заборонені законодавством та передбачені цим статутом тощо.

ДП «Волиньстандартметрологія» створене та функціонує з метою отримання прибутку.

Копією довідки Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану на території України. Зазначені обставини є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності за договорами, і виконання яких є неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Антикорупційна програма підприємства розроблена позивачем та затверджена генеральним директором на 2020 та 2021 роки, антикорупційної програми на 2022 рік позивач не розробив.

Позивача було допущено до виконання своїх посадових обов`язків у ДП «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації».

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.

Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34 38 39 41-44 53 Конституції України.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 від 12 травня 2015 року № 389-VIII Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ), яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Частинами першою та другою статті 1 Закону № 2136-ІХ (тут і далі в редакції на час винесення оспорюваних наказів від 25 березня 2022 року та 22 квітня 2022 року) встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43 44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно до статті 13 Закону № 2136-ІХ призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.

Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 149/1089/22 (провадження № 61-292св23).

Верховний Суд у постанові від 27 вересня 2023 року у справі № 523/11673/22 (провадження № 61-5654св23), розглядаючи спір про звільнення 22 серпня 2022 року з посади сестри-господині в школі/таборі в м. Одесі на підставі пункту 6 частини першої статті 41 КЗпП України, дійшов висновку, що «існування воєнного стану автоматично не означає знищення (відсутність) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій. При цьому суд зауважує, що пункт 6 частини першої статті 41 КЗпП України не містить умов за яким трудовий договір може бути розірваний з ініціативи роботодавця у зв`язку із нерентабельністю внаслідок того, що установа фактично не працює чи неможливістю роботодавця організувати безпеку працівникам тощо. Згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», в редакції чинній на час звільнення позивачки з роботи, м. Одеса до переліку таких територій включена не була. Оскільки ДП Українського дитячого центру «Молода гвардія» розташоване на території, де не проводяться бойові дії, неможливість забезпечити позивачку роботою, визначену трудовим договором не пов`язана із відсутністю виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій, а саме по собі існування воєнного стану в країні та обставини, пов`язанні з тим, що фактично дитячій табір не працює, не є підставою для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця за пунктом шостим частини першої статті 41 КЗпП України».

За змістом статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

У цій справі встановлено, що ОСОБА_1 обіймає посаду уповноваженого з антикорупційної діяльності ДП «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації».

Факт введення в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану є загальновідомим.

ДП «Волиньстандартметрологія» обґрунтовувало неможливість надання роботи позивачу тим, що у зв`язку з широкомасштабним вторгненням на територію України військ російської федерації 24 лютого 2022 року підприємство втратило дві третини замовлень на наступні місяці (наведено дані щодо отриманих прибутків у період з лютого до квітня 2022 року в порівнянні з цими ж місяцями у 2021 році), оскільки суб`єкти господарювання відмовлялися укладати договори, посилаючись на невизначеність у строках та масштабах військової агресії. Відповідач вважав таку обставину об`єктивною та такою, що настала внаслідок обставин непереборної сили.

У наказі про призупинення дії трудового договору від 25 березня 2022 року № 5-к (вступна частина) відповідач посилався на те, що «у зв`язку з відсутністю замовлень, керуючись Законом України «Про правовий режим воєнного стану», Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

У наказі про призупинення дії трудового договору від 22 квітня 2022 року № 7-к (вступна частина) відповідач посилався на те, що «відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-ІХ та Указу Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 р. № 64/2022 зі змінами, внесеними Указом Президента України від 14.03.2022 р. № 133/2022 та від 18.04.2022 № 259 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» через військову агресію проти України, що унеможливлює надання та виконання роботи, а також у зв`язку із запровадженням воєнного стану».

Оскільки у цій справі не встановлено обставин неможливості надання відповідачем ОСОБА_1 роботи у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а позивачу - її виконувати, тому суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що призупинення дії трудового договору з позивачем є незаконним.

Як на час видачі оспорюваних наказів про призупинення дії трудового договору, так і на час розгляду справи, ДП «Волиньстандартметрологія» здійснювало свій основний вид діяльності та надавало послуги з метрології, сертифікації та стандартизації та інші, про що свідчать, зокрема, накази про виплату премій працівникам підприємства за січень 2022 року, лютий 2022 року, березень 2022 року та генеральному директору за І квартал 2022 року, ІІ квартал 2022 року, де підставою виплати вказано «за досягнуті показники фінансово-господарської діяльності підприємства» та «за досягнуті результати діяльності підприємства - виконання та перевиконання планових завдань по наданню метрологічних та інших платних послуг».

Дію трудових договорів відповідач призупинив вибірково з окремими працівниками, у тому числі з позивачем, але не з усіма працівниками. Із переважною більшістю колективу ДП «Волиньстандартметрологія» дію трудових договорів не було призупинено.

Апеляційний суд не звернув належної уваги на зазначене та дійшов помилкового висновку про законність оскаржуваних наказів.

Сама по собі обставина зменшення замовлень послуг відповідача після введення воєнного стану на території України не свідчить про неможливість роботодавця забезпечити позивача, який обіймає посаду уповноваженого з антикорупційної діяльності, роботою. Суд має насамперед з`ясувати, а відповідач довести, неможливість надання та виконання роботи.

Окрім цього, в матеріалах справи міститься підтвердження, що ОСОБА_1 доручено на підприємстві виконання обов`язків без звільнення його від основної роботи ще й додаткової роботи за вакантною посадою провідного інженера з охорони праці в порядку суміщення професій, з 03 липня 2017 року (а. с. 23, 48-49).

Предметом цього позову не є належність виконання уповноваженим з антикорупційної діяльності ДП «Волиньстандартметрологія» своїх трудових функцій, тому неправильним є посилання апеляційного суду на те, що позивач не розробив антикорупційної програми на 2022 рік. Окрім цього, згідно з положеннями Закону України «Про запобігання корупції» та посадовою інструкцією працівника підготовка антикорупційної програми підприємства є лише одним з основних завдань уповноваженого з антикорупційної діяльності підприємства, але не єдиним.

Щодо стягнення середнього заробітку

Оскільки районний суд дійшов вірного висновку, що підстав для застосування статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» немає, то й не підлягає застосуванню частина четверта цієї статті про те, що відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.

У КЗпП України відсутня норма права, яка б у даній ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, так як це не є ні простоєм, ні звільненням працівника. Разом з тим, відповідно до статті 43 Конституції України, найбільш подібним (аналогічним) до цієї ситуації є застосування частин першої, другої статті 235 КЗпП України, яку суд першої інстанції вірно застосував.

Отже, установивши, що незаконні дії відповідача позбавили позивача можливості працювати, суд першої інстанції обґрунтовано поклав на відповідача обов`язок відшкодувати йому середню заробітну плату за час його перебування у вимушеному прогулі, тому доводи відзиву на касаційну скаргу про те, що такий обов`язок покладається на державу, що здійснює збройну агресію, в цьому випадку безпідставні.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи те, що апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує постанову апеляційного суду та залишає в силі рішення суду першої інстанції.

З урахуванням статті 270 ЦПК України, залишенню в силі підлягає й додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 лютого 2023 року, скасоване оскаржуваною постановою апеляційного суду.

Розподіл судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Відповідно до частин першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

З огляду на висновок щодо задоволення касаційної скарги та скасування постанови апеляційного суду, з ДП «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації»на користь ОСОБА_1 має бути стягнуто 3 328,74 грн на відшкодування сплаченого судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 141 400 406 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Волинського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року скасувати, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 лютого 2023 року та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 лютого 2023 року залишити в силі.

Стягнути із Державного підприємства «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації»на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 74 копійки.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець

  • 460

    Переглядів

  • 0

    Коментарі

  • 460

    Переглядів

  • 0

    Коментарі


  • Подякувати Відключити рекламу

    Залиште Ваш коментар:

    Додати

    КОРИСТУЙТЕСЯ НАШИМИ СЕРВІСАМИ ДЛЯ ОТРИМАННЯ ЮРИДИЧНИХ ПОСЛУГ та КОНСУЛЬТАЦІЙ

    • Безкоштовна консультація

      Отримайте швидку відповідь на юридичне питання у нашому месенджері, яка допоможе Вам зорієнтуватися у подальших діях

    • ВІДЕОДЗВІНОК ЮРИСТУ

      Ви бачите свого юриста та консультуєтесь з ним через екран , щоб отримати послугу Вам не потрібно йти до юриста в офіс

    • ОГОЛОСІТЬ ВЛАСНИЙ ТЕНДЕР

      Про надання юридичної послуги та отримайте найвигіднішу пропозицію

    • КАТАЛОГ ЮРИСТІВ

      Пошук виконавця для вирішення Вашої проблеми за фильтрами, показниками та рейтингом

    Популярні судові рішення

    Дивитись всі судові рішення
    Дивитись всі судові рішення
    logo

    Юридичні застереження

    Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

    Повний текст