1. Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
2. У разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові.
3. У разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстПриймаємо до оплати
Copyright © 2014-2024 «Протокол». Всі права захищені.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Вимоги за цивільним позовом треба доводити, а витрати потерпілого на правову допомогу мають граничний розмір компенсації (ВС/КАС у справі № 735/845/17 від 15 серпня 2019 р.)
Вироком суду було визнано винним обвинуваченого за статтями 125 та 122 КК України. Водночас частково задоволено цивільний позов двох потерпілих осіб та стягнуто 80 000,00 грн. моральної шкоди, 99 100,00 грн. витрат на правову допомогу, 8330,12 грн. витрат пов’язаних із прибуттям до місця досудового розслідування та судового провадження, 815, 82 грн. на медичне обстеження. Ухвалою суду апеляційної інстанції вирок залишено без змін.
Постановою суду касаційної інстанції вирок скасовано та направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Цікаво те, що і засуджений, і потерпілий у касаційній скарзі не погоджувалися з призначеними за цивільним позовом сумами до відшкодування: засуджений наполягав на тому, що вони не доведені, а потерпілі на тому, що вони безпідставно зменшені судом.
ВС підкреслив, що при вирішенні питань відшкодування процесуальних витрат, зокрема витрат понесених потерпілим і заявленими ним в цивільному позові, суд повинен діяти у відповідності до глави 8 КПК України.
Відповідно до ст. 91 КПК України вид і розмір шкоди, завданої злочином та процесуальні витрати потерпілого, включно витрати на правову допомогу, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Тобто, в даному випадку потерпілим необхідно довести, як вони внаслідок злочину страждали на 80 000,00 грн, і за що заплатили своєму адвокату 99 100,00 грн.
ВС звернув увагу, що судами не враховано обмеженість відшкодування витрат на правову допомогу передбачену ч. 3 ст. 120, ч. 5 ст. 121 КПК України та Порядком оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів і Методикою обчислення розміру винагороди адвокатів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 465 від 17 вересня 2014 року.
У цій справі суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції не дослідили належним чином аргументованість доказів та доводів цивільного позову та обмежилися формальними фразами без розгорнутого пояснення чому слід задовільнити цивільні позови саме у такому обсязі, а не в іншому: меншому чи більшому. Таким чином, мало місце істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, тому ВС застосував ст. 438 КПК України.