Головна Блог ... Цікаві судові рішення Працівника було попереджено про скорочення його посади і про звільнення та неодноразово пропонувались наявні на підприємстві вакантні посади. Тому звільнення, працівника через обрання ним посад що не відповідають кваліфікації, є законним (ВС КЦС №755/12428/22 від 14.02.2024 р.) Працівника було попереджено про скорочення його по...

Працівника було попереджено про скорочення його посади і про звільнення та неодноразово пропонувались наявні на підприємстві вакантні посади. Тому звільнення, працівника через обрання ним посад що не відповідають кваліфікації, є законним (ВС КЦС №755/12428/22 від 14.02.2024 р.)

Відключити рекламу
- 26c726e85fa439abe52720841ebe75b9.jpg

Фабула судового акту: Посаду економіста з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності, яку обіймав позивач, було виключено зі штатного розкладу підприємства за обґрунтуванням скорочення чисельності штату через війну та пандемію. Трохи згодом, позивачу було запропоновано іншу роботу на вакантних посадах в кількості 207 одиниць. Під час ознайомлення з цим наказом, серед запропонованих вакансій він обрав посаду Генерального директора ДП «Антонов». Йому повідомили про недостатність кваліфікації для зайняття цієї посади, її конкурсний характер.

Потім запропонували ще вакантних посад в кількості 187 одиниць. Серед запропонованих вакансій він обрав посаду заступника генерального директора (з авіаційної безпеки) ДП «Антонов», однак його знову було поінформовано, що кваліфікаційними вимогами для зайняття цієї посади є: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст), післядипломна освіта у галузі управління і забезпечення авіаційної безпеки, стаж роботи за професіями керівників нижчого рівня у структурі забезпечення авіаційної безпеки - не менше 3 років, чого в нього, звичайно не було.

Потім йому знову було запропоновано іншу роботу на вакантних посадах в кількості 219 одиниць. Серед запропонованих вакансій він обрав посаду керуючого комбінатом громадського харчування, яка за повідомленням відповідача, також не відповідала його кваліфікації.

Згодом ще раз роботодавець запропонував йому іншу роботу на вакантних посадах в кількості 221 одиниць, в тому числі повторно посаду генерального директора ДП «Антонов», яку він повторно обрав та був повторно повідомлений про право брати участь у відборі на заміщення вакантної посади керівника підприємства на загальних підставах.

В останній раз роботодавець запропонував іншу роботу на вакантних посадах в кількості 216 одиниць, під час ознайомлення з якими позивач обрав посаду начальника бюро відділу гарантійного супроводження, однак йому знов було повідомлено, що досвід роботи та освіта не відповідають кваліфікаційним вимогам, передбаченим для цієї посади.

В кінці-кінців, економіста було звільнено більше ніж через 2 місяці за скороченням чисельності та штату працівників з виплатою середнього місячного заробітку на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. З наказом про звільнення він був ознайомлений та отримав копію наказу в той же день.

Проте позивач вважав, що звільнення є незаконним, оскільки за невеликий проміжок часу відповідачем були прийняті протилежні рішення (додано структурну одиницю), які свідчать не про скорочення штату або чисельності працівників, а про намагання роботодавця звільнити саме його та замінити іншим працівником.

Разом із тим, жодна інстанція не погодилась із його доводами. ВС КЦС обґрунтував своє рішення наступним:

Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Згідно з частинами першою - третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Подібні висновки щодо застосування положень статті 492 КЗпП України викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (П/9901/310/18), Верховного Суду від 25 червня 2021 року у справі № 527/1263/20-ц,від 22 вересня 2021 року у справі № 280/82/18, від 22 вересня 2021 року у справі № 206/2500/20, від 09 квітня 2020 року у справі № 760/21020/15-ц.

Отже, у цій справі: Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, встановивши:

  • що у відповідача у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці відбулося скорочення посади провідного економіста з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності у відділі внутрішнього аудиту, яку обіймав, а також,
  • що позивач був попереджений про майбутнє скорочення його посади за два місяці і
  • що з моменту такого попередження до дати звільнення роботодавець неодноразово пропонував вакантні посади на підприємстві, проте позивачем обирались посади, які не відповідають його досвіду, кваліфікаційному рівню, рівню освіти та стажу роботи, або посади зайняття який здійснюється за конкурсним добором

дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення позивача відбулося відповідно до вимог трудового законодавства.

Доводи про те, що у відповідача не відбулося змін в організації підприємства, які пов`язані зі зміною структури та штатного розпису, підлягають відхиленню, бо за змістом частини третьої статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. За загальним правилом, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність скорочення штату та чисельності працівників, оскільки право визначати чисельність і штат працівників належить власнику або уповноваженому ним органу.

Доводи про те, що позивач мав переважне право на залишення на роботі також підлягають відхиленню, оскільки судами встановлено, що відбулось скорочення посади яку займала лише одна особа - позивач. Отже, право на залишення на роботі, передбачене частиною першою статті 42 КЗпП України, враховується лише у разі скорочення однорідних професій та посад, у даному випадку мало місце виключення зі штатного розпису підприємства лише посади провідного економіста з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності у відділі внутрішнього аудиту, яка була єдиною. Переважне право на залишення працівника на роботі не тотожне переважному праву його працевлаштування на нову посаду.

Аналізуйте судовий акт: Якщо працівник відсутній у зв`язку з хворобою, відрядженням, відпусткою, посада, яку він займає, не є вакантною, а тому така посада не може пропонуватись при скороченні штату (ВС/КЦС у справі № 285/4227/18 від 23.12.2020);

Звільнення з роботи працівника за скороченням на період лікарняного – порушення ч.3, ст. 40 КЗпПУ (Апеляційний суд м. Києва у справі № 756/8927/15-ц);

Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби з органів внутрішніх справ у запас через скорочення штатів за неможливістю подальшого використання на службі (ВС/КАС,№821/3732/15-а, 16.05.18);

У разі реорганізації підприємства та скороченні посади роботодавець ЗОБОВ'ЯЗАНИЙ запропонувати працівнику посаду за відповідною професією чи спеціальністю (№ 6-1723цс17 від 18.10.2017).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 755/12428/22

провадження № 61-9508св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - державне підприємство «Антонов»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 січня 2023 року у складі судді Галагана В. І. та постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Ратнікової В. М., Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Антонов» (далі - ДП «Антонов») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. Позов ОСОБА_1 обґрунтований тим, що 01 липня 2021 року його було прийнято на посаду економіста з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності у відділ внутрішнього аудиту ДП «Антонов».

3. На початку червня 2022 року після приходу на підприємство нового менеджменту, йому було запропоновано звільнитися з посади за власним бажанням, від чого він відмовився.

4. Наказом від 08 серпня 2022 року № 3927к з 15 жовтня 2022 року

зі штатного розпису підприємства було виключено посаду «провідного економіста з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності бюро аудиту соціального забезпечення, управління активами та інфраструктури (41504) відділу внутрішнього аудиту (підпр. 415) - 1 од., яку займав

ОСОБА_1 .

5. Відповідно до наказу від 15 серпня 2022 року № 4087к йому було запропоновано іншу роботу на вакантних посадах станом на 29 серпня

2022 року в кількості 207 одиниць. Під час ознайомлення з цим наказом, серед запропонованих вакансій він обрав посаду Генерального директора

ДП «Антонов».

6. 23 вересня 2022 року його було проінформовано, що керівник підприємства (тобто генеральний директор ДП «Антонов») призначається та звільняється з посади Державним концерном «Укроборонпром», а отже він має право брати участь у відборі на заміщення вакантної посади керівника підприємства на загальних підставах.

7. Надалі відповідно до наказу від 30 вересня 2022 року № 5652к йому було запропоновано іншу роботу на вакантних посадах станом на 30 вересня 2022 року в кількості 187 одиниць. Серед запропонованих вакансій він обрав посаду заступника генерального директора (з авіаційної безпеки)

ДП «Антонов», однак його було поінформовано, що кваліфікаційними вимогами для зайняття цієї посади є: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст), післядипломна освіта у галузі управління

і забезпечення авіаційної безпеки, стаж роботи за професіями керівників нижчого рівня у структурі забезпечення авіаційної безпеки - не менше

3 років, натомість наявний у нього досвід роботи та освіта не відповідають кваліфікаційним вимогам, передбаченим для посади заступника генерального директора (з авіаційної безпеки).

8. Відповідно до наказу від 17 жовтня 2022 року № 6174к йому було запропоновано іншу роботу на вакантних посадах станом на 17 жовтня

2022 року в кількості 219 одиниць. Серед запропонованих вакансій він обрав посаду керуючого комбінатом громадського харчування, яка за повідомленням відповідача, також не відповідала його кваліфікації.

9. Крім того йому було запропоновано іншу роботу на вакантних посадах станом на 20 жовтня 2022 року в кількості 221 одиниць, в тому числі повторно посаду генерального директора ДП «Антонов», яку він повторно обрав та був повторно повідомлений про право брати участь у відборі на заміщення вакантної посади керівника підприємства на загальних підставах.

10. 27 жовтня 2022 року йому було запропоновано іншу роботу на вакантних посадах в кількості 216 одиниць, під час ознайомлення з якими він обрав посаду начальника бюро відділу гарантійного супроводження, однак йому знов було повідомлено, що досвід роботи та освіта не відповідають кваліфікаційним вимогам, передбаченим для цієї посади.

11. Наказом від 31 жовтня 2022 року № 4447ку «Про звільнення

ОСОБА_1 » його було звільнено 31 жовтня 2022 року за скороченням чисельності та штату працівників з виплатою середнього місячного заробітку на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. З наказом про звільнення він був ознайомлений та отримав копію наказу в той же день.

12. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки за невеликий проміжок часу відповідачем були прийняті протилежні рішення, а саме: додано структурну одиницю та скорочено структурну одиницю, які свідчать не про скорочення штату або чисельності працівників, а про намагання роботодавця звільнити саме його та замінити іншим працівником.

13. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати наказ ДП «Антонов» від 31 жовтня 2022 року

№ 4447ку про звільнення його з роботи згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України;поновити на посаді провідного економіста

з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності у відділі внутрішнього аудиту ДП «Антонов» та зобов`язати відповідача внести відповідний запис до трудової книжки, а також стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

14. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30 січня

2023 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року, у позові відмовлено.

15. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що під час попередження позивача про наступне вивільнення відповідач запропонував йому усі вакантні посади на підприємстві, проте він декілька разів виявляв бажання зайняти конкурсні посади або посади, які не відповідають його кваліфікації. Відповідач виконав вимоги статті 492 КЗпП України, дотримався процедури звільнення ОСОБА_1 з роботи, при цьому прав позивача порушено не було. Вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

є похідними від вимог про поновлення на роботі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

17. У червні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 січня

2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року.

18. Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції, які

у липні 2023 року надійшли до Верховного Суду.

19. Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

20. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 761/41149/16-ц, від 01 червня 2023 року у справі № 761/16157/21, від 07 квітня 2021 року у справі № 444/2600/19,

від 22 липня 2021 року у справі № 456/57/20, від 23 липня 2021 року у справі № 766/12805/19, від 27 серпня 2021 року у справі № 712/10548/19,

від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20, від 13 червня 2023 року

у справі № 756/15423/21, від 14 червня 2023 року в справі № 759/18020/21, Верховного Суду України від 07 листопада 2011 року у справі

№ 6-45цс11 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

21. Вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 492 КЗпП України в частині правил визначення роботодавцем, які саме з вакантних посад відповідають кваліфікації працівника, посада якого скорочується (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

22. Звертає увагу, що судами не було враховано те, що фактично скорочення чисельності штату не відбулось, оскільки його посаду було замінено аналогічною, на яку призначено іншу особу. Відповідачем порушено вимоги частини другої статті 40, статті 492 КЗпП України, оскільки після попередження про звільнення йому були запропоновані посади без зазначення кваліфікаційних вимог до них, а в день звільнення взагалі не було запропоновано жодних вакантних посад.

23. Відповідачем не доведено його невідповідність вакантним посадам заступника генерального директора (з авіаційної безпеки) та посаді керуючого комбінатом громадського харчування.

24. Також при звільненні не було враховано його переважне право на залишення на роботі з огляду на наявність у нього утриманців, більш тривалий стаж роботи на підприємстві, загальний стаж та досвід.

25. Суди попередніх інстанцій не врахували, що фактично протягом трьох тижнів у відділі внутрішнього аудиту відбулася «штучна заміна» провідного економіста ОСОБА_1 на провідного економіста ОСОБА_2 , що свідчить про безпідставність та штучний характер так званого «скорочення штату».

26. Зазначає, що судом першої інстанції взято до уваги як доказ надану відповідачем нерелевантну посадову інструкцію заступника генерального директора, яка прийнята та затверджена після обрання позивачем цієї посади та після того, як йому відмовлено в праві обійняти цю посаду з підстав невідповідності кваліфікаційним вимогам.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

27. 31 липня 2023 року ДП «Антонов»подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

28. Вважає, що доводи касаційної скарги аналогічні доводам позовної заяви та апеляційної скарги, яким судами попередніх інстанцій надана належна правова оцінка.

29. З урахуванням встановлених обставин на підставі належних та допустимих доказах, встановлено факт скорочення чисельності та штату працівників ДП «Антонов». Обґрунтування необхідності змін до штатного розпису і скорочення посади полягало, в тому, що в умовах воєнного часу та пандемії гострої респіраторної хвороби «Covid-19» скоротились обсяги діяльності підприємства у соціальній сфері і як наслідок проведення у цій сфері внутрішніх аудитів.

30. Наведені обставини підтверджують те, що на підприємстві відбулося скорочення чисельності працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, внаслідок чого було скорочено посаду, яку обіймав позивач.

31. Оскільки наказ від 08 серпня 2022 року № 3927к не визнаний незаконним та не скасований, суди обґрунтовано взяли його до уваги.

32. Позивачем не оскаржуються питання внесення змін до структурної схеми в штатному розписі підприємства відповідно до наказу від 17 червня 2022 року № 2997к, тому безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що скорочення мало штучний характер.

33. Вважає, що суди правильно встановили, що відповідач вживав заходи для працевлаштування ОСОБА_1 , запропонувавши йому у період між попередженням про наступне вивільнення та звільненням вакантні посади на підприємстві, а обрані ним вакансії не відповідали кваліфікаційним вимогам.

34. Доводи касаційної скарги щодо переважного права позивача на залишення на роботі при звільненні є безпідставними, оскільки посада, яку він займав, була єдиною як за назвою, функціональними обов`язками та вимогами до спеціальності і кваліфікації.

35. Доводи касаційної скарги про прийняття судом першої інстанції як доказу нерелевантної посадової інструкції заступника генерального директора (з авіаційної безпеки), є необґрунтованими, оскільки, кваліфікаційні вимоги до вказаної посади встановлені відповідно до «Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, випуск 68 «Авіаційний транспорт» (по посаді «Директор з авіаційної безпеки»), що затверджено наказом Міністерства транспорту України від 17 липня 2002 року № 488 та «Програми підготовки персоналу з авіаційної безпеки», затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 18 червня 2007 року № 508, про що зазначалося відповідачем у відзиві на позов.

36. Також у відзиві на позов зазначено, що кваліфікаційні вимоги до посади керуючого комбінатом громадського харчування визначались відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 65 «Торгівля та громадське харчування».

37. Доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 49-2 КЗпП України не спростовують правильність застосування судами норм матеріального права.

Обставини справи, встановлені судами

38. Відповідно до статуту затвердженого наказом ДК «Укроборонпром»

від 04 листопада 2020 року № 446, ДП «Антонов» є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності, яке передане

в управління ДК «Укроборонпром», утвореного з метою одержання прибутку шляхом здійснення систематичної науково-дослідної, дослідно-конструкторської, виробничої, торговельної та іншої господарської діяльності.

39. 18 лютого 2020 року ДП «Антонов» затверджено Положення «Про порядок оформлення, затвердження та внесення змін до штатного розпису підприємства» (далі - Положення) із змінами і доповненнями, яким встановлено єдиний порядок та вимоги з складання, затвердження, внесення змін, погодження з ДК «Укроборонпром» та зберігання штатного розпису підприємства.

40. Відповідно до пункту 3.1 Положення, штатний розпис підприємства може змінюватися: при створенні підрозділу; при реорганізації підрозділу

(в цьому випадку можуть вноситися зміни до діючого штатного розпису підрозділу або складатися новий штатний розпис підрозділу); при змінах

в організації виробництва та праці, змінах виробничих планів, номенклатури та обсягу робіт, що виконуються, і т.п., які здійснюються без реорганізації; при скороченні чисельності або штату працівників; шляхом ліквідації вакансій; при підвищенні тарифних ставок і окладів на підприємстві.

41. Згідно з пунктом 3.9 Положення, тимчасово на період воєнного стану

в обов`язковому порядку погоджуються з ДК «Укроборонпром» зміни до штатного розпису підприємства щодо тих посад, призначення кандидатів, на які підлягають погодженню ДК «Укроборонпром».

42. Наказом ДП «Антонов» від 30 червня 2021 року № 3217кп ОСОБА_1 прийнято провідним економістом з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності у відділ внутрішнього аудиту.

43. ОСОБА_1 має диплом спеціаліста Українського державного університету фізичного виховання і спорту за спеціальністю «фізичне виховання і спорт»; диплом молодшого спеціаліста Київського фінансово-економічного коледжу за спеціальністю «фінанси», спеціалізація «податки

і оподаткування», присвоєно кваліфікацію «бухгалтер фінансист»; диплом бакалавра про базову вищу освіту Київського університету туризму, економіки і права за напрямом підготовки «Право»; диплом про повну вищу освіту Київського університету туризму, економіки і права за спеціальністю «Правознавство» з кваліфікацією юриста.

44. 17 червня 2022 року наказом ДП «Антонов» № 2797к у зв`язку

з виробничою необхідністю та за погодженням з ДК «Укроборонпром» (лист від 10 червня 2022 року вих. № UOP6.2 - 3327) реорганізовано з 20 червня 2022 року відділ внутрішнього аудиту (ВВА) шляхом перетворення бюро аудиту соціальної сфери (41504) у бюро аудиту соціального забезпечення, управління активами та інфраструктури (41504). З бюро соціальної сфери (41504) виключено посади: начальник бюро; провідний економіст

з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності; фахівець

1 категорії та введено відповідні посади по бюро аудиту соціального забезпечення, управління активами та інфраструктури (41504).

45. 02 серпня 2022 року директором з внутрішнього аудиту, комплаєнсу та контролю ДП «Антонов» на ім`я в.о. Генерального директора ДП «Антонов» складено Службову записку «Про оптимізацію штатного розпису відділу внутрішнього аудиту», відповідно до якої у зв`язку з відповідними процесами із перетворення ДП «Антонов» відповідно до Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», пріоритетним стало аудиторське супроводження діяльності об`єктів інфраструктури, а також діяльності відповідних підрозділів

та посадових осіб ДП «Антонов» з управління активами Підприємства.

У зв`язку з цим у червні 2022 року було здійснено перетворення бюро аудиту соціальної сфери (41504) на бюро аудиту соціального забезпечення, управління активами та інфраструктури (41504). Разом з тим, існування на цей час в штатному розписі бюро аудиту соціального забезпечення, управління активами та інфраструктури посади провідного економісті з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності, з огляду на скорочення в умовах воєнного часу та пандемії обсягів діяльності ДП «Антонов» у соціальній сфері, не вбачається доцільним. У зв`язку з викладеним та службовою необхідністю запропоновано прийняття рішення про внесення змін до штатного розпису шляхом виключення із складу бюро аудиту соціального забезпечення, управління активами та інфраструктури (41504) посади провідного економіста з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності (1 од.).

46. Наказом ДП «Антонов» від 08 серпня 2022 року № 3927к, який введено в дію з 15 жовтня 2022 року, у зв`язку з виробничою необхідністю внесено зміни до штатного розпису підприємства, виведено зі штатного розпису підприємства Відділ внутрішнього аудиту (415), Бюро аудиту соціального забезпечення, управління активами та інфраструктури (41504) провідного економіста з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності.

47. Наказом ДП «Антонов» від 15 серпня 2022 року № 4087к попереджено

ОСОБА_1 про виключення зі штатного розпису з 15 жовтня 2022 року його посади: провідний економіст з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності бюро аудиту соціального забезпечення, управління активами та інфраструктури (41504) відділу внутрішнього аудиту (415) - 1 од.; запропоновано позивачу іншу роботу на вакантних посадах ДП «Антонов» станом на 29 серпня 2022 року в кількості 207 одиниць; попереджено

ОСОБА_1 , що у разі його відмови від запропонованої іншої вакансії, з ним буде розірвано трудовий договір на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у встановлених чинним законодавством розмірах.

48. Із наказом ДП «Антонов» від 15 серпня 2022 року № 4087к ОСОБА_1 ознайомився 30 серпня 2022 року та вказав про надання згоди на переведення на посаду генерального директора підприємства.

49. Відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статуту ДП «Антонов» керівник підприємства призначається на посаду та звільняється з посади ДК «Укроборонпром», що відповідає підпункту 33 пункту 51 статуту Концерну, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 31 серпня 2011 року № 993 «Про деякі питання

ДК «Укроборонпром» в редакції постанови Кабінету міністрів України

від 09 грудня 2020 року № 1229. Враховуючи викладене роз`яснено

ОСОБА_1 його право на загальних підставах брати участь у відборі на заміщення вакантної посади керівника підприємства.

50. Наказом ДП «Антонов» від 27 вересня 2022 року № 5480к запропоновано ОСОБА_1 іншу роботу на вакантних посадах ДП «Антонов» станом на 26 вересня 2022 року в кількості 194 одиниць; попереджено

ОСОБА_1 , що у разі його відмови від запропонованої іншої роботи, з ним буде розірвано трудовий договір на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у встановлених законодавством розмірах.

51. Із наказом ДП «Антонов» від 27 вересня 2022 року № 5480к ОСОБА_1 ознайомився 27 вересня 2022 року та вказав про надання згоди на переведення на посаду генерального директора підприємства.

52. Наказом ДП «Антонов» від 30 вересня 2022 року № 5652к запропоновано ОСОБА_1 іншу роботу на вакантних посадах ДП «Антонов» станом на 30 вересня 2022 року в кількості 187 одиниць; попереджено

ОСОБА_1 , що у разі його відмови від запропонованої іншої роботи, з ним буде розірвано трудовий договір на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у встановлених законодавством розмірах.

53. Із наказом ДП «Антонов» від 30 вересня 2022 року № 5652к ОСОБА_1 ознайомився 30 вересня 2022 року та вказав про надання згоди на переведення на посаду заступника генерального директора з авіаційної безпеки.

54. Відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що кваліфікаційними вимогами для зайняття посади заступника генерального директора

з авіаційної безпеки є: повна вища освіта відповідного напряму підготовки, післядипломна освіта у галузі управління і забезпечення авіаційної безпеки; стаж роботи за професіями керівників нижчого рівня у структурі забезпечення авіаційної безпеки не менше 3 років. Відповідно до наданих ОСОБА_1 до відділу кадрів документів наявний у нього досвід роботи та освіта не відповідають кваліфікаційним вимогам, передбаченим для посади заступника генерального директора з авіаційної безпеки.

55. Наказом ДП «Антонов» від 17 жовтня 2022 року № 6174к запропоновано ОСОБА_1 іншу роботу на вакантних посадах ДП «Антонов» станом на 17 жовтня 2022 року в кількості 219 одиниць; попереджено

ОСОБА_1 , що у разі його відмови від запропонованої іншої роботи, з ним буде розірвано трудовий договір на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у встановлених законодавством розмірах.

56. Із наказом ДП «Антонов» від 17 жовтня 2022 року № 6174к ОСОБА_1 ознайомився 17 жовтня 2022 року та вказав про надання згоди на переведення на посаду керуючого комбінатом громадського харчування.

57. Відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що кваліфікаційними вимогами для зайняття посади керуючого комбінатом громадського харчування є: повна або базова вища освіта за напрямом підготовки «Харчова технологія та інженерія» (спеціальність «Технологія харчування»), післядипломна освіта у галузі управління; стаж роботи за спеціальністю

в сфері організації харчування: для спеціаліста - не менше 1,5 року, для бакалавра та молодшого спеціаліста - не менше 2 років. Відповідно до наданих ОСОБА_1 до відділу кадрів документів наявний у нього досвід роботи та освіта не відповідають кваліфікаційним вимогам, передбаченим для посади керуючого комбінатом громадського харчування.

58. Наказом ДП «Антонов» від 20 жовтня 2022 року № 6239к запропоновано ОСОБА_1 іншу роботу на вакантних посадах ДП «Антонов» станом на 20 жовтня 2022 року в кількості 221 одиниць; попереджено

ОСОБА_1 , що у разі його відмови від запропонованої іншої роботи, з ним буде розірвано трудовий договір на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у встановлених законодавством розмірах.

59. Із наказом ДП «Антонов» від 20 жовтня 2022 року № 6239к ОСОБА_1 ознайомився 20 жовтня 2022 року та вказав про надання згоди на переведення на посаду генерального директора підприємства.

60. Відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статуту ДП «Антонов» керівник підприємства призначається на посаду та звільняється з посади ДК «Укроборонпром», що відповідає підпункту 33 пункту 51 статуту концерну, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 року № 993 «Про деякі питання

ДК «Укроборонпром» в редакції постанови Кабінету Міністрів України

від 09 грудня 2020 року № 1229. Враховуючи викладене роз`яснено

ОСОБА_1 його право на загальних підставах брати участь у відборі на заміщення вакантної посади керівника підприємства.

61. Наказом ДП «Антонов» від 27 жовтня 2022 року № 6457к запропоновано ОСОБА_1 іншу роботу на вакантних посадах ДП «Антонов» станом на 27 жовтня 2022 року в кількості 216 одиниць; попереджено

ОСОБА_1 , що у разі його відмови від запропонованої іншої роботи, з ним буде розірвано трудовий договір на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у встановлених законодавством розмірах.

62. Із наказом ДП «Антонов» від 27 жовтня 2022 року № 6457к ОСОБА_1 ознайомився 27 жовтня 2022 року та вказав про надання згоди на переведення на посаду начальника бюро у відділ гарантійного супроводження.

63. Відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що кваліфікаційними вимогами для зайняття посади начальника бюро відділу гарантійного супроводження є: повна або базова вища освіта авіаційного напрямку підготовки; стаж роботи за спеціальністю в авіаційній сфері на технічних посадах - не менше 2 років. Відповідно до наданих ОСОБА_1 документів до відділу кадрів наявний досвід роботи та освіта не відповідають кваліфікаційним вимогам, передбаченим для посади начальника бюро відділу гарантійного супроводження.

64. Наказом ДП «Антонов» від 31 жовтня 2022 року № 4447к ОСОБА_1 , провідного економіста з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності бюро аудиту соціального забезпечення, управління активами та інфраструктури відділу внутрішнього аудиту звільнено 31 жовтня 2022 року за скороченням чисельності та штату працівників з виплатою середнього місячного заробітку (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України).

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

65. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

66. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

67. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

68. Основоположні засади реалізації права на працю визначені положеннями статті 43 Конституції України, якою закріплено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

69. За змістом статті 21 КЗпП України (тут і далі в редакції, чинній на момент звільнення) забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому громадському об`єднанні, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їхніх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними

з характером роботи або умовами її виконання.

70. За змістом статті 51 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення,

а також сприяння у збереженні роботи.

71. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

72. Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення

з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

73. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

74. Згідно з частинами першою - третьою статті 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

75. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами

в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також

у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Повідомлення має містити інформацію про заплановане масове вивільнення працівників, визначену частиною другою статті 49-4 цього Кодексу, та проведення консультацій з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). Повідомлення обов`язково подається виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику). У разі наявності кількох первинних профспілкових організацій повідомлення надсилається спільному представницькому органу, утвореному ними на засадах пропорційного представництва, а за відсутності такого органу - виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику), що об`єднує більшість працівників цього підприємства (установи, організації).

76. Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

77. При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 492 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

78. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

79. Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

80. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

81. Оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 492 КЗпП України роботодавець

є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

82. Подібні висновки щодо застосування положень статті 492 КЗпП України викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня

2018 року у справі № 800/538/17 (П/9901/310/18), Верховного Суду

від 25 червня 2021 року у справі № 527/1263/20-ц,від 22 вересня 2021 року

у справі № 280/82/18, від 22 вересня 2021 року у справі № 206/2500/20,

від 09 квітня 2020 року у справі № 760/21020/15-ц.

83. У розглядуваній справі судами встановлено, що посада провідного економіста з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності

у відділі внутрішнього аудиту, яку перед звільненням займав позивач, наказом ДП «Антонов» від 08 серпня 2022 року № 3927к, який введено в дію

з 15 жовтня 2022 року, внаслідок виробничої необхідності внесення змін до штатного розпису підприємства, підлягала скороченню.

84. Відповідно до наказів ДП «Антонов» від 15 серпня 2022 року № 4087к, від 27 вересня 2022 року № 5480к, від 30 вересня 2022 року № 5652к,

від 17 жовтня 2022 року № 6174к, від 20 жовтня 2022 року № 6239к,

від 27 жовтня 2022 року № 6457к позивача було попереджено про виключення зі штатного розпису підприємства посади, яку він займав, та неодноразово пропонувалась наявні на підприємстві вакантні посади.

85. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, встановивши, що у відповідача у зв`язку зі змінами в організації виробництва

і праці відбулося скорочення посади провідного економіста з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності у відділі внутрішнього аудиту, яку обіймав ОСОБА_1 , позивач був попереджений про майбутнє скорочення його посади за два місяці і з моменту такого попередження до дати звільнення роботодавець неодноразово пропонував вакантні посади на підприємстві, проте ОСОБА_1 обирались посади, які не відповідали його досвіду, кваліфікаційному рівню, рівню освіти та стажу роботи, або посади зайняття який здійснюється за конкурсним добором, дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення позивача відбулося відповідно до вимог трудового законодавства.

86. Порушення відповідачем норм трудового законодавства під час звільнення позивача та вчинення дій, що містять ознаки дискримінації, судами не встановлено.

87. Доводи касаційної скарги про те, що у відповідача не відбулося змін

в організації підприємства, які пов`язані зі зміною структури та штатного розпису, підлягають відхиленню.

88. За змістом частини третьої статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

89. За загальним правилом, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність скорочення штату та чисельності працівників, оскільки право визначати чисельність і штат працівників належить власнику або уповноваженому ним органу (див. висновки Верховного Суду

у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц, від 06 лютого

2018 року у справі № 696/985/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі

№ 297/868/18, від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17, від 27 травня 2021 року в справі № 201/6689/19).

90. Разом із тим, суд вирішуючи відповідні трудові спори, з дотриманням принципів диспозитивності цивільного судочинства і змагальності сторін, перевіряє наявність законних підстав для звільнення, дотримання порядку (процедури) звільнення, зокрема і відсутність дискримінації при звільненні.

91. Доводи касаційної скарги про те, що позивач мав переважне право на залишення на роботі також підлягають відхиленню, оскільки судами встановлено, що відбулось скорочення посади яку займала лише одна особа - позивач.

92. Правила статті 42 КЗпП України щодо врахування переважного права на залишення на роботі, підлягають застосуванню, якщо відбувається часткове (не повне) скорочення рівнозначних (однотипних) посад, тобто частина посад скорочується, частина - ні, що дає можливість порівняти кваліфікацію та продуктивність праці працівників на рівнозначних (однотипних) посадах, які підлягають скороченню. У такому випадку переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам із урахування інших підстав, перелічених у частині другій статті 42 КЗпП України.

93. Отже, право на залишення на роботі, передбачене частиною першою статті 42 КЗпП України, враховується лише у разі скорочення однорідних професій та посад, у даному випадку мало місце виключення зі штатного розпису підприємства лише посади провідного економіста з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності у відділі внутрішнього аудиту, яка була єдиною. Переважне право на залишення працівника на роботі не тотожне переважному праву його працевлаштування на нову посаду.

94. Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду

від 11 липня 2018 року у справі № 816/1232/17, від 09 квітня 2020 року

у справі № 760/21020/15-ц, від 12 квітня 2023 року у справі № 754/12401/21.

95. Доводи касаційної скарги щодо порушення відповідачем вимог частини другої статті 40, статті 492 КЗпП України є безпідставними, оскільки суди встановили, що відповідач вживав заходи на реальне працевлаштування ОСОБА_1 , запропонувавши йому у період між попередженням про наступне вивільнення та звільненням вакантні посади на підприємстві.

96. Доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 492 КЗпП України підлягають відхиленню з огляду на усталену судову практику у подібних правовідносинах, зокрема

й застосовану у цій постанові.

97. За встановлених обставин, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 761/41149/16-ц,

від 01 червня 2023 року у справі № 761/16157/21, від 07 квітня 2021 року

у справі № 444/2600/19, від 22 липня 2021 року у справі № 456/57/20,

від 23 липня 2021 року у справі № 766/12805/19, від 27 серпня 2021 року

у справі № 712/10548/19, від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20,

від 13 червня 2023 року у справі № 756/15423/21, від 14 червня 2023 року

в справі № 759/18020/21, Верховного Суду України від 07 листопада 2011 року справі № 6-45цс11, на які заявник посилався в касаційній скарзі.

98. При цьому, на відміну від обставин розглядуваної справи, у справі № 759/18020/21 суди зокрема встановили відсутність належних та допустимих доказів того, що під час вручення працівнику попередження про наступне вивільнення його було ознайомлено зі списком вакантних посад

в ДП «Антонов».

99. Доводи касаційної скарги щодо незгоди із встановленими судами обставинами та необхідністю переоцінки доказів Верховним Судом підлягають відхиленню, які такі, що виходять за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

100. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів

є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

101. Суди належним чином виконали вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і дотримались вимог щодо законності та обґрунтованості судових рішень, повно і всебічно встановили обставини справи та правильно вирішили спір.

102. Оскаржувані судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

103. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

104. Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для їх скасування.

105. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411

ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400 402 409 410 415 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович

  • 763

    Переглядів

  • 0

    Коментарі

  • 763

    Переглядів

  • 0

    Коментарі


  • Подякувати Відключити рекламу

    Залиште Ваш коментар:

    Додати

    КОРИСТУЙТЕСЯ НАШИМИ СЕРВІСАМИ ДЛЯ ОТРИМАННЯ ЮРИДИЧНИХ ПОСЛУГ та КОНСУЛЬТАЦІЙ

    • Безкоштовна консультація

      Отримайте швидку відповідь на юридичне питання у нашому месенджері, яка допоможе Вам зорієнтуватися у подальших діях

    • ВІДЕОДЗВІНОК ЮРИСТУ

      Ви бачите свого юриста та консультуєтесь з ним через екран , щоб отримати послугу Вам не потрібно йти до юриста в офіс

    • ОГОЛОСІТЬ ВЛАСНИЙ ТЕНДЕР

      Про надання юридичної послуги та отримайте найвигіднішу пропозицію

    • КАТАЛОГ ЮРИСТІВ

      Пошук виконавця для вирішення Вашої проблеми за фильтрами, показниками та рейтингом

    Популярні судові рішення

    Дивитись всі судові рішення
    Дивитись всі судові рішення
    logo

    Юридичні застереження

    Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

    Повний текст