суду
що
є і
Визнавши необхідність проведення експертизи за кримінальним провадженням, особа, яка залучила експерта, виносить вмотивовану постанову, а слідчий суддя чи суд - ухвалу, які відображають сутність прийнятого процесуального рішення і є підставою для її проведення (ст. ПО КПК). Експертиза вважається призначеною з часу ознайомлення експерта з відповідним процесуальним документом, якщо тільки від нього не надійшло невідкладної відмови від проведення експертизи за передбачених КПК підстав. Для проведення експертизи орган чи особа, яка залучила експерта або доручила її проведення, повинна надати у розпорядження експерта належним чином оформлені й упаковані об'єкти дослідження та матеріали кримінального провадження, які необхідні для його проведення й надання висновку. Акти чи інші документи, й відомчі також, де зазначено обставини, встановлені із застосуванням спеціальних знань (приміром, про причини аварії, вартість ремонту, розмір нестачі матеріальних цінностей тощо), не можна розглядати як висновок експерта, а їхню наявність не можна розглядати як підставу для відмови в призначенні експертизи, навіть якщо такі документи отримані на запит слідчого, прокурора, суду чи сторони захисту (див. п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 р. № 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах").
До предмета висновку експерта можуть входити будь-які факти й обставини, що мають значення для правильного вирішення кримінального провадження, встановлення яких потребує спеціальних знань, проте він обмежується зв'язком фактів з обставинами кримінального провадження й можливостями наукових методів, що використовуються експертом.
2. Сторона обвинувачення (ч. 2 ст. 93 КПК), сторона захисту (ч. З ст. 93 КПК) здійснюють збирання доказів шляхом отримання від установ і організацій, службових та фізичних осіб висновків експертів. Під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених ст. 242 КПК, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам. Кожна сторона кримінального провадження для доведення або спростування висновку експерта має право надати відомості, які стосуються знань, умінь, кваліфікації, освіти та підготовки експерта (ч. 5 ст. 356 КПК).
3. Висновки експерта повинні містити відомості про ті чи інші факти об'єктивної реальності, які він встановив у процесі свого дослідження, наприклад, констатація наявності слідів на предметі та їх ідентифікація. Повідомивши про отримані результати дослідження, експерт дає їм свою професійну оцінку, тобто повідомляє не лише відомості про безпосередньо сприйнятті ним факти, їх ознаки і властивості, а також надає наукове пояснення властивостям досліджуваного предмета, які він спостерігає, і висловлює своє оцінне судження.
274
275
висновок, аргументовану оцінку тому, що відбувається. Фактичні дані, які містяться у висновку експерта, - це результат його роботи, коли він, посилаючись на результати власного дослідження і надані йому матеріали, нові і раніше не відомі по справі факти або точно встановлює факти, існування яких лише припускалося, або дає оцінку тим чи іншим фактам. Експерт проводить дослідження і робить свій особистий висновок за результатами дослідження, а тому ви сновок може бути лише персональним. За правильність висновку експерт несе особисту відповідальність, хоча б проведення експертизи було покладено на відповідну державну установу.
Експерту можуть повідомлятися обставини кримінального провадження, які безпосередньо стосуються питань, що ним вирішуються, або надаватися для ознайомлення матеріали кримінального провадження. Він повинен також бути поінформований, як було виявлено і вилучено об'єкти та відібрано проби, надані йому для дослідження. Доцільно експерту повідомляти лише про вірогідно встановлені факти, оскільки під впливом висловлюваних стороною, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи, припущень, сумнівів, версій, що перевіряються, в експерта може сформуватися певна настанова, яка у майбутньому справить негативний вплив на сприйняття і витлумачення ним результатів проведених досліджень, що може призвести до помилкових висновків. Висновки експерта повинні бути конкретними й категоричними. Імовірнісний висновок експерта не відповідає вимозі допустимості доказів і не придатний для обгрунтування висновків за кримінальним провадженням.
4. Запитання, які ставляться експертові, та його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта. У разі постановки перед експертом таких питань він повідомляє особу, яка залучила його, або слідчого суддю чи суд, що доручив проведення експертизи, про неможливість вирішення поставленого перед ним завдання. Таке повідомлення повинно бути аргументованим та вказувати на конкретні причини, які виключають можливість надання висновку, на підставі яких експерт обґрунтовує, що поставлене запитання не відповідає його компетенції.
5. До оцінки висновку експерта відноситься й те положення, що у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате (ч. 2 ст. 89 КПК).
6. Встановлення того, чи становив психічний стан підозрюваного, обвинуваченого елемент кримінального правопорушення або елемент, що виключає відповідальність за правопорушення, виходить за межі компетенції судово-психіатричної експертизи, оскільки це питання є суто правовим і має бути вирішеним у відповідному процесуальному порядку органом досудового розслідування та судом.
7. Висновок експерта повинен бути наданий у письмовій формі, що випливає з ч. 7 коментованої статті. Письмова форма - обов'язковий атрибут цього
276
ви/ і доказів, що забезпечує чіткість формулювань, підвищує відповідальність екс ерта за свої висновки, виключаючи можливість помилок і неточностей, полег ує оцінку висновку експерта в досудовому розслідуванні й судовому провадь енні. Висновок має містити докладний опис усіх проведених досліджень, зроблені висновки за кожним з них та обгрунтовані й повні відповіді на поставлені питання.
18. Кожна сторона має право звернутися до суду з клопотання про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз'яснення чи доповнення його висновку. Показання експерта не можуть замінити висновок, вони отримуються лише з метою роз'яснення або уточнення наданого ним висновку і поза ним самостійного доказового значення не мають. Отримані в ході допиту експерта відомості, які хоча б і відносяться до справи, але не є роз'ясненнями або уточненнями наданого ним висновку, не можуть розглядатися як докази і, зокрема, як показання свідка. Експерт не може давати показання з приводу експертизи, яка проводилася іншим експертом та давати оцінку висновкам, зробленим іншою особою. Не можуть бути доказами повідомлені експертом дані, встановлення яких не потребує використання спеціальних знань у межах його компетенції.
9. Якщо для проведення експертизи залучається кілька експертів, вони мають право скласти один загальний висновок або окремі висновки. Кожен з цих висновків долучається до справи. Якщо експерт виконував експертизу у складі комісії експертів, то він може давати показання в межах результатів тих досліджень, які він безпосередньо проводив.
Залежно від складності питання або дуже великого обсягу роботи особа, яка залучила експерта, або слідчий суддя чи суд, що доручив проведення експертизи, можуть призначити, а керівник експертної установи доручити проведення експертизи двом і більше експертам. Така експертиза називається комісійною. Слід розрізняти комісійну експертизу однопредметну, яку проводять фахівці однієї галузі знань, і багатопредметну, яку здійснюють експерти різних спеціальностей і яка одержала назву комплексної.
Комісійна експертиза - це експертиза, яка проводиться кількома експертами однієї спеціальності (або вузької спеціалізації). Зазвичай проведення такої експертизи доручається кільком експертам у випадках її особливої складності, трудомісткості або значимості для кримінального провадження. При проведенні комісійної експертизи експерти, члени комісії до надання висновку вправі радитися між собою. Із числа членів комісії керівником експертної установи призначається відповідальний за проведення експертизи. Він виконує різноманітні організаційні функції (координацію діяльності членів комісії, розроблення загального плану досліджень тощо), проте не має жодних переваг при вирішенні питань по суті. Будь-яка нерівноправність експертів, надання одному з них обов'язку (і права) давати остаточну оцінку результатів дослідження, проведених іншими експертами, руйнує гарантії об'єктивності й вірогідності експертизи, знеособлює процес формування експертних висновків і суперечить
277
законодавчому припису персональної відповідальності експерта за висновок, який може даватись тільки від його імені одноособово чи кожним окремо у групі. Якщо члени комісії дійшли загального висновку, вони складають єдиний висновок. У випадку розбіжності думок експерти, які не погоджуються з іншими, надають окремий висновок.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: При призначенні комплексної експертизи, той факт, що експертизи проведені окремо одна від одної - не призводить втрати доказового значення цих висновків. (ВС ККС №208/2264/15-к від 22.05.2025 р.)
Так, вона, керуючи «Toyota Camry» та виїжджаючи на проїжджу частину проспекту, здійснила зупинку керованого нею автомобілю перед проїжджої частиною, маючи намір виконати подальший рух по вищезазначеній вулиці з поворотом наліво. Після зупинки поновила рух в напрямку проїжджої частини і не переконалась, що це буде безпечним і не надала перевагу у русі мотоциклу Suzuki, який рухався з перевищенням допустимої швидкості в населеному пункті, тобто вище ніж 60 км/год, і який не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, через що відбулось зіткнення мотоцикла та автомобіля, мотоцикліст вилетів і - на жаль - від отриманих травм помер. У касаційній скарзі - не погоджуючись із виправдувальним вироком - представник потерпілих звернув увагу,За вироком районного суду, підтриманим і апеляційним судом водійку було визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК та виправдано її на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК у зв`язку з недоведеністю, що в її діянні є склад цього кримінального правопорушення.
-
були помилки у проведенні комплексної експертизи. Так, суду сторонами були надані декілька різних висновків експертів, зібраних ними самостійно під час досудового розслідування кримінального провадження. З висновків експертів, наданих стороною обвинувачення, вбачається, що в діях обох водіїв (потерпілого та виправданої) є порушення ПДР, які знаходяться у прямому причинному зв`язку із настанням ДТП. В той же час, за висновками експертів, наданими суду стороною захисту, порушення ПДР є лише в діях потерпілого. Оскільки надані сторонами висновки експертів були суперечливими, районний суд своєю ухвалою призначив комплексну судову експертизу із залученням експертів з автотехнічної, трасологічної та медичної експертизи, проведення якої доручив експертам Львівського НДІСЕ МЮУ. Представник потерпілих вважала, що комплексну експертизу було проведено неправильно. Так, на виконання вказаної ухвали експертами Львівського НДІСЕ МЮУ здійснено ряд експертиз: транспортно-трасологічну, інженерно-транспортну; судово-медичну, які не відповідають вимогам п. 4.12 розділу IV вказаної вище Інструкції, оскільки кожна із них по суті є самостійною повторною комісійною експертизою, вони проведені експертами окремо один від одного і не мають комплексного характеру. Отже, представник потерпілих - окрім інших доводів своєї скарги - заявляв, що поставлене судом завдання - здійснення комплексної судової експертизи, не виконане, відтак, суд першої інстанції, на переконання представника потерпілих, всупереч вимогам ст. 86 КПК не надав належної оцінки висновкам експертів Львівського НДІСЕ МЮУ, які мав визнати недопустимими доказами, а тому дійшов передчасного висновку про недоведеність вчинення виправданою кримінального правопорушення. При цьому, в порушення вимог ст. 94 КПК, досліджені докази суд оцінив відокремлено один від одного, а не у їх взаємозв`язку.
-
також представник потерпілих зазначала про те що відсутність у матеріалах справи договорів з відповідними експертними установами, які діяли за адвокатськими запитами свідчить про те, що відповідні докази зібрані у не передбачений КПК спосіб.
-
крім того зазначала що експертів, яким було доручено здійснення експертних досліджень за адвокатським запитом, ніхто не попереджав про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а підпис ними поставлено самостійно, оскільки очевидно кожен експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку експерта.
Отже у цій справі, ВС ККС надав відповіді на вказані вище доводи представника потерпілої, і пояснив: Читати повністюАналізуйте судовий акт: Не завжди експертиза може допомогти уникнути відповідальності, суд сам визначить її обґрунтованість (Олександрійський міськрайсуд Кіровоградської області у справі № 398/4347/20 від 12.05.2021)
Кримінальним процесуальним законом визначено, що ккспертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання (ст. 242 КПК України).
На практиці експертизи проводяться з метою з’ясування характеру та тяжкості тілесних ушкоджень, встановлення осудності особи, наявність у неї хворобливого стану на час вчинення злочину тощо.
Так, наприклад Кримінальний кодекс визначає поняття сильне хвилювання. Даний стан виникає раптово внаслідок значущого для особи психічного подразнення, стрімко розвивається і призводить до звуження свідомості, послаблення контролю за своїми діями, переходу значною мірою від розумового керування ними до інстинктивного.
Очевидним є той факт, що для встановлення наявності такого стану необхідні спеціальні знання і, відповідно, проведення експертизи.
Але чи є висновок експерта однозначним доказом наявності такого стану або будь-якого іншого хворобливого розладу?
Закон категорично каже, що ні!
Так, згідно ч. 10 ст. 101 КПК України висновок експерта не є обов’язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.
У даному випадку судом розглядалась справа про нанесення депутатом міської ради легких тілесних ушкоджень члену територіальної виборчої комісії, тобто вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Згідно позиції, яку зайняв обвинувачений він вчинив такі дії перебуваючи у стані афект викликаного тим, що потерпілий отримав квартиру незаконно та що його дружина вештається з грузинами. При цьому на думку депутата вираз про дружину стосується саме його, а не інших чоловіків, які були присутні в залі.
Наявність афективного стану у обвинуваченого підтверджено і висновком експерта, який було досліджено судом.
Проте, суддя із таким висновком експерта не погодився та віднісся до нього критично, оскільки на думку суду у досліджені експерт вказує про образу дружини обвинуваченого , хоча матеріали кримінального провадження та покази свідків не містять таких даних. Натомість експерт саме на цьому будує висновок та вказує про наявність впливу гостро емоційних реакцій на обвинуваченого тощо, зокрема експерт зазначає: "(перепитав у колеги, який сидів поруч при проведенні засідання комісії, чи йому дійсно не почулось про що заявив потерпілий в бік ЙОГО дружини)".
Відеоматеріал, який надано суду на підтвердження образи дружини обвиунваченого містить інформацію, де вказано лише про жінку, яка вештається з грузинами, а також містить інформацію про підбурювання обвинуваченого до побиття потерпілого.
Однак конкретизація та верифікація щодо дружини обвинуваченого, враховуючи запис конфлікту на ДВД диску, відсутня, що вказує лише на припущення висловлення образи на адресу дружини обвинуваченого, а не іншої жінки та у свою чергу є неприпустимим.
При цьому при опитуванні експертом під час судового слідства обвинувачений розповідає на свій погляд інформацію, яка при такому викладі набуває іншого змісту ніж той, що намагався передати потерпілий під час засідання виборчої комісії, тому суд не вправі обґрунтовувати своє рішення висновком експертизи.