Стаття 442. Постанова суду касаційної інстанції

1. Ухвала суду касаційної інстанції структурно поділена на наступні частини: вступна, мотивувальна, резолютивна. У вступній частині ухвали вказуються дата і місце її постановления, найменування суду касаційної інстанції, прізвища та ініціали суддів і секретаря судового засідання, найменування (номер) кримінального провадження, прізвища, ім'я і по батькові обвинуваченого, засудженого, року, місяця і дня його народження, місця народження і місця проживання, закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється (обвинувачується) особа, імена (найменування) учасників судового провадження з вказівкою на

-.-907

їх процесуальний статус (засуджений, виправданий, його представник, захисник, прокурор, потерпілий, його представник, цивільний позивач, цивільний відповідач, їх представники); у мотивувальній частині викладаються короткий зміст вимог касаційної скарги та оскаржених судових рішень, узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини, мотиви, з яких виходив суд касаційної інстанції при по-становленні ухвали, і положення закону, яким він керувався; у резолютивній частині ухвали викладаються рішення суду касаційної інстанції з огляду на ст. 436 КПК, які повинні бути взаємопов'язані із висновками суду, наданими в мотивувальній частині ухвали.

2. Викладення короткого змісту вимог касаційної скарги є відображенням тієї частини касаційної скарги, в якій викладаються конкретні прохання з огляду на повноваження суду касаційної інстанції, встановлені ст. 436 КПК. Короткий зміст оскаржених судових рішень може включати в себе лише їх резолютивні частини. Узагальнені доводи особи - це виклад тих порушень норм процесуального та матеріального права, неправильної правової оцінки обставин справи, якими особа обґрунтовує незаконність оскаржуваних рішень. Доцільно вказувати, на які конкретні норми матеріального та/або процесуального права посилається особа, котра подала касаційну скаргу, які, на її думку, були неправильно або з порушенням застосовані. Узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження має включати в себе як позиції, викладені в запереченнях на касаційну скаргу (ст. 431 КПК), так і доводи, які були проголошені учасниками протягом касаційного розгляду (ст. 434 КПК). Якщо на касаційну скаргу не були подані заперечення або інші учасники процесу не висловлювали своїх доводів щодо касаційної скарги, вказівка на відсутність позиції інших учасників судового провадження щодо касаційної скарги в ухвалі суду касаційної інстанції не відображається.

3. Для встановлення правильності застосування судами першої та/або апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильності правової оцінки обставин суд касаційної інстанції в ухвалі зобов'язаний детально описати обставини, встановлені судом першої або апеляційної інстанцій. В цьому випадку суд касаційної інстанції на власний розсуд може викласти обставини, які перевіряються в межах касаційної скарги, або вийти за межі вимог касаційної скарги з відповідним викладенням обставин, встановлених судом першої або апеляційної інстанції.

Кожний з доводів касаційної скарги має бути перевірений судом, і на кожний з доводів в ухвалі суду касаційної інстанції повинна бути надана відповідь

(оцінка).

3. Мотивуючи своє рішення, суд касаційної інстанції повинен посилатися на відповідний матеріальний та/або процесуальний закон. При залишенні касаційної скарги без задоволення, а рішень судів першої та/або апеляційної інстанцій - без змін, суд касаційної інстанції має чітко вказати, які норми мате-

908

ріального закону підлягають застосуванню в цьому конкретному випадку, порівняти їх з нормами матеріального закону, які застосовані в рішеннях судів першої та апеляційної інстанції, надати оцінку правильності застування цими судами норм процесуального права, а у випадку порушення таких норм - обгрунтувати неістотність таких порушень, що не впливає на законність рішення судів першої та/або апеляційної інстанцій. В ухвалі суду повинен міститися висновок про те, якими нормами права спростовуються доводи касаційної скарги.

4. При зміні рішень судів першої та/або апеляційної інстанцій в ухвалі чітко вказуються порушення норм закону та які зміни в оскаржені рішення треба внести у зв'язку з виявленими порушеннями. При скасуванні рішень суду першої та/або апеляційної інстанції та призначенні справи до нового судового розгляду одночасно з аналізом мотивів скасування рішень, посилань на статті закону, який порушено та в чому саме полягають ці порушення, суд касаційної інстанції повинен вказати, які обставини підлягають з'ясуванню та зазначаються дії, які необхідно вчинити при новому судовому розгляді. В цьому випадку суд касаційної інстанції має вирішити питання про запобіжний захід щодо особи, рішення суду стосовно якої скасовано. При скасуванні рішень судів першої та апеляційної інстанції із закриттям кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 284 КПК, суд касаційної інстанції зобов'язаний чітко зазначити мотиви і підстави такого закриття і в своїй ухвалі вказати на негайне припинення дії запобіжного заходу (ст. 203 КПК).

5. При розподілі судових витрат суд касаційної інстанції повинен керуватися вимогами глави 8 КПК.

6. Ухвала суду касаційної інстанції відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК набирає законної сили з моменту її проголошення, про що зазначається в ухвалі. Оскільки ухвала суду касаційної інстанції може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбаченому главою 33 КПК, про можливість перегляду ухвали суду касаційної інстанції Верховним Судом України має бути зазначено в ухвалі суду касаційної інстанції із зазначенням строку оскарження та повідомленням про те, що заяви про перегляд до Верховного Суду України подаються через суд касаційної інстанції.