00.00.0000
Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Стаття 290. Відкриття матеріалів іншій стороні

1. Визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов’язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

2. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов’язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом’якшенню покарання.

3. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов’язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.

4. Надання доступу до матеріалів включає в себе можливість робити копії або відображення матеріалів.

5. У документах, які надаються для ознайомлення, можуть бути видалені відомості, які не будуть розголошені під час судового розгляду. Видалення повинно бути чітко позначено. За клопотанням сторони кримінального провадження суд має право дозволити доступ до відомостей, які були видалені.

6. Сторона захисту за запитом прокурора зобов’язана надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до житла чи іншого володіння, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем сторони захисту, якщо сторона захисту має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.

Сторона захисту має право не надавати прокурору доступ до будь-яких матеріалів, які можуть бути використані прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Вирішення питання про віднесення конкретних матеріалів до таких, що можуть бути використані прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення і, як наслідок, прийняття рішення про надання чи ненадання прокурору доступу до таких матеріалів, може бути відкладено до закінчення ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування.

7. Про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів прокурор або слідчий за його дорученням повідомляє потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, після чого останній має право ознайомитися з ними за правилами, викладеними в цій статті.

{Частина сьома статті 290 із змінами, внесеними згідно із Законом № 314-VII від 23.05.2013 }

8. Про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів повідомляються цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач, його представник, після чого ці особи мають право ознайомитися з ними в тій частині, яка стосується цивільного позову, за правилами, викладеними в цій статті.

9. Сторони кримінального провадження зобов’язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження - прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.

{Частина дев'ята статті 290 із змінами, внесеними згідно із Законом № 314-VII від 23.05.2013 , № 725-VII від 16.01.2014 - втратив чинність на підставі Закону № 732-VII від 28.01.2014 ; із змінами, внесеними згідно із Законом № 767-VII від 23.02.2014 }

10. Сторонам кримінального провадження, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надається достатній час для ознайомлення з матеріалами, до яких їм надано доступ. У разі зволікання при ознайомленні з матеріалами, до яких надано доступ, слідчий суддя за клопотанням сторони кримінального провадження з урахуванням обсягу, складності матеріалів та умов доступу до них зобов’язаний встановити строк для ознайомлення з матеріалами, після спливу якого сторона кримінального провадження або потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, вважаються такими, що реалізували своє право на доступ до матеріалів. Клопотання розглядається слідчим суддею місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, не пізніше п’яти днів з дня його надходження до суду з повідомленням сторін кримінального провадження. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час проведення судового засідання, не перешкоджає розглядові клопотання.

{Частина десята статті 290 із змінами, внесеними згідно із Законом № 314-VII від 23.05.2013 }

11. Сторони кримінального провадження зобов’язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.

12. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ": 

Аналізуйте судовий акт: Постанови про проведення НСРД із грифом обмеження мають бути відкриті захисту та долучені до матеріалів справи, інакше отримані на їх підставі докази - є недопустимими (ВС/ККС у справі № 748/3070/15-к, від 12 квітня 2018 р.)

Без перебільшення знакова постанова ВС, яка абсолютно конкретно тлумачить статус постанов прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій із грифом обмеження. Тлумачення просте: такі постанови ні чим не відрізняються від інших матеріалів досудового розслідування, і як усі інші матеріали досудового розслідування ці постанови незважаючи на гриф повинні бути залучені до матеріалів провадження та відкриті захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України.

Якщо постанови про проведення НСРД не будуть долучені до матеріалів провадження та відкриті стороною обвинувачення на стадії закінчення досудового розслідування, то докази отримані на підставі цих постанов є недопустимими на підставі ст. 86 КПК України. Тобто суд не може посилатися на такі недопустимі докази при ухваленні судового рішення.

Все інше, зокрема гриф обмеження чи інші грифи секретності, щодо постанов про проведення НСРД, не мають значення.

Так, у цій справі хлопця, звинуватили у скоєнні злочину, передбаченого ст. 307 КК України. Обвинувачений себе винним не визнав. У матеріалах кримінального провадження містилося багато доказів його провини, проте всі вони були отримані на підставі постанов прокурора про проведення НСРД.

Суд першої інстанції ухвалив виправдувальний вирок. Суд виправдав обвинуваченого посилаючись саме на недопустиме порушення кримінального закону, тобто на порушення ст. ст. 290, 86 КПК України.

Суд апеляційної інстанції скасував виправдувальний вирок і ухвалив обвинувальний вирок. Суд касаційної інстанції скасував обвинувальний вирок і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Зокрема ВС підкреслив неправильність позиції суду апеляційної інстанції про таке. «На час відкриття матеріалів постанови прокурора про проведення стосовно ОСОБА_2 негласних слідчих дій мали гриф обмеження та не могли бути долучені до матеріалів провадження. Крім того, постанови, як форма вираження процесуального рішення прокурора, відповідно до ст. 84 КПК України, не є доказом. Перевірка законності підстав для надання дозволу на проведення стосовно особи негласних слідчих дій віднесено до компетенції слідчого судді апеляційного суду, а не місцевого.»

Отже, постанова про проведення НСРД є і процесуальною формою вираження рішення прокурора, і доказом в розумінні ст. 84 КПК України. Оцінюючи цей документ суд може дійти висновку, чи були у органу досудового розслідування наявні законні підстави для проведення оперативно-розшукових заходів, результати яких виступають доказами у кримінальному провадженні.

Якщо така позиція колегії суддів Другої судової палати ККС/ВС «встоїть» у Великій Палаті Верховного Суду, то у майбутньому це кардинально змінить як усю судову практику з приводу допустимості доказів, так і саму роботу правоохоронних органів.

Аналізуйте судовий акт: Виправдувальний вирок стосовно судді - корпоративна змова представників судової влади або непрофесіоналізм правоохоронців? (Козятинський міськрайонний суд у справі 133/2572/13-к від 26.09.2017)

Не так часто судді підпадають під приціл правоохоронців. Звісно, що кожен такий випадок набуває не аби якого суспільного резонансу, аж до, у певних випадках, безпосереднього тиску на суди, що розглядають такі кримінальні справи.

Звісна річ, що такий суспільний резонанс кримінальні справи стосовно суддів набувають як з підстав певної дискредитації гілки судової влади з боку її окремих представників. Однак не слід забувати і про штучність родмухування такого негативу професійними "громадськими активістами", які переслідують свої, одним лише ним, відомі інтереси.

Як правило, оперативні працівники та слідчі, розуміючи усю серйозність такої категорії проваджень намагаються максимально серйозно та відповідально відноситись до їх розслідування.

Нещодавно Фейсбук спільнота дізналася про винесення Козятинським міськрайонним судом Вінницької області виправдувального вироку стосовно судді Бердичівського міськрайонного суду. Коментарі до цієї новини були в 99,9% однотипними - "ПРОДАЛИ СПРАВУ!", "ЦЕ СУДДЯ ІЗ СУДДЕЮ ДОМОВИВСЯ!" та інші істеричні "лозунги".

Намагаючись розібратися із фактичним станом речей я вивчив та проаналізував це судове рішення та зробив висновок про ПОВНУ професійну непридатність оперативників СБ України та слідчих Генеральної прокуратури (вже без України), які проводили негласні слідчі розшукові дій та проводили досудове розслідування цього провадження.

Після того, як я прочитав вирок суду у мене склалось враження, що правоохоронці зробили все можливе та неможливе, щоб суддя, якого підозрюють у отриманні хабаря, не був притягнутий до відповідальності,

Так, згідно ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Зокрема, матеріали оперативно-розшукової діяльності повинні бути отримані уповноваженими на це субєктами та з відомого, що може бути перевірений, і не забороненого законом джерела; зібрані у встановленому законом порядку та з дотриманням встановленої форми, що гарантує захист прав і законних інтересів громадян.

Однак, у даній справі з незрозумілих причин у протоколах прослуховування аудіозаписів, отриманих внаслідок проведених ОРМ вказано, що таке прослуховування проведено одним оперативним працівником натомість підписано іншим. Водночас проведеною на клопотання судово-почеркознавчою експертизою встановлено ознаки підробки підпису працівника СБУ.

З таких підстав УСІ (sic!) протоколи прослуховування аудіозаписів визнано судом недопустими.

Також слід зазначити, що НСРД проведено на підставі неіснуючої ухвали апеляційного суду м. Києва, оскільки в протоколі в якості підставі зазначено ухвалу від 02.07.2012, хоча таку ухвалу винесено 03.07.2012.

Відповідно до ч. 2 ст. 290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобовязаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні.

За нормами ч. 12 ст. 290 КПК України якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Отже з наведеного вбачається, що відкриттю, окрім протоколів, у яких зафіксовано хід та результати проведення оперативно-розшукових дій, в обов'язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів.

Проте, у даній справі вимоги закону у цій частині стороною обвинувачення не надано, що потягло за собою визнання усіх доказів отриманих в результаті НСРД недопустимими.

Окрім того, під час проведення досудового розслідування слідчим було призначено фоноскопічні експертизи на предмет з'ясування належності голосів тим чи іншим особам розмову яких зафіксовано під час проведення ОРМ.

Однак і тут "неудача постігла совєтского спортсмєна" ))) Виявилось, що експерти, які проводили вказану експертизу не внесені до державного Реєстру атестованих судових експертів на час складання висновку, що відповідно до ст. 9 Закону України "Про судову експертизу" неможливлює проведення ними експертиз на надання відповідних висновків.

Також під час судового розгляду виявилося, що будинку за вказаним в ухвалі слідчого судді про обшук у м. Житомирі просто не існує! А тому, обшук було проведено без законних підстав, а його результати не можуть бути взяті судом до уваги.

Отже вся сукупність допущених порушень з боку правооохоронців потягла за собою винесення виправдувального вироку.

Саме непрофесійність та, не побоюсь цього слова, НЕХЛЮЙСТВО працівників прокуратури та СБ України потягло за собою винесення виправдувального вироку.

А "громадським активістам" хочу сказати - перед тим, як когось звинувачувати у упередженості дивіться в корінь.

Аналізуйте судовий акт: Невідкриття матеріалів НСРД, у тому числі і ухвал суду про надання дозволу на їх проведення стороні захисту в порядку ст. 290 КПК є підставою для визнання таких доказів недопустимими (ВСУ від 16.03.2017 № 5-364кс16)

Негласні слідчі (розшукові) дії – ним присвячена ціла глава 21 КПК України та ЗУ "Про оперативно-розшукову діяльність". Без них майже усі злочини розкрити неможливо, проте більшість зловживань слідства відбувається під час НСРД. Адвокати захищаючи та підозрюваних та обвинувачених завжди намагаються знайти процесуальні порушення допущені під час проведення НСРД. І єдиної та послідовної практики вищих судів у цій проблематиці немає.

Нарешті ВСУ висказався з приводу проблематики проведення оперативно-розшукових дій до внесення відомостей до ЄРДР та відкриття УСІХ матеріалів провадження в порядку ст. 290 КПК України.

Як відомо, стороною обвинувачення як правило під час відкриття матеріалів провадження стороні захисту не надає документів, що стали підставою для проведення НСРД.

Верховний суд в совю чергу наголосив на те, що таке невідкриття, в порядку визначеному ст. 290 КПК України (відкриття матеріалів іншій стороні), дає усі підстави судам вважати докази, здобуті із порушенням вимог КПК неналежними (ст. 86 КПК України - допустимість доказу)

0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення
Популярні події
ЕСПЧ
Назва події
Завантаження основного зображення
Вибрати зображення
Текст опис події: