Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Стаття 474. Загальний порядок судового провадження на підставі угоди

1. Якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду. Прокурор має право відкласти направлення до суду обвинувального акта з підписаною сторонами угодою до отримання висновку експерта або завершення проведення інших слідчих дій, необхідних для збирання та фіксації доказів, які можуть бути втрачені зі спливом часу, або які неможливо буде провести пізніше без істотної шкоди для їх результату у разі відмови суду в затвердженні угоди.

2. Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов’язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду.

3. Якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

4. Перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання повинен з’ясувати в обвинуваченого, чи цілком він розуміє:

1) що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов’язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права:

мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення;

мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно;

допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь;

2) наслідки укладення та затвердження угод, передбачені статтею 473 цього Кодексу;

3) характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим;

4) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

5. Перед прийняттям рішення про затвердження угоди про примирення суд під час судового засідання повинен з’ясувати в обвинуваченого, чи цілком він розуміє:

1) що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов’язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права:

мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення;

мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно;

допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь;

2) наслідки укладення та затвердження угод, передбачені статтею 473 цього Кодексу;

3) характер кожного обвинувачення;

4) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Крім того, перед прийняттям рішення про затвердження угоди про примирення суд під час судового засідання повинен з’ясувати у потерпілого, чи цілком він розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу.

6. Суд зобов’язаний переконатися у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Для з’ясування добровільності укладення угоди у разі необхідності суд має право витребовувати документи, у тому числі скарги підозрюваного чи обвинуваченого, подані ним під час кримінального провадження, та рішення за наслідками їх розгляду, а також викликати в судове засідання осіб та опитувати їх.

7. Суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо:

1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;

2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;

3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;

4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;

5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов’язань;

6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.

8. Повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається.

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ": 

Аналізуйте судовий акт: Угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим, які протирічать інтересам суспільства, затвердженню судом не підлягають (Печерський районний суд у справі № 757/16018/20-к від 10.06.2021)

Чинний кримінальний процесуальний закон як одну з новацій передбачає окремий вид кримінального провадження, а саме провадження на підставі угоди (ст. 474 КПК України).

Видами таких угодам є: угода про примирення обвинуваченого із потерпілим (ст. 471 КПК України), а також угода про визнання винуватості (ст. 472 КПК України).

Одними із основних умов укладення угоди про примирення є строк відшкодування шкоди завданої злочином чи перелік дій, не пов’язаних з відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов’язані вчинити на користь потерпілого, строк їх вчинення, узгоджене покарання та згода сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням.

Але укладення такої угоди ще не гарантує її затвердження судом, оскільки таке затвердження є правом, але не обов’язком суду.

Так, згідно ч. 7 ст. 474 КПК України відмовляє у затвердженні угоди, зокрема, у разі якщо умови угоди про примирення протирічать інтересам суспільства.

І знову ж таки ми зіштовхуємся із оціночними поняттями, які аж ніяк не сприяють принципу правової визначеності…

А даній справі особа органом досудового розслідування особа обвинувачувалась у нанесення тілесного ушкодження, яке було спричинено працівнику поліції про вчиненні опіру під час затримання обвинуваченого тобто при виконанні поліцейським службових обов’язків.

Між обвинуваченим у справі та потерпілим було укладено угоду про примирення

Угоду було вмотивовано тим, що обвинувачений повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, в обсязі обвинувачення, щиро розкаявся, повністю відшкодував потерпілому завдані моральні та матеріальні збитки в сумі 100 тис.грн.; сторони погодили призначення покарання обвинуваченому із застосуванням ст. 69 КПК України у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів громадян, що складає
8 500 грн.

Потерпілий проти затвердження угоди не заперечував.

Проте, прокурор з яким погодився і районний суд у своїх запереченнях проти затвердження угоди зазначив, що що погоджене сторонами покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу є безпідставним, таким, що не відповідає особі обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, хоча і був звільнений, є особою, яка притягується наразі до кримінальної відповідальності за вчинення ряду тяжких злочинів, пославшись на вимогу про судимість обвинуваченого, а відтак вважав покарання, погоджене сторонами таким, що не відповідає інтересам суспільства.

У даній справі особа обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України. Основним безпосереднім об`єктом злочину є нормальна діяльність правоохоронних органів, їх авторитет, а додатковим об`єктом є фізична недоторканість конкретного працівника правоохоронного органу, а даному випадку потерпілого. З огляду на викладене, суттєве значення має позиція прокурора, як представника сторони державного обвинувачення, щодо угоди про примирення у такій категорії справ, на яку в даному випадку зважує і суд.

Також обвинувачений на даний час притягується до кримінальної відповідальності за вчинення інших злочинів, а тому представляє собою небезпеку для суспільства, а тому, погоджене сторонами угоди покарання у виді штрафу із застосуванням ст. 69 КК України не відповідає тяжкості злочину, з огляду на спрямованість умислу обвинуваченого не тільки на життя і здоров`я конкретного працівника правоохоронного органу, але й на основний об`єкт – нормальну діяльність правоохоронних органів, їх авторитет, що у сукупності з наведеними даними по особі обвинуваченого дають підстави вважати, що в цілому умови вказаної угоди не відповідають інтересам суспільства.

0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
Популярні події
ЕСПЧ
Назва події
Завантаження основного зображення
Вибрати зображення
Текст опис події:
1