Стаття 438. Підстави для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції

Аналізуйте судовий акт: Явно несправедливе покарання означає істотну диспропорцію та неадекватність призначеного покарання (ВС/ККС у справі № 716/1224/19 від 13.08.2020)

 Санкції будь-якої статті Кримінального кодексу України визначають певну альтернативу розмірах та видах покарань за вчинені кримінальні правопорушення надаючи судам право самостійно визначати, які ж саме репресивні заходи слід вжити до винної особи із врахуванням положень статті 65 КК України, а саме із врахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Однак, слід зазначити, що згідно норм ч. 2 ст. 409, ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень у кримінальних справах є невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

У рішенні, що пропонується до уваги Касаційним кримінальним судом надано свій висновок про те, що ж таке явно несправедливе покарання та «з чим його їдять».

У даній справі особу було засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до 3 років позбавлення волі із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.

Ухвалою апеляційного суду вказаний вирок змінено та засудженого звільнено від відбування призначеного покарання із випробуванням та іспитовим строком.

Прокурор вважаючи вказане покарання занадто м’яким, а тому є явно несправедливим.

Касаційний кримінальний суд із такими доводами сторони обвинувачення не погодився та ухвалу апеляційного суду залишив без зміни.

Мотивуючи таке рішення ККС послався на те, що за положеннями статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Кримінальний кодекс, а саме ст. 65 КК України, наділяє суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, а також призначення покарання нижчого, ніж передбачене санкцією статті (частини статті), завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

При цьому повноваження суду (його права та обов`язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.

У даній справі суд апеляційної інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та наявність обставини, що обтяжує покарання, разом із тим, судом належним чином були враховані дані про особу винного, який раніше не судимий, вину визнав, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, його сімейний стан.

Крім того, враховано апеляційним судом, що обвинувачений, після скоєння ним дорожньо-транспортної пригоди, а саме під час розгляду справи судом першої інстанції втратив батька, який помер від серцевого нападу, те, що потерпілий наполягав на необхідності звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, будь-яких претензій морального характеру до нього не має та останній сплатив йому 100 000 гривень.