Стаття 258. Загальні положення про втручання у приватне спілкування

осіб.

571

1. Втручання у приватне спілкування є негласною слідчою (розшуковою) дією, сутність якої полягає в отриманні доступу до інформації, що передається та зберігається під час приватного спілкування між особами, без їх відома, шляхом аудіо-, відеоконтролю особи (ст. 260 КПК), арешту (ст. 261 КПК), огляду і виїмки кореспонденції (ст. 262 КПК), зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 263 КПК) та зняття інформації з електронних інформаційних систем (ст. 264 КПК).

2. Спілкування є приватним, якщо під час нього інформація передається та зберігається за таких фізичних та юридичних умов, за яких учасники спілкування можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших осіб. Фізичними умовами, що можуть забезпечувати захист від втручання в спілкування, є обрані особами місце та час його здійснення, форма спілкування (вербальна, конклюдентна, письмова, графічна), форма обміну інформацією (безпосередня або опосередкована-листами, бандеролями, посилками, поштовими контейнерами, переказами, телеграмами, іншими матеріальними носіями передання інформації між особами), технічні засоби дротового та бездротового зв'язку та засоби писемності, створення графічних зображень, кодування інформації та її збереження тощо. Юридичними умовами, що забезпечують при-ватність спілкування, є гарантоване приписами Конституції України та інших нормативно-правових актів право будь-якої особи на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, невтручання у її особисте та сімейне життя, та можливість обмеження цих прав лише за рішенням суду (зокрема, ст.ст. 31 32 Конституції України, п. 7 ч. 1 ст. 7, ст.ст. 14, 15, ч. 1, 5 ст.ст. 258 260 261 263 264 КПК, ст. 9 Закону України "Про телекомунікації", ст. 6 Закону України "Про поштовий зв'язок"), та укладення угоди між особою та юридичною особою, що надає послуги телекомунікаційного, поштового зв'язку на території України для забезпечення її приватного спілкування.

3. Підставами, достатніми для втручання у приватне спілкування, є: а) фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, що розмови особи або інші звуки, рухи, дії, пов'язані з її діяльністю або місцем перебування, поштово-телеграфна кореспонденція певної особи іншим особам або інших осіб їй, певна електронна інформаційна система можуть містити відомості про обставини, які мають значення для досудового розслідування, або речі і документи, що мають істотне значення для досудового розслідування; б) можливість отримання відомостей про зміст приватного спілкування тільки шляхом проведення слідчих (розшукових) дій, що включають втручання у приватне спілкування.

4. Частина 2 ст. 258 КПК зобов'язує прокурора, слідчого за погодженням з прокурором при встановленні ними наявності цих підстав звернутися до слідчого судді із клопотанням про дозвіл на втручання у приватне спілкування в порядку, передбаченому ст.ст. 246 248 249 КПК. Тільки ухвала слідчого судді

572

про дозвіл на втручання у приватне спілкування виступає як юридична підстава його проведення слідчим або за його дорученням оперативним підрозділом. 5. Частина 5 ст. 258 КПК забороняє будь-який різновид втручання у приватне спілкування, яке вказане у ч. 4 цієї статті, якщо у ньому, з одного боку, беруть участь захисник або священнослужитель, а з іншого - підозрюваний, обвинувачений, засуджений, виправданий.