Стаття 95. Показання

Кримінальний процесуальний кодекс України (ЗМІСТ) Інши кодекси

26669

Переглядів

Переглядів

Додати в обране

1. Показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

2. Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право давати показання під час досудового розслідування та судового розгляду.

3. Свідок зобов’язаний давати показання слідчому, прокурору, слідчому судді та суду, а експерт - слідчому судді та суду в установленому цим Кодексом порядку.

{Частина третя статті 95 в редакції Закону № 2447-VIII від 07.06.2018 }

4. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.

{Частина четверта статті 95 в редакції Закону № 2201-IX від 14.04.2022 }

5. Особа дає показання лише щодо фактів, які вона сприймала особисто, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

6. Висновок або думка особи, яка дає показання, можуть визнаватися судом доказом, лише якщо такий висновок або думка корисні для ясного розуміння показань (їх частини) і ґрунтуються на спеціальних знаннях в розумінні статті 101 цього Кодексу.

7. Якщо особа, яка дає показання, висловила думку або висновок, що ґрунтується на спеціальних знаннях у розумінні статті 101 цього Кодексу, а суд не визнав їх недопустимими доказами в порядку, передбаченому частиною другою статті 89 цього Кодексу, інша сторона має право допитати особу згідно з правилами допиту експерта.

8. Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право отримувати від учасників кримінального провадження та інших осіб за їх згодою пояснення, які не є джерелом доказів, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

{Частина восьма статті 95 із змінами, внесеними згідно із Законами № 314-VII від 23.05.2013 , № 2617-VIII від 22.11.2018 }

Попередня

168/723

Наступна

Додати в обране

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Аналізуйте судовий акт: Суд не може оцінювати у рішенні докази, які не досліджував безпосередньо (ВС/ККС у справі № 489/6110/17 від 03.12.2020 р.)

Зазвичай, коли розмова заходить за судовий розгляд у кримінальному провадженні, я із прикрістю коментую, що 90% судових рішень в суді першої інстанції це все ж таки обвинувальні вироки. Однак, у цій справі я не відчула почуття несправедливості в обвинуваченні чи співчуття, мабуть це пов’язано з тим, що я маю доньку шкільного віку і суб’єктивно оцінюю обставини справи.

У суді перебувала справа по обвинуваченню чоловіка у замаху на викрадення дитини, за ст.15 ч.3, 146 ч.2 КК України.

Вироком суду чоловіка визнано винним у вчиненні злочину, призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки. Однак, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком 1 рік, з покладенням певних обов`язків.

Під час судового розгляду, були допитані свідки, які дали показання стосовно того, що обвинувачений був помічений на шкільному дворі в стані алкогольного сп’яніння, чіплявся до дітей із різними питаннями та в кінці кінців одного із хлопчиків почав тягнути у напрямку від школи за капюшон. Перехожий, батько одного із учнів, побачивши таку сцену зупинив обвинуваченого та дізнався від дитини, що для нього це абсолютно незнайомий чоловік і його уводять проти власної волі, при цьому, дитина була налякана.

Перехожий затримав обвинуваченого та викликав поліцію.

Вищезазначені обставини справи були підтверджені декількома свідками та безпосередньо малолітнім потерпілим, які були допитані в суді.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що докази підтверджують вину поза розумним сумнівом.

Суд апеляційної інстанції виніс ухвалу, якою скасував вищезазначений вирок і закрив провадження у кримінальній справі, через недоведеність обвинувачення, зокрема щодо наявності у обвинуваченого умислу на викрадення дитини.

Постановою ВС ухвала суду апеляційної інстанції була скасована, а справа направлена на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Скасовуючи оскаржувану прокурором ухвалу, ВС зазначив, що виходячи з такої засади кримінального провадження, як безпосередність дослідження доказів (ч. 4 ст. 95 КПК України), апеляційний суд не вправі був давати доказам іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції, якщо доказів, наданих сторонами обвинувачення й захисту, не було безпосередньо досліджено під час апеляційного перегляду кримінального провадження.

Суд апеляційної інстанції не дотримався зазначених вимог кримінального процесуального закону. В ухвалі цього суду міститься переоцінка показань потерпілого та свідків, які безпосередньо в суді апеляційної інстанції не допитувалися.

Всупереч вимогам КПК України, суд апеляційної інстанції дослідив їх показання, зафіксовані на технічному носії інформації під час їх допиту судом першої інстанції, помилково розцінивши звукозапис судового засідання як джерело доказів.

Тож, суду апеляційної інстанції необхідно буде виправити помилки колег, наразі судовий розгляд триває.

Аналізуйте судовий акт: Апеляційний суд скасовуючи вирок суду першої інстанції повинен давати оцінку та переоцінку доказам вдаючись до їх безпосереднього дослідження, в тому числі із заслуховуванням показів свідків ( ВСУ від 21 січня 2016р. у справі №5-249кс15)

Суд першої інстанції виправдав підсудного по епізоду у навмисному вбивстві «за недоведеністю вчинення ним цього злочину» , проте суд апеляційної інстанції скасував виправдувальний вирок, визнав підсудного винним у навмисному вбивстві і засудив до 15 років позбавлення волі. При цьому апеляційний суд надав переоцінку доказам у справі та показам свідків, які свідчили на користь підсудного в суді першої інстанції без заслуховування цих свідків у суді апеляційної інстанції. ВССУ залишив обвинувальний вирок суду апеляційної інстанції без змін.

ВСУ прийняв справу до розгляду і скасував вирок суду апеляційної інстанції обгрунтовуючи це порушенням принципів кримінального судочинства щодо належності, допустимості, достовірності, достатності, а також порушенням принципу змагальності сторін. Відмова суду повторно допросити свідків, які давали покази на користь обвинуваченого та переоцінка змісту показів цих свідків проти обвинуваченого є порушенням змагальності сторін та права обвинуваченого на захист.

ВСУ підкреслює, що всі докази у справі повинні публічно досліджуватись під час судового розгляду в присутності обвинуваченого із застосуванням принципу змагальності сторін. Винятки з цього приводу встановлені законом і в будь-якому випадку не повинні порушувати права обвинуваченого на захист.

ВСУ також зазначив, що не має права досліджувати докази та покази у справі, вирішувати питання про їх достовірність, тому направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, залишивши в силі вирок суду першої інстанції за іншими епізодами.

Популярні новини