Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Стаття 181. Порядок надання відпустки для догляду за дитиною і зарахування її до стажу роботи

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.

{Стаття 181 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 4617-10 від 24.01.83; Законом № 871-12 від 20.03.91; в редакції Закону № 117-XIV від 18.09.98}

{Відповідно до розділу II Закону Української РСР № 871-12 від 20 березня 1991 р. (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991, № 23, ст. 267) частково оплачувані відпустки з 1 січня 1992 р. надаються жінкам до досягнення дитиною віку трьох років.}

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ": 

Аналізуйте судовий акт: Право на відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною не залежить від волі роботодавця і гарантоване державою (ВП ВС у справі № 487/8206/18 від 08.06.2021)

ВС роз`яснив правильне застосування положень трудового законодавства, а саме п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України (звільнення працівника за прогул) у поєднанні з положеннями ч.1 ст. 181 цього Кодексу (порядок надання відпустки для догляду за дитиною) в контексті обов`язковості для працівника дочекатися наказу роботодавця про таку відпустку для можливості скористатися відповідною соціальною гарантією.

Жінка звернулась в суд із позовом до роботодавця про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Зокрема, позов обґрунтовано тим, що відповідач незаконно звільнив її за прогул.

Так, перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, жінка подала заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, у зв`язку з потребою дитини у домашньому догляді.

Роботодавець вирішив не задовольняти заяву, не продовжив наказом відпустку та звільнив за прогул після закінчення відпустки по догляду за дитиною.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що для реалізації права на відпустку позивачка повинна була отримати відповідний наказ роботодавця, згідно до ст. 181 КЗпП України. Отже, на думку суду, невихід на роботу у зв`язку із самовільним використанням працівником відпустки, відгулів за відпрацьовані раніше дні, залишення роботи без попередження власника чи уповноваженого ним органу визнаються прогулом і можуть бути причиною звільнення працівника.

Постановою суду апеляційної інстанції зазначене рішення було скасовано. Суд наголосив, що порядок надання відпусток без збереження заробітної плати відповідно до ст. 179 КЗпП України та ст. 25 ЗУ «Про відпустки» відноситься до забезпечення гарантій праці жінок або осіб, зазначених у ч.7 ст. 179 КЗпП України. Такий вид відпустки надається в обов`язковому порядку та виключно за бажанням жінки, а тому не може залежати від бажання власника чи уповноваженого органу підприємства.

З урахуванням різних позицій касаційного суду, справа розглядалась ВП ВС.

ВП ВС проаналізував ст. 4 ЗУ «Про відпустки» та зазначила, що залежно від обов`язковості надання відпустки для роботодавця відпустки можна поділити на ті, які роботодавець зобов`язаний надати, та ті, надання яких є правом роботодавця на власний розсуд.

В даній справі мова йде про відпустку для догляду за дитиною, у зв`язку з потребою дитини у домашньому догляді, яка має вочевидь соціальний характер, оскільки стосується забезпечення соціальних прав працевлаштованих батьків.

При цьому, право на відпустку у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду за ст. 179 КЗпП України, можна віднести до фундаментальних прав, що вимагає особливої уваги та захисту.

ВП ВС зазначає, що саме причинно-наслідковий зв`язок стану здоров`я дитини є підставою для отримання такого виду відпустки, де волевиявлення батьків як працівників є скоріше вимушеним кроком, аніж безстороннім волевиявленням. Можливість перебування у такій відпустці передбачена для створення сприятливого для батьків та дитини середовища, коли дитина цього найбільше потребує для її здоров`я та розвитку, що відповідає її найкращим інтересам.

За висновками ВП ВС, ч. 1 ст. 181 КЗпП України визначено саме порядок надання указаних відпусток, а не права та обов’язки учасників трудових відносин у зазначеному процесі. Для реалізації права на відпустку без збереження заробітної плати працівнику необхідно підтвердити факт хвороби дитини медичним висновком, оформити своє волевиявлення у відповідній письмовій заяві та повідомити про свій намір роботодавця.

Отже, у разі дотримання цього порядку працівник вважається таким, що реалізував гарантоване державою право на отримання відпустки без збереження заробітної плати. Кадрове оформлення (видача відповідного наказу роботодавця) поданої заяви про відпустку не є юридичним фактом, з яким пов’язується виникнення у працівника права на відпустку.

Враховуючи вищевикладене, ВП ВС визнала позов обґрунтованим.

0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярные судебные решения
Популярные события
ЕСПЧ
Название события
Загрузка основного изображения
Выбрать изображение
Текст описание события:
1