00.00.0000
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Стаття 41. Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов

Крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках:

1) одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами;

1 - 1 ) винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати;

2) винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу;

3) вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи;

4) перебування всупереч вимогам Закону України "Про запобігання корупції" у прямому підпорядкуванні у близької особи;

5) припинення повноважень посадових осіб.

Власник або уповноважений ним орган з власної ініціативи зобов’язаний розірвати трудовий договір з посадовою особою в разі повторного порушення нею вимог законодавства у сфері ліцензування, з питань видачі документів дозвільного характеру або у сфері надання адміністративних послуг, передбачених статтями 166 - 10, 166 - 12, 188 - 44 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Розірвання договору у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, - також вимог статті 43 цього Кодексу.

Розірвання договору у випадку, передбаченому пунктом 4 частини першої цієї статті, проводиться, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

{Стаття 41 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 5938-11 від 27.05.88 ; Законами № 871-12 від 20.03.91 , № 3632-12 від 19.11.93 , № 6/95-ВР від 19.01.95 , № 184-IV від 17.10.2002 , № 534-V від 22.12.2006 , № 3720-VI від 08.09.2011 , № 4711-VI від 17.05.2012 , № 5462-VI від 16.10.2012 , № 406-VII від 04.07.2013 , № 1255-VII від 13.05.2014 , № 1700-VII від 14.10.2014 , № 191-VIII від 12.02.2015 }

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ": 

Аналізуйте судовий акт: Протокол про адміністративне правопорушення, складений державною службою України з питань праці, має відповідати вимогам ст. 256 КУпАП (постанова Апеляційного суду Одеської області від 05.05.2017 р.).

На підставі Акту перевірки додержання суб’єктами господарювання законодавства про працю, державною службою України з питань праці складено протокол про адміністративне правопорушення відносно виконуючого обов’язки керівника комунальної установи (ОСОБА_1) за статтею 41 КУпАП.

Постановою суду першої інстанції від 17.01.2017 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п’ятсот десять) гривень на користь держави.

Обґрунтував суд першої інстанції винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення протоколом №15-01-016/0512 про адміністративне правопорушення від 09.11.2016 року, актом перевірки № 15-01-016/0751 від 09.11.2016 р, та іншими долученими до протоколу матеріалами (про які саме інші матеріали йдеться, суд не вказує).

При цьому, судову повістку про виклик до суду направлено ОСОБА_1 вже після винесення постанови суду. А сама постанова суду ОСОБА_1 не надавалась та не надсилалась, а оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 06.04.2017 р. (на благо Реєстр відображає дату надіслання судом та дату оприлюднення рішення, що і стало підставою поновлення строків апеляційного оскарження).

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_1 послався на ті обставини, що згідно вимог ст.ст. 251, 254 КУпАП особа притягується до адміністративної відповідальності виключно на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, в якому повинно бути викладено суть скоєного правопорушення, а сам протокол має відповідати вимогам ст. 256 КУпАП, чого суд першої інстанції при розгляді справи не врахував.

Апеляційний суд закриваючи провадження по справі у зв’язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення вказав наступне:

… при розгляді даної адміністративної справи суддя районного суду не звернув уваги на неналежне оформлення матеріалів адміністративної справи органом, який складав протокол…

… суть викладеного у протоколі правопорушення є незрозумілою, оскільки у ньому не зазначено конкретні обставини порушення, час його скоєння, не вказані прізвища та адреси свідків правопорушення.

При цьому, вирішуючи питання щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апеляційний суд враховує доводи апелянта про порушення особою, яка складала протокол про адміністративне правопорушення, вимог ст. 256 КУпАП.

Аналізуйте судовий акт: Вчинення педагогом негідного вчинку -присвоєння почесного звання - є підставою для його звільнення (ВСУ від 22 березня 2017р. у справі № 6-3135 цс16)

Підставою для звільнення працівника за пунктом 3 статті 41 КЗпП може бути вчинення аморального проступку як пов’язаного, так і не пов’язаного з роботою, вчинення такого проступку як у робочий, так і у вільний від роботи час.

Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням цієї роботи (п. 3 ст. 41 Кодексу законів про працю України; КЗпП).

З підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням цієї роботи, можуть бути звільнені лише ті працівники, які займаються виховною діяльністю, наприклад, вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів.

В даному випадку ВСУ зазначив, що самовільне присвоєння педагогом почесного звання та отримання на цій підставі надбавок до заробітної плати є аморальним вчинком та є підставою для звільнення педагогічного працівника з роботи.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ ВСУ у справі за № 6-3135 цс16: Статтею 41 КЗпП України визначено додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.

Така підвищена відповідальність працівників обумовлена тим, що вони перебувають в особливому правовому стані та виконують специфічні функції, не властиві іншим категоріям працівників; їхні дії чи бездіяльність можуть призвести до порушення конституційних прав та свобод громадян, завдати значної шкоди суспільним відносинам та авторитету як самої держави, так і суб’єктів господарювання.

Так, відповідно до пункту 3 статті 41 КЗпП України вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, є підставою для розірвання трудового договору з працівником.

До суб’єктів, які можуть бути звільнені за вказаною підставою, належать учасники навчально-виховного процесу, зазначені у статті 50 Закону України «Про освіту», а саме: керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти.

Отже, звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; 2) вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.

Таке звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудових обов’язків, так і не пов’язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).

Аналіз вищезазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію, – вчитель, педагог, вихователь – зобов’язані бути людиною високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Особистий приклад викладача та його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні свідомості молоді. Унаслідок цього, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за пунктом 3 статті 41 КЗпП України.

0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


1
Популярные судебные решения
Популярные события
ЕСПЧ
Название события
Загрузка основного изображения
Выбрать изображение
Текст описание события: