Стаття 433. Межі перегляду судом касаційної інстанції

Кримінальний процесуальний кодекс України (ЗМІСТ) Інши кодекси

6562

Переглядів

Переглядів

Додати в обране

1. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

2. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру. Якщо задоволення скарги дає підстави для прийняття рішення на користь інших засуджених, від яких не надійшли скарги, суд касаційної інстанції зобов’язаний прийняти таке рішення.

3. Суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції.

{Статтю 433 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 2690-IX від 18.10.2022 }

Попередня

526/723

Наступна

Додати в обране

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Аналізуйте судовий акт: Касаційний суд не має права встановлювати обставини та докази справи, не встановлені попередніми інстанціями, наперед оцінювати докази - якщо він повертає справу на новий розгляд (Окрема думка ВС ККС №164/963/16-к від 30.01.2024 р.)
Справа стосувалась обвинувачення адвоката у наданні неправомірної вигоди слідчому. Сторона обвинувачення інкримінувала два епізоди.

Перший - це передача неправомірної вигоди слідчому за підміну протоколів допиту свідків та передачу вилученого автомобілю клієнту адвоката. Ці дії були кваліфіковані за частиною 3 статті 369 Кримінального кодексу України (далі - КК) як пропозиція та надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення в інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
Другий - стосувався змови адвоката і того ж слідчого замінити речові докази - зразки бурштину на менш коштовні зразки, за які обіцяно було більше 1 тис.доларів за кг - судячи із опису обставин справи. Але при самому обміні, виявилось, що зразки не настільки якісні - а потім і самі “перемовини” були перервані правоохоронцями. Ці дії адвоката були кваліфіковані як замах на вчинення злочину, передбаченого частиною 3 статті 369 КК, який не був доведений до кінця через виявлену низьку якість бурштину, що перебував у слідчого.

Суд першої інстанції, як і апеляційної інстанції виправдав адвоката за відсутності кримінального правопорушення, в якому він обвинувачувався. Стосовно першого епізоду суди визнали, що докази, представлені стороною обвинувачення, отримані внаслідок провокації злочину і є недопустимими. Щодо другого епізоду, суд дійшов висновку, що в обвинувальному акті не визначено, в чому полягає пропозиція неправомірної вигоди за незаконну заміну бурштину, розмір неправомірної вигоди, яка пропонувалася обвинуваченим.

Цікаво, що суди дійшли висновків про провокацію злочину слідчим через те що:

(1) вилучивши автомобіль та визнавши його речовим доказом, слідчий не звернувся до суду із клопотанням про накладення на нього арешту і всупереч положенням частини 5 статті 171 КПК не повернув його власнику чи користувачу. Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: Судами не співставлено квитанції із довідкою з лікарні, не проаналізовано чи відповідають придбані товари/послуги тому лікуванню, яке проходив потерпілий внаслідок ДТП, тому ВС визнав розмір матеріальної шкоди не доведеним. (ВС ККС №607/8075/21 від 17.05.2023 р.)
Вироком міськрайонного суду водія було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (НМДГ), що становить 68 000 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. Цим же вироком частково задоволено цивільний позов дружини потерпілого (сам потерпілий, як вбачається помер не від ДТП) - стягнуто з водія на її користь 7700 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 6000 грн. витрат на правову допомогу. Так, засуджений водій перевищивши швидкість, спричинив ДТП на перехресті, внаслідок якої потерпілий отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Апеляція вирок пом’якшила і призначила засудженому штраф до 3 тис. НМДГ (51 000 грн.). Але захисник подав касаційну скаргу, де порушив питання про безпідставне задоволення судом позовних вимог дружини потерпілого, оскільки доказів, які б підтверджували, що вона прийняла спадщину після померлого та є його правонаступником, а тому має право на стягнення на її користь матеріальної шкоди, не знайдено. При цьому захисник зазначив і про те, що розмір матеріальної шкоди фактично не підтверджений доказами і не обґрунтований, як не підтвердженими є і розмір витрат на правову допомогу та факт передачі коштів за надання правової допомоги.

ВС ККС частково погодився із доводами захисту, і щодо доводів, які стосуються цивільного позову, зазначив:

Обґрунтування вироку в частині розміру матеріальної шкоди обмежується таким: «в судовому засіданні повністю доведено спричинену потерпілому даним кримінальним провадженням матеріальну шкоду на суму 7700 гривень. Даний факт підтверджується копіями квитанцій, які долучені до позову, а тому матеріальна шкода в даному розмірі повністю обґрунтована та підлягає стягненню з обвинуваченого у повному обсязі». Читати повністю

Популярні новини