1. Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
2. Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
3. Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п’ятою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз’яснення йому наслідків укладення угоди;
2) потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; нероз’яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу;
3) прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
4. Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз’яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
5. Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.
{Статтю 394 доповнено частиною п’ятою згідно із Законом № 1027-IX від 02.12.2020 }
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстПриймаємо до оплати
Copyright © 2014-2025 «Протокол». Всі права захищені.
Аналізуйте судовий акт: КПК не встановлює обмежень для подання апеляційної скарги прокурором лише в межах позиції сторони обвинувачення заявленої цією стороною у суді першої інстанції. (ВС ККС №761/13344/20 від 22.10.2024 р.)
Вироком районного суду чоловіка було засуджено за ст. 190 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за багатоепізодне шахрайство із заволодінням грошима, телефонами та іншою технікою, шляхом зловживання довірою потерпілих. Разом із тим, враховуючи особу потерпілого, його часткове відшкодування збитків потерпілим і щире каяття - на підставі ст. 75 КК України - суд звільнив його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Проте, за апеляційною скаргою прокурора, рішенням апеляційного суду, вищезазначений вирок місцевого суду скасовано в частині призначення покарання, і ухвалено новий - яким призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Звільнення від покарання теж було скасоване.
Отже, у цій справі: Подаючи касаційну скаргу, засуджений - крім іншого, звернув увагу на непослідовність позиції прокурора, який просив у суді першої інстанції призначити йому покарання зі звільненням від його відбування, однак в подальшому оскаржив вирок з підстав м`якості призначеного покарання. ВС ККС відповів на його аргумент наступним:
Щодо посилань засудженого на непослідовність сторони в обвинувачення з огляду на позицію щодо звільнення засудженого від відбування покарання у суді першої інстанції та подальшого оскарження вироку місцевого суду в цій частині, то відповідно до ст. 26 ч. 1 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачені цим Кодексом. Приписами ст. 393 ч. 1, ст. 394 КПК України не встановлено обмежень для подання апеляційної скарги прокурором лише в межах позиції сторони обвинувачення щодо призначення покарання та звільнення від його відбування, заявленої цією стороною у суді першої інстанції. Читати повністю