Стаття 576. Межі кримінальної відповідальності виданої особи

у

1. Коментована стаття встановлює межі кримінальної відповідальності виданої особи (правило ad hoc) та обмеження щодо прийняття процесуальних рішень органом досудового розслідування, прокурором або судом.

2. Відповідно до правила ad hoc видана в Україну особа не може переслідуватися, засуджуватися або затримуватися з метою виконання вироку чи постанови про утримання під вартою ні за яке правопорушення, вчинене до її видачі, крім правопорушення, за яке вона була видана і її особиста свобода ні з яких інших причин не може обмежуватися (п. 1 ст. 14 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 p.). Порушення правила ad hoc є порушенням кримінального процесуального законодавства і має наслідком скасування процесуальних рішень, ухвалених за таким порушенням.

Зазначене правило (ad hoc) поширюється лише на правопорушення, які вчинені особою до її видачі (екстрадиції). Для притягнення особи до кримі-

1126

нальної відповідальності за правопорушення, вчинене нею після видачі, отримання спеціальної згоди іноземної держави, що видала особу, не потрібно.

3. Потребує згоди держави, яка здійснила видачу особи, також її наступна передача третій державі.

4. Відповідно до ст. 14 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 р. обмеження, вказані в ч. 1 коментованої статті, не застосовуються, якщо: а) держава, яка видала особу, на це згодна. Запит про таку згоду надсилається разом з іншими документами, зазначеними у ст. 575 КПК. Згода надається, якщо правопорушення, у зв'язку з яким вона запитується, є таким, що тягне видачу відповідно до положень цієї Конвенції; б) якщо видана в Україну особа, маючи можливість залишити територію держави, якій вона була видана, не зробила цього впродовж 45 днів (один місяць - за ст. З Конвенції СНД 1993 р.) після її остаточного звільнення або, залишивши цю територію, знову туди повернулася.

5. Під час прийняття рішення про видачу особи в Україну компетентними органами іноземної держави можуть бути висловлені обмеження, які є обов'язковими при прийнятті відповідних процесуальних рішень.

Якщо застереження компетентного органу іноземної держави щодо обмежень у видачі особи стосується виконання вироку, суд, який ухвалив вирок, вирішує питання про приведення його до виконання лише за ті діяння, за які відбулася видача. Наприклад, під час ратифікації Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 р. Україна ратифікувала її з такими застереженнями: 1) не здійснювати видачу, якщо особа, видача якої запитується, за станом здоров'я не може бути видана без шкоди її здоров'ю; 2) видача правопорушників за вчинення загально кримінальних правопорушень, що також є військовими правопорушеннями, може бути здійснена Україною лише за умови, якщо особу, видача якої запитується, не буде піддано кримінальному переслідуванню за військовим правом або законом.

6. Якщо кваліфікація правопорушення, у зв'язку з яким пред'являється обвинувачення, змінюється в ході розгляду справи, видана особа може переслідуватися або засуджуватися тільки коли кваліфікуючі ознаки нового складу правопорушення свідчать про те, що це правопорушення є таким, що тягне за собою видачу.