Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Стаття 140. Привід

1. Привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час.

2. Рішення про здійснення приводу приймається: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, прокурора або з власної ініціативи, а під час судового провадження - судом за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, або з власної ініціативи. Рішення про здійснення приводу приймається у формі ухвали.

{Частина друга статті 140 із змінами, внесеними згідно із Законом № 314-VII від 23.05.2013}

3. Привід може бути застосований до підозрюваного, обвинуваченого або свідка. Привід свідка не може бути застосований до неповнолітньої особи, вагітної жінки, осіб з інвалідністю першої або другої груп, особи, яка одноосібно виховує дітей віком до шести років або дітей з інвалідністю, а також осіб, які згідно із цим Кодексом не можуть бути допитані як свідки. Привід співробітника кадрового складу розвідувального органу України під час виконання ним своїх службових обов’язків здійснюється тільки в присутності офіційних представників цього органу.

{Частина третя статті 140 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2581-VIII від 02.10.2018}

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ": 

Аналізуйте судовий акт: ВС ККС висловився щодо значення “невиконання чи неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення” (склад злочину передбаченого ч.1 ст.140 КК України) (ВС ККС, № 712/12532/14-к

У розглядуваній справі, ВС ККС визначив основні ознаки об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч.1 ст.140 КК України. Також, Суд висловився, що невиконання чи неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення означає, що медичний працівник не вчиняє ті дії, які він в силу виконуваної роботи зобов`язаний був учинити, або виконує свої обов`язки не у повному обсязі, недбало, поверхнево, не так, як цього вимагають інтереси його професійної діяльності.

Фабула судового акту: У розглядуваній справі, вироком районного суду - лікаря-анестезіолога і лікаря-онколога було визнано винуватими у вчиненні кримінального правопорушення за частиною 1 статті 140 Кримінального кодексу України (за текстом також – КК України). Осіб засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі на 2 роки, але звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Матеріалами справи встановлено, що лікар-анестезіолог, перебуваючи на чергуванні, під час проведення планового оперативного втручання в організм пацієнта, маючи всі можливості, знехтував виконанням своїх професійних обов`язків (п. «а» ст. 78 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» та п. 3.7 посадової інструкції лікаря-анестезіолога), що виразилось у недбалому та несумлінному ставленні до них, а саме: допустив ін`єкційне введення в організм пацієнтки – при цьому - невстановленою особою з числа працівників вказаного медичного закладу - медичного препарату «Лідокаїн», що спричинило тяжкі наслідки для хворої у виді смерті останньої.

Лікарю-онкологу, в свою чергу, інкриміновано цю статтю оскільки він, лікуючи пацієнтку, також неналежно виконав свої професійні обов`язки (свою посадову інструкцію, той же п. «а» ст. 78 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» та наказ МОЗ України «Про заходи подальшого поліпшення і розвитку онкологічної допомоги населенню» від 30 грудня 1992 року № 208) що виразилось у недбалому та несумлінному ставленні до них, а саме: неналежно діагностував хворобу у пацієнтки і провів оперативне втручання, що спричинило тяжкі наслідки для хворої у виді смерті останньої.

Суд апеляційної інстанції залишив вирок без змін. Засудженим лікарем-онкологом та захисником лікаря-анестезіолога були подані касаційні скарги.

Отже, у цій справі ВС ККС встановив наступне:

- ч.1 ст. 140 КК України характеризується такими ознаками: 1) діянням у вигляді невиконання чи неналежного виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення; 2) тяжкими наслідками для хворого; 3) причиновим зв`язком між вказаними діянням та наслідками.

- невиконання професійних обов`язків полягає у тому , що медичний працівник не вчиняє ті дії, які він в силу виконуваної роботи зобов`язаний був учинити.

- неналежне виконання професійних обов`язків полягає у тому, що медичний працівник виконує свої обов`язки не у повному обсязі, недбало, поверхнево, не так, як цього вимагають інтереси його професійної діяльності.

- диспозиція ч.1 ст.140 КК України має бланкетний характер, у кожному конкретному випадку має встановлюватися, які саме професійні обов`язки покладалися на винну особу і які з цих обов`язків не виконанні взагалі або виконані неналежним чином, а також вимоги яких конкретно нормативних актів порушено винним.

- із суб`єктивної сторони ч.1 ст.140 КК України характеризується необережною формою вини до тяжких наслідків для хворого.

Щодо лікаря-анестезіолога всі доводи касаційної скарги були відхилені, а ухвала апеляції щодо лікаря-онколога – була скасована з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, оскільки ВС ККС не встановив причинного зв’язку.

0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
Популярні події
ЕСПЧ
Назва події
Завантаження основного зображення
Вибрати зображення
Текст опис події:
0