329
1. Вирішення судом у кримінальному провадженні питання про відшкодування (компенсацію) шкоди, завданої кримінальним правопорушенням чи суспільно небезпечним діянням, якщо цивільного позову не було заявлено, законом не передбачено.
2. У разі, якщо предметом судового розгляду кримінальної справи разом з висунутим обвинуваченому обвинуваченням чи суспільно небезпечним діянням неповнолітньої (малолітньої) особи або суспільно небезпечним діянням неосудної (обмежено осудної,) особи був цивільний позов, суд у нарадчій кімнаті при ухваленні рішення по суті справи повинен також вирішити питання, чи підлягає задоволенню цивільний позов і якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку (п. 7 ч. 1 ст. 368 КПК).
Доведеність на судовому розгляді підстав цивільного позову зобов'язує суд при ухваленні рішення задовольнити цивільний позов у розмірі, підтвердженому в судовому розгляді доказами і відмовити в ньому в тій його частині, яка доказами не доведена. В мотивувальній частині суд повинен обгрунтувати прийняте ним рішення посиланнями на докази, а також на мотиви неприйняття ним окремих доказів.
3. При задоволенні цивільного позову повністю чи частково в резолютивній частині рішення суд зобов'язаний вказати, з якого цивільного відповідача, а якщо цивільним відповідачем є підсудний, з якого підсудного відшкодовується майнова та/або компенсується моральна шкода, на користь якого цивільного позивача, в якому розмірі та в якому порядку.
4. Якщо суд задовольняє цивільний позов щодо кількох обвинувачених - цивільних відповідачів, у вироку має бути зазначено, в якій формі на них покладається цивільна відповідальність - часткова чи солідарна.
5. Шкода, завдана потерпілому спільним діянням кількох осіб, відшкодовується цими особами, за загальним правилом, у солідарному порядку. Коли ж є заява про це потерпілого, суд може визначити їх відповідальність у частках, відповідно до ступеня їхньої вини (участі у завданні шкоди) (ст. 1190 ЦК).
Неприпустимим є покладення солідарної відповідальності на осіб, яких притягнено до кримінальної відповідальності в одній справі, проте за кримінальні правопорушення, не пов'язані спільним умислом.
6. У випадках, якщо шкоду завдано спільними діями обвинуваченого та іншої особи, кримінальне провадження щодо якої було закрите з підстав, передбачених п. 4, 6 ч. 1, п. 1, 2 ч. 2 ст. 284 КПК, суд стягує завдану шкоду в повному обсязі з обвинуваченого і роз'яснює цивільному позивачу його право пред'явити позов у порядку цивільного судочинства до особи, кримінальне провадження щодо якої було закрито, про відшкодування шкоди в солідарному порядку.
7. Якщо внаслідок кримінального правопорушення (суспільно небезпечного діяння) під час кримінального провадження настала смерть потерпілого -цивільного позивача, суд стягує шкоду за цивільним позовом на користь близьких родичів чи членів сім'ї такої особи (ч. 6 ст. 55 КПК).
330
8. У справах про застосування примусових заходів виховного характеру суд стягує з фізичних та юридичних осіб - цивільних відповідачів, відповідальних за шкоду, завдану суспільно небезпечним діянням неповнолітнього у віці від одинадцяти років до досягнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність (малолітньої особи), завдану ним шкоду, якщо вони не доведуть, що шкода завдана не з їх вини (ч. 1, 2, 3 ст. 1178 ЦК).
9. У справах про застосування примусових заходів медичного характеру шкода, завдана неосудною або обмежено осудною особою, яка в момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій та/або не могла керувати ними, за загальним правилом, не відшкодовується. Але з урахуванням матеріального становища потерпілого та особи, яка завдала шкоди, суд може, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру, стягнути з неї шкоду частково або в повному обсязі.
Якщо ж зазначена особа, яка завдала шкоди, сама довела себе до стану, в якому вона не усвідомлювала значення своїх дій та/або не могла керувати ними, в результаті вживання нею спиртних напоїв, наркотичних засобів, токсичних речовин тощо, шкода, завдана нею, відшкодовується на загальних підставах (ч. 1 ст. 1186 ЦК).
10. При ухваленні виправдувального вироку суд відмовляє в задоволенні позову, якщо: 1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК); 2) не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 3) не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим (п. 1, 2 ч. 1 ст. 373 КПК).
Положення кримінального процесуального закону про те, що у разі виправдання обвинуваченого за його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, суд залишає позов без розгляду (ч. З ст. 129 КПК) і поясненню не піддається. Ймовірно, відбулася плутанина між положеннями права кримінального процесуального та цивільного процесуального, оскільки згідно з ч. 4 ст. 61 ЦПК підставою звільнення від доказування в цивільному судочинстві є вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, щодо цивільно-правових наслідків дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою.
11. Суд залишає позов без розгляду у разі виправдання обвинуваченого з підстав: 1) за відсутності (встановлення відсутності) в його діянні складу кримінального правопорушення (ч. З ст. 129, п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК); 2) якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення (п. З ч. 1 ст. 373 КПК); 3) якщо в судове засідання не прибув цивільний позивач, його представник чи законний представник і від нього не надійшло клопотання про розгляд позову за його відсутності, або якщо обвинувачений чи цивільний відповідач не визнав чи не повністю визнав пред'явлений позов (ч. 1 ст. 326 КПК).
В усіх наведених випадках за цивільним позивачем залишається право пред'явлення позову в порядку цивільного судочинства.
331
12. Якщо суд залишив без розгляду позов, пред'явлений у кримінальному провадженні, час від дня пред'явлення позову до набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до позовної давності.
Якщо частина строку, що залишилася, є меншою ніж шість місяців, вона подовжується до шести місяців (ч. 2 ст. 265 ЦК).
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Вимоги за цивільним позовом треба доводити, а витрати потерпілого на правову допомогу мають граничний розмір компенсації (ВС/КАС у справі № 735/845/17 від 15 серпня 2019 р.)
Вироком суду було визнано винним обвинуваченого за статтями 125 та 122 КК України. Водночас частково задоволено цивільний позов двох потерпілих осіб та стягнуто 80 000,00 грн. моральної шкоди, 99 100,00 грн. витрат на правову допомогу, 8330,12 грн. витрат пов’язаних із прибуттям до місця досудового розслідування та судового провадження, 815, 82 грн. на медичне обстеження. Ухвалою суду апеляційної інстанції вирок залишено без змін.
Постановою суду касаційної інстанції вирок скасовано та направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Цікаво те, що і засуджений, і потерпілий у касаційній скарзі не погоджувалися з призначеними за цивільним позовом сумами до відшкодування: засуджений наполягав на тому, що вони не доведені, а потерпілі на тому, що вони безпідставно зменшені судом.
ВС підкреслив, що при вирішенні питань відшкодування процесуальних витрат, зокрема витрат понесених потерпілим і заявленими ним в цивільному позові, суд повинен діяти у відповідності до глави 8 КПК України.
Відповідно до ст. 91 КПК України вид і розмір шкоди, завданої злочином та процесуальні витрати потерпілого, включно витрати на правову допомогу, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Тобто, в даному випадку потерпілим необхідно довести, як вони внаслідок злочину страждали на 80 000,00 грн, і за що заплатили своєму адвокату 99 100,00 грн.
ВС звернув увагу, що судами не враховано обмеженість відшкодування витрат на правову допомогу передбачену ч. 3 ст. 120, ч. 5 ст. 121 КПК України та Порядком оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів і Методикою обчислення розміру винагороди адвокатів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 465 від 17 вересня 2014 року.
У цій справі суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції не дослідили належним чином аргументованість доказів та доводів цивільного позову та обмежилися формальними фразами без розгорнутого пояснення чому слід задовільнити цивільні позови саме у такому обсязі, а не в іншому: меншому чи більшому. Таким чином, мало місце істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, тому ВС застосував ст. 438 КПК України.