Стаття 596. Неможливість перейняття кримінального провадження

ї

1. Коментована стаття містить перелік обставин, які в обов'язковому порядку виключають можливість перейняття чи подальший рух процедури перейняття кримінального провадження від іноземних держав компетентними правоохоронними органами України.

2. У розумінні цієї статті в Україні не може бути перейняте кримінальне провадження від іншої держави, в якому не ухвалений вирок та не дотримані вимоги ч. 2 ст. 595 КПК або міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (див. ч. 2 ст. 595 КПК та коментар до неї,).

Якщо ж громадяни України та особи без громадянства за вчинені злочини зазнали кримінального покарання за межами України, вони не можуть бути притягнені в Україні до кримінальної відповідальності за ці злочини (ч. 2 ст. 7

1154

КК України), а відповідно матеріали такого кримінального провадження також не можуть бути перейняті.

3. Відповідно ст. 533 КПК вирок або ухвала суду, що набрали законної сили обов'язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для всіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх службових осіб і підлягають виконанню на всій території України. Тому процедура перейняття кримінального провадження щодо особи в Україні не може бути розпочата, а розпочата підлягає закриттю у разі набуття вироком суду в Україні законної сили за теж саме кримінальне правопорушення, яке інкримінувалось цій особі в іншій державі.

4. Перейняття кримінального провадження з іншої держави не може відбутися, якщо щодо особи у зв'язку з тим само кримінальним правопорушенням в Україні закрите кримінальне провадження або її звільнено від відбування покарання у зв'язку з помилуванням або амністією. Про підстави та порядок закриття кримінального провадження див. коментар до ст. 284 КПК.

5. Кримінальне провадження не може бути перейняте, якщо провадження щодо заявленого кримінального правопорушення не може здійснюватися у зв'язку із закінченням строку давності. Під давністю притягнення до кримінальної відповідальності за вчинений злочин розуміється закінчення вказаних у кримінальному законі строків (див. ст. 49 КК України), після чого особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності. Питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності вирішується судом. Про порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності див. коментар до ст.ст. 285-289 КПК.