Стаття 235. Ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи

Аналізуйте судовий акт: "Оперативник" НЕ МАЄ права проводити обшук, а результати такого обшуку є недопуститими доказами (ОП ККС ВС у справі №663/820/15-к від 06.12.21).

Аналізуйте судовий акт: Вказівка на конкретних осіб, яким надано повноваження на проведення обшуку в ухвалі слідчого судді НЕ ОБОВ’ЯЗКОВЕ (ВС/ККС у справі № 263/10353/16-к від 17.02.2021)

 Законність проведення обшуку, особливо у справах про кримінальні правопорушення, пов’язані з отриманням неправомірної вигоди, заборонених речовин та/або предметів має першочергове значення з точки зору надання оцінки його результатів судом в частині їх допустимості.

Однак, судова практика в цій частині є неоднозначною.

У рішенні, що пропонується до уваги Касаційний кримінальний суд висловив свою думку щодо відомостей, які мають бути зазначені в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на обшук.

В даній справі працівників поліції судом першої інстанції було виправдано у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. З прийнятим рішенням погодився і апеляційний суд.

Підставами для прийняття таких рішень судами стало, зокрема, те, що проведення обшуку ухвалою слідчого судді доручено саме тому слідчому, який звернувся із клопотанням, або іншій уповноваженій особі за дорученням. При цьому іншому слідчому слідчий суддя дозволу на вказаний обшук не надавала, доручення на уповноваження іншій особі проводити вказаний обшук в матеріалах справи відсутнє.

Вказану справу за скаргою прокурора переглянув Касаційний кримінальний суд.

Надаючи оцінку доводів судів попередніх інстанцій щодо недопустимості доказів отриманих під час обшуку Касаційний кримінальний суд зазначив наступне.

За положеннями до ст.ст. 234, 235 КПК України обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Ухвала слідчого судді має містити відомості про строк дії ухвали; прокурора, слідчого, який подав клопотання про обшук; положення закону, на підставі якого постановляється ухвала; житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, які мають бути піддані обшуку; особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться; речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.

З матеріалів справи вбачається, що з клопотанням про проведення обшуків у даній справі звернувся слідчий слідчого підрозділу прокуратури області.

Слідчим суддею вказане клопотання було задоволено та у відповідній ухвалі зазначено про надання дозволу на проведення обшуків згаданим слідчим або іншою уповноваженою особою за дорученням.

Із змісту положень ст.ст. 37, 39, 236 КПК України, дає підстави стверджувати, що ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи може бути виконана прокурором, призначеним здійснювати процесуальне керівництво в порядку ст. 37 КПК України, або слідчим, визначеним керівником органу досудового розслідування в порядку ст. 39 цього Кодексу.

Норми ст. 235 КПК України не зобов`язують слідчого суддю в ухвалі зазначати прокурора чи слідчого, який буде проводити обшук, натомість зазначена ухвала має містити відомості про прокурора, слідчого, який подав клопотання про обшук. Тобто, процесуальний закон зобов`язує слідчого суддю встановити, що клопотання надійшло від уповноваженої особи - прокурора, включеного до групи прокурорів, або слідчого, якому доручено здійснювати розслідування, в порядку статей 37, 39, 216 КПК України.

З сукупності норм ст.ст. 36, 40, 235, 236 КПК України не вбачається, що до компетенції слідчого судді належить визначення як конкретного слідчого або прокурора, які мають здійснювати таку слідчу (розшукову) дію, так й інших осіб, що будуть брати участь у проведенні обшуку (понятих, працівників оперативного підрозділу, спеціалістів та ін.). Питання про дотримання вимог КПК прокурором або слідчим щодо належного використання повноважень здійснювати обшук, залучення понятих, спеціалістів, працівників оперативного підрозділу, підозрюваного, захисника, інших учасників провадження вирішуються на етапі судового провадження (п. 24 ст. 3 КПК України), а не провадження у слідчого судді, і за умови надання суду протоколу обшуку як доказу винуватості у вчиненні злочину.

Таким чином, визначення в ухвалі слідчого судді конкретного слідчого або прокурора, які мають здійснювати обшук, перебуває поза межами повноважень слідчого судді з контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та обмежується в цій частині перевіркою того, чи є належним суб`єктом учасник кримінального провадження, який звернувся з клопотанням про проведення обшуку.