Суд
суд
842
За загальним правилом суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, тобто не в цілому, а лише в тій частині, в якій судове рішення оскаржується. При цьому рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності, обгрунтованості та вмотивованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні. Про законність, обгрунтованість та вмотивованість судового рішення див. коментар до ст. 370 КПК.
2. Водночас, згідно зі ст. 8 КПК кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Саме тому принципового значення набувають положення, викладені в ч. 2 коментованої статті, а саме: суд апеляційної вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо 1) цим не погіршується становище обвинуваченого, особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусового заходу медичного або виховного характеру; 2) якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли.
3. Суд апеляційної інстанції за жодних умов не має права розглядати обвинувачення, що не було висунуте в суді першої інстанції. При цьому треба враховувати, що згідно з ч. 2 ст. 337 КПК під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення або висунути додаткове обвинувачення (див. коментар до ст.ст. 338 339 КПК).
4. Таким чином, основною вимогою до розширення меж апеляційного розгляду є недопустимість погіршення правового становища обвинуваченого (див. коментар до ст. 421 КПК). За допомогою зазначених положень закон обмежує ревізійні засади в апеляційному провадженні.
5. Суд апеляційної інстанції повторно досліджує обставини, встановлені під час кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст. 405 КПК. Така перевірка здійснюється лише за клопотанням учасників судового провадження.
6. Апеляційний суд зобов'язаний перевірити висновки суду першої інстанції про фактичні обставини, якщо ці фактичні обставини досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.
7. Апеляційний суд може, але не зобов'язаний дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, однак виключно, якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції, але такі клопотання не були задоволені, або якщо ці дані стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
8. Водночас, треба враховувати положення ст. 394 КПК, відповідно до якої вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. ст. 381 382 КПК, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав недослідження доказів у судовому засіданні
843
або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Тож у випадку оскарження вироку суду першої інстанції, ухваленого за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст.ст. 381 382 КПК, апеляційний суд не має права досліджувати докази та обставини, встановлені досудовим розслідуванням, якщо такі докази та обставини не оспорювались учасниками судового провадження в суді першої інстанції. Крім того, якщо певні докази та обставини ніким не оспорювалися під час судового розгляду, що провадився в загальному порядку, і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. З ст. 349 КПК, апеляційний суд так само не має права досліджувати такі докази та обставини кримінального провадження.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Повторне дослідження обставин та доказів апеляційним судом є правом, а не обов`язком суду (ВС/ККС у справі № 154/2975/17 від 16.03.2021)
З цією метою кримінальним процесуальним законом як одне із повноважень судів вказаної ланки передбачено повторне дослідження обставин справи та доказів, що їх підтверджують. У даній справі особу було виправдано у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. Апеляційний суд із таким вироком місцевого суду погодився. Читати повністюДо повноважень апеляційних судів відноситься, зокрема, перевірка законності і обґрунтованості рішень судів першої інстанції в межах оскарження та заявлених в суді першої інстанції вимог.
Аналізуйте судовий акт: Відкриті захисту лише під час апеляційного розгляду докази, які вже існували на момент звернення із обвинувальним актом, не можуть вважатися судом допустимими (ВСУ від 12 жовтня 2017р. у справі № 5-237 кс (15)17)
При аналізі таких постанов здається, що формальності вже давно панують над суттю, а ВСУ посилюючись практикою ЕСПЛ просто дисциплінує суддів та прокурорів на майбутнє. На жаль це призводить до скасування фактично правильних рішень та створює легенди про процесуальні перемоги деяких адвокатів, які потім видаються за найцінніше знання на комерційних семінарах.
Так, на підставі ст. 368 КК України засуджено хабарника – фіскала на шість років позбавлення волі із конфіскацією майна. Вирок залишено без суттєвих змін судами апеляційної та касаційної інстанцій. Проте, ВСУ скасував ухвалу суду касаційної інстанції та направив справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Підставою для нового розгляду стало порушення судом апеляційної інстанції ст. 86 та ст. 290 КПК України, зокрема залучення у провадження цим судом на стадії апеляційного розгляду нових доказів від сторони обвинувачення, які були відкриті стороні захисту також тільки на стадії апеляційного розгляду.
Що це були за докази? Це процесуальні дозволи на проведення негласних слідчих розшукових дій: постанова про проведення контролю за вчиненням злочину, постанова про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів, ухвала суду апеляційної інстанції. Тобто ці документи, повинні були існувати та повинні були відкриті як докази в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України стороні захисту, ще до передання обвинувального акту до суду.
ВСУ відмітив, що КПК НЕ забороняє відкривати стороні обвинувачення докази і на стадії апеляційного розгляду, проте забороняє суду приймати ці докази як допустимі, якщо відбувається порушення порядку відкриття таких доказів. В даному випадку докази – дозволи на проведення НСРД повинні були відкриті стороні захисту до звернення прокурора до суду із обвинувальним актом. Тобто, порушення дійсно мало місце…
Проте, наскільки це впливає на кваліфікацію злочину або на незаконність засудження хабарника? І що тепер повинен ухвалити суду касаційної інстанції? Скасувати вирок, виправдати хабарника?...
Тут слід навести важливий висновок ВСУ у цій справі. Критерієм допустимості доказів для суду є не лише законність їх отримання, тобто в даному випадку наявність дозволів на проведення НСРД, а і попереднє відкриття таких доказів стороні захисту до їх безпосереднього дослідження у суді.
Своєчасне невідкриття захисту дозволів на проведення НСРД надає можливість захисту ставити питання про недопустимість тих доказів, які були отримані внаслідок проведення НСРД. А на цих доказах безпосередньо і базується обвинувачення, і засуджений хабарник.
При цьому слід також враховувати, що відповідно до ст. 404 КПК України докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, можуть бути досліджені судом апеляційної інстанції виключно, якщо про такі докази стало відомо після ухвалення вироку, або учасником провадження заявлялося відповідне клопотання у суді першої інстанції, але доказ досліджений не був.
Отже, тепер ВСУ поставив перед ВССУ складну задачу, що робити далі із вироком…