Стаття 40. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу
Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:
1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;
{Пункт 1-1 статті 40 втратив чинність на підставі Закону № 92/94-ВР від 12.07.94}
2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці;
3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;
4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
5) нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;
8) вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу;
{Пункт 9 частини першої статті 40 виключено на підставі Закону № 1356-XIV від 24.12.99}
10) призову або мобілізації власника - фізичної особи під час особливого періоду;
11) встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.
Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
{Частину третю статті 40 виключено на підставі Закону № 6/95-ВР від 19.01.95}
Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
{Положення частини третьої статті 40 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 6-р(II)/2019 від 04.09.2019}
Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
{Стаття 40 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР № 6237-10 від 21.12.83, № 2444-11 від 27.06.86, № 5938-11 від 27.05.88; Законами № 871-12 від 20.03.91, № 6/95-ВР від 19.01.95, № 263/95-ВР від 05.07.95, № 2343-XII від 14.05.92 - в редакції Закону № 784-XIV від 30.06.99 - набирає чинності з 1 січня 2000 року, із змінами, внесеними згідно із Законами № 1356-XIV від 24.12.99, № 1703-IV від 11.05.2004, № 2978-VI від 03.02.2011, № 1275-VII від 20.05.2014, № 1367-VIII від 17.05.2016, № 113-IX від 19.09.2019}
КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":
Аналізуйте судовий акт: Суд повинен встановити, що вимоги роботодавця були доведені до відома працівника, в іншому випадку звільнення внаслідок невиконання цих вимог є незаконним (ВС/КЦС від 18 червня 2018 р. у справі № 396/1560/16-ц)
Поки що в нас діє КЗпП, який ухвалювався за радянських часів, і містить таку соціалістичну гарантію прав працівника, як трудовий договір укладений на невизначений термін, на підставі якого працює більшість громадян в Україні. Розірвати трудовий договір укладений на невизначений термін законно за ініціативою власника дуже складно, тому так зване «звільнення по статті» часто успішно скасовується працівником через суд
У цій справі звільнення працівника відбулося на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП. Працівник був звільнений внаслідок систематичного невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором. Працівник оскаржив наказ про звільнення із такою підставою та виграв всі три інстанції у судах.
Звільнення за систематичне невиконання трудових обов’язків передбачає здійснення працівником щонайменше двох дисциплінарних проступків, за наслідками яких виносяться наказ про догану та наказ про звільнення. В обох випадках працівника повинні ознайомити під розпис із такими наказами та запропонувати йому написати або пояснювальну записку або заперечення на накази, якщо він бажає. Якщо працівник відмовляється від ознайомлення із дисциплінарними наказами, тобто відмовляється ставити свій підпис на таких наказах, власник повинен скласти про це відповідні акти «про відмову від ознайомлення», де повинні бути підписи присутніх при відмові осіб, які пізніше можуть бути допитані у суді як свідки.
Очевидно, у цій справі звільнення працівника відбулося раптово. Як з’ясувалося у суді працівнику одного дня просто видали трудову книжку із записом про звільнення, при цьому відмовилися ознайомити із наказом про звільнення та наказом про попереднє накладення догани. Це і стало підставою для визнання судом звільнення незаконним.
Зокрема ВС підкреслив, що працівник не може нести дисциплінарну відповідальність за невиконання вимог, які не були доведені йому до виконання, а власник не довів документами, що такі вимоги були працівнику доведені.
Тобто, якщо працівник не знав про своє перше дисциплінарне стягнення, то і немає систематичного невиконання трудових обов’язків.
А далі поновлення на роботі, приємне стягнення зарплатні за вимушений прогул та негайне виконання рішення суду.
В цій справі Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України залишити в силі рішення районного суду, що визнав законним звільнення позивача з роботи з за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, скасувавши при цьому інші судові рішення, прийняти на користь позивача.
Життєва ситуація, що стала предметом судового дослідження досить проста. У зв’язку з народженням сина позивач звернувся до керівництва ПАТ (відповідач), в якому працював на посаді заступника голови правління, із заявою про надання йому відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Після направлення заяви з 19 серпня 2015 року позивач здійснював догляд за дитиною, однак 1 жовтня 2015 року отримав лист ПАТ про відмову у наданні йому вказаної відпустки із зазначенням про необхідність надати пояснення про поважні причини його відсутності на роботі з 19 серпня 2015 року.
У відповідь позивач повторно направив до ПАТ заяву про надання йому відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, однак 13 жовтня 2015 року отримав наказ від 9 жовтня 2015 року про звільнення його з роботи за прогул без поважних причин з 19 серпня по 8 жовтня 2015 року.
Апеляційний суд, задовольняючи позов і скасовуючи рішення районного суду, виходив з того, що відсутність позивача на роботі з 19 серпня 2015 року була пов’язана з доглядом за малолітньою дитиною, про надання відпустки для догляду за якою позивач звертався з відповідною заявою до відповідача, а отже, був відсутній на роботі з поважних причин.
Втім, Верховний Суд України не погодився з таким підходом, сформувавши при цьому нижчевикладену правову позицію.
Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 13 вересня2017 року у справі ¹ 6-1412цс17
Відповідно до частини третьої статті 179 КЗпП України за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.
Відпустки для догляду за дитиною, передбачені частинами третьою, четвертою та шостою цієї статті, можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною (частина сьома статті 179 КЗпП України).
Згідно із частиною четвертою статті 20 Закону України «Про відпустки», особам, зазначеним у частині третій статті 18 цього Закону (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством порядку, прийомних батьків), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).
На підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин. Прогул – це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.
Невихід на роботу у зв’язку із самовільним використанням працівником відпустки, відгулів за відпрацьовані раніше дні, залишення роботи без попередження власника чи уповноваженого ним органу визнаються прогулом і можуть бути причиною звільнення працівника.
З огляду на зазначені обставини у справі, яка переглядається, суди апеляційної та касаційної інстанції дійшли помилкового висновку про незаконність звільнення позивача у зв’язку з тим, що позивач вчинив прогул з поважних причин, оскільки надання соціальної відпустки є обов’язком роботодавця, а не є його правом.
Працівниця звернулася до суду з позовом до державного Концерну, у якому, посилаючись на незаконне звільнення, просила поновити її на посаді керівника філії, стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати 5 тис. грн.. моральної шкоди.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково. Наказ про звільнення, виданий з підстав нез'явлення позивачки на роботу продовж більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності на підставі ч. 1 п. 5 ст. 40 КЗпП України, скасовано. Позивачку поновлено на посаді, стягнуто з Концерну на її користь моральну шкоду у розмірі 1 тис. грн. та 20 875 грн 47 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Але рішенням апеляційного суду вказане рішення суду першої інстанції у частині визнання звільнення позивачки з роботи незаконним, скасування наказу про її звільнення, поновлення на посаді, стягнення моральної шкоди та судових витрат та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. При цьому апеляційний суд виходив із того, що позивачка була звільнена відповідно до вимог законодавства про працю.
ВССУ з таким висновком не погодився, і, скасувавши рішення апеляційного суду, справу направив на новий розгляд до цього ж суду. Разом з цим ВССУ вказав, що гідно з п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до спливу строку його дії можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні.
Однією з умов звільнення на підставі п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є відсутність працівника на роботі протягом чотирьох місяців підряд. Вихід працівника хоча б на один день перериває обчислення строку хвороби.
Нажаль, у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні результати нового розгляду цієї справи, але це не зменшує як теоретичну, так і практична вагомість наведеного висновку касаційного суду, оскільки відповідно до ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких судом касаційної інстанції скасовані судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
- Стаття 1. Завдання Кодексу законів про працю України
- Стаття 2. Основні трудові права працівників
- Стаття 2-1. Рівність трудових прав громадян України
- Стаття 3. Регулювання трудових відносин
- Стаття 4. Законодавство про працю
- {Статтю 5 виключено на підставі Закону № 871-12 від 20.03.91}
- Стаття 5-1. Гарантії забезпечення права громадян на працю
- {Статтю 6 виключено на підставі Закону № 871-12 від 20.03.91}
- Стаття 7. Особливості регулювання праці деяких категорій працівників
- Стаття 8. Регулювання трудових відносин громадян, які працюють за межами своїх держав
- Стаття 8-1. Співвідношення міжнародних договорів про працю і законодавства України
- Стаття 9. Недійсність умов договорів про працю, які погіршують становище працівників
- Стаття 9-1. Додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги
- Стаття 10. Колективний договір
- Стаття 11. Сфера укладення колективних договорів
- Стаття 12. Сторони колективного договору
- Стаття 13. Зміст колективного договору
- Стаття 14. Колективні переговори, розробка і укладення колективного договору, відповідальність за його виконання
- Стаття 15. Реєстрація колективного договору
- Стаття 16. Недійсність умов колективного договору
- Стаття 17. Строк чинності колективного договору
- Стаття 18. Поширення колективного договору на всіх працівників
- Стаття 19. Контроль за виконанням колективного договору
- Стаття 20. Звіти про виконання колективного договору
- Стаття 21. Трудовий договір
- Стаття 22. Гарантії при укладенні, зміні та припиненні трудового договору
- Стаття 23. Строки трудового договору
- Стаття 24. Укладення трудового договору
- {Статтю 24-1 виключено на підставі Закону № 77-VIII від 28.12.2014}
- Стаття 25. Заборона вимагати при укладенні трудового договору деякі відомості та документи
- Стаття 25-1. Обмеження спільної роботи родичів на підприємстві, в установі, організації
- Стаття 26. Випробування при прийнятті на роботу
- Стаття 27. Строк випробування при прийнятті на роботу
- Стаття 28. Результати випробування при прийнятті на роботу
- Стаття 29. Обов'язок власника або уповноваженого ним органу проінструктувати працівника і визначити йому робоче місце
- Стаття 30. Обов'язок працівника особисто виконувати доручену йому роботу
- Стаття 31. Заборона вимагати виконання роботи, не обумовленої трудовим договором
- Стаття 32. Переведення на іншу роботу. Зміна істотних умов праці
- Стаття 33. Тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором
- Стаття 34. Тимчасове переведення на іншу роботу в разі простою
- {Статтю 35 виключено на підставі Закону № 1356-XIV від 24.12.99}
- Стаття 36. Підстави припинення трудового договору
- {Статтю 37 виключено на підставі Закону № 1254-VI від 14.04.2009}
- Стаття 38. Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника
- Стаття 39. Розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника
- Стаття 39-1. Продовження дії строкового трудового договору на невизначений строк
- Стаття 40. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу
- Стаття 41. Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов
- Стаття 42. Переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці
- Стаття 42-1. Переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу
- Стаття 43. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника)
- Стаття 43-1. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника)
- Стаття 44. Вихідна допомога
- Стаття 45. Розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника)
- Стаття 46. Відсторонення від роботи
- Стаття 47. Обов'язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку
- Стаття 48. Трудові книжки
- Стаття 49. Видача довідки про роботу та заробітну плату
- {Статтю 49-1 виключено на підставі Закону № 263/95-ВР від 05.07.95}
- Стаття 49-2. Порядок вивільнення працівників
- Стаття 49-4. Зайнятість населення
- Стаття 50. Норма тривалості робочого часу
- Стаття 51. Скорочена тривалість робочого часу
- Стаття 52. П'ятиденний і шестиденний робочий тиждень та тривалість щоденної роботи
- Стаття 53. Тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів
- Стаття 54. Тривалість роботи в нічний час
- Стаття 55. Заборона роботи в нічний час
- Стаття 56. Неповний робочий час
- Стаття 57. Початок і закінчення роботи
- Стаття 58. Робота змінами
- Стаття 59. Перерви між змінами
- Стаття 60. Поділ робочого дня на частини
- Стаття 61. Підсумований облік робочого часу
- Стаття 62. Обмеження надурочних робіт
- Стаття 63. Заборона залучення до надурочних робіт
- Стаття 64. Необхідність одержання дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації для проведення надурочних робіт
- Стаття 65. Граничні норми застосування надурочних робіт
- Стаття 66. Перерва для відпочинку і харчування
- Стаття 67. Вихідні дні
- Стаття 68. Вихідні дні на підприємствах, в установах, організаціях, пов'язаних з обслуговуванням населення
- Стаття 69. Вихідні дні на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях
- Стаття 70. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку
- Стаття 71. Заборона роботи у вихідні дні. Винятковий порядок застосування такої роботи
- Стаття 72. Компенсація за роботу у вихідний день
- Стаття 73. Святкові і неробочі дні
- Стаття 74. Щорічні відпустки
- Стаття 75. Тривалість щорічної основної відпустки
- Стаття 76. Щорічні додаткові відпустки та їх тривалість
- Стаття 77. Творча відпустка
- Стаття 77-1. Відпустка для підготовки та участі в змаганнях
- Стаття 77-2. Додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності
- Стаття 78. Невключення днів тимчасової непрацездатності до щорічних відпусток
- Стаття 78-1. Неврахування святкових і неробочих днів при визначенні тривалості щорічних відпусток
- Стаття 79. Порядок і умови надання щорічних відпусток. Відкликання з відпустки
- Стаття 80. Перенесення щорічної відпустки
- Стаття 81. Право на щорічну відпустку у разі переведення на інше місце роботи
- Стаття 82. Обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку
- Стаття 83. Грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки
- Стаття 84. Відпустки без збереження заробітної плати
- Стаття 85. Норми праці
- Стаття 86. Запровадження, заміна і перегляд норм праці
- Стаття 87. Строк дії норм праці
- Стаття 88. Умови праці, які мають враховуватися при розробленні норм виробітку (норм часу) і норм обслуговування
- Стаття 89. Заміна і перегляд єдиних і типових норм
- Стаття 90. Порядок визначення розцінок при відрядній оплаті праці
- Стаття 91. Збереження попередніх розцінок при впровадженні винаходу, корисної моделі, промислового зразка чи раціоналізаторської пропозиції
- Стаття 92. Встановлення нормованих завдань при почасовій оплаті праці
- {Статтю 93 виключено на підставі Закону № 263/95-ВР від 05.07.95}
- Стаття 94. Заробітна плата
- Стаття 95. Мінімальна заробітна плата. Індексація заробітної плати
- Стаття 96. Системи оплати праці
- Стаття 97. Оплата праці на підприємствах, в установах і організаціях
- Стаття 98. Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету
- {Статтю 99 виключено на підставі Закону № 357/96-ВР від 10.09.96}
- Стаття 100. Оплата праці на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я
- {Статтю 101 виключено на підставі Закону № 357/96-ВР від 10.09.96}
- {Статтю 102 виключено на підставі Указу ПВР № 5938-11 від 27.05.88}
- Стаття 102-1. Оплата праці за сумісництвом
- Стаття 103. Повідомлення працівників про запровадження нових або зміну діючих умов оплати праці
- Стаття 104. Оплата праці при виконанні робіт різної кваліфікації
- Стаття 105. Оплата праці при суміщенні професій (посад) і виконанні обов'язків тимчасово відсутнього працівника
- Стаття 106. Оплата роботи в надурочний час
- Стаття 107. Оплата роботи у святкові і неробочі дні
- Стаття 108. Оплата роботи у нічний час
- Стаття 109. Оплата праці за незакінченим відрядним нарядом
- Стаття 110. Повідомлення працівника про розміри оплати праці
- Стаття 111. Порядок оплати праці при невиконанні норм виробітку
- Стаття 112. Порядок оплати праці при виготовленні продукції, що виявилася браком
- Стаття 113. Порядок оплати часу простою, а також при освоєнні нового виробництва (продукції)
- Стаття 114. Збереження заробітної плати при переведенні на іншу постійну нижчеоплачувану роботу і переміщенні
- Стаття 115. Строки виплати заробітної плати
- Стаття 116. Строки розрахунку при звільненні
- Стаття 117. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні
- Стаття 118. Гарантії для працівників, обраних на виборні посади
- Стаття 119. Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків
- Стаття 120. Гарантії і компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість
- Стаття 121. Гарантії і компенсації при службових відрядженнях
- Стаття 122. Гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації
- Стаття 123. Гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу
- Стаття 124. Гарантії для донорів
- Стаття 125. Компенсація за зношування інструментів, належних працівникам
- Стаття 126. Гарантії для працівників-авторів винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій
- Стаття 127. Обмеження відрахувань із заробітної плати
- Стаття 128. Обмеження розміру відрахувань із заробітної плати
- Стаття 129. Заборона відрахувань з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат
- Стаття 130. Загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників
- Стаття 131. Обов'язки власника або уповноваженого ним органу та працівників по збереженню майна
- Стаття 132. Матеріальна відповідальність у межах середнього місячного заробітку
- Стаття 133. Випадки обмеженої матеріальної відповідальності працівників
- Стаття 134. Випадки повної матеріальної відповідальності
- Стаття 135. Межі матеріальної відповідальності у випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір
- Стаття 135-1. Письмові договори про повну матеріальну відповідальність
- Стаття 135-2. Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність
- Стаття 135-3. Визначення розміру шкоди
- Стаття 136. Порядок покриття шкоди, заподіяної працівником
- Стаття 137. Обставини, які підлягають врахуванню при визначенні розміру відшкодування
- Стаття 138. Обов'язок доказування наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника
- Стаття 139. Обов'язки працівників
- Стаття 140. Забезпечення трудової дисципліни
- Стаття 141. Обов'язки власника або уповноваженого ним органу
- Стаття 142. Правила внутрішнього трудового розпорядку. Статути і положення про дисципліну
- Стаття 143. Заохочення за успіхи в роботі
- Стаття 144. Порядок застосування заохочень
- Стаття 145. Переваги і пільги для працівників, які успішно і сумлінно виконують свої трудові обов'язки
- Стаття 146. Заохочення за особливі трудові заслуги
- Стаття 147. Стягнення за порушення трудової дисципліни
- Стаття 147-1. Органи, правомочні застосовувати дисциплінарні стягнення
- Стаття 148. Строк для застосування дисциплінарного стягнення
- Стаття 149. Порядок застосування дисциплінарних стягнень
- Стаття 150. Оскарження дисциплінарного стягнення
- Стаття 151. Зняття дисциплінарного стягнення
- Стаття 152. Передача питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу
- Стаття 153. Створення безпечних і нешкідливих умов праці
- Стаття 154. Додержання вимог щодо охорони праці при проектуванні, будівництві (виготовленні) та реконструкції підприємств, об'єктів і засобів виробництва
- Стаття 155. Заборона введення в експлуатацію підприємств, які не відповідають вимогам охорони праці
- Стаття 156. Заборона передачі у виробництво зразків нових машин та інших засобів виробництва, впровадження нових технологій, що не відповідають вимогам охорони праці
- Стаття 157. Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці
- Стаття 158. Обов'язок власника або уповноваженого ним органу щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників
- Стаття 159. Обов'язок працівника виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці
- Стаття 160. Контроль за додержанням вимог нормативних актів про охорону праці
- Стаття 161. Заходи щодо охорони праці
- Стаття 162. Кошти на заходи по охороні праці
- Стаття 163. Видача спеціального одягу та інших засобів індивідуального захисту
- Стаття 164. Компенсаційні виплати за невиданий спеціальний одяг і спеціальне взуття
- Стаття 165. Видача мила та знешкоджуючих засобів
- Стаття 166. Видача молока і лікувально-профілактичного харчування
- Стаття 167. Забезпечення працівників гарячих цехів газованою солоною водою
- Стаття 168. Перерви в роботі для обігрівання і відпочинку
- Стаття 169. Обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій
- Стаття 170. Переведення на легшу роботу
- Стаття 171. Обов'язки власника або уповноваженого ним органу щодо розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві
- Стаття 172. Застосування праці осіб з інвалідністю
- Стаття 173. Відшкодування шкоди в разі ушкодження здоров'я працівників
- {Статтю 173-1 виключено на підставі Закону № 1356-XIV від 24.12.99}
- Стаття 174. Роботи, на яких забороняється застосування праці жінок
- Стаття 175. Обмеження праці жінок на роботах у нічний час
- Стаття 176. Заборона залучення вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні і направлення їх у відрядження
- Стаття 177. Обмеження залучення жінок, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей з інвалідністю, до надурочних робіт і направлення їх у відрядження
- Стаття 178. Переведення на легшу роботу вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років
- Стаття 179. Відпустки у зв'язку з вагітністю, пологами і для догляду за дитиною
- Стаття 180. Приєднання щорічної відпустки до відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами
- Стаття 181. Порядок надання відпустки для догляду за дитиною і зарахування її до стажу роботи
- Стаття 182. Відпустка працівникам, які усиновили дитину (дітей)
- Стаття 182-1. Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи
- Стаття 183. Перерви для годування дитини
- Стаття 184. Гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей
- Стаття 185. Надання вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років, путівок до санаторіїв та будинків відпочинку і подання їм матеріальної допомоги
- Стаття 186. Обслуговування матері на підприємствах, в організаціях
- Стаття 186-1. Гарантії особам, які виховують малолітніх дітей без матері
- Стаття 187. Права неповнолітніх у трудових правовідносинах
- Стаття 188. Вік, з якого допускається прийняття на роботу
- Стаття 189. Облік працівників, які не досягли вісімнадцяти років
- Стаття 190. Роботи, на яких забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років
- Стаття 191. Медичні огляди осіб молодше вісімнадцяти років
- Стаття 192. Заборона залучати працівників молодше вісімнадцяти років до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні
- Стаття 193. Норми виробітку для молодих робітників
- Стаття 194. Оплата праці працівників молодше вісімнадцяти років при скороченій тривалості щоденної роботи
- Стаття 195. Відпустки працівникам віком до вісімнадцяти років
- Стаття 196. Додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню
- Стаття 197. Надання молоді першого робочого місця
- Стаття 198. Обмеження звільнення працівників молодше вісімнадцяти років
- Стаття 199. Розірвання трудового договору з неповнолітнім на вимогу його батьків або інших осіб
- Стаття 200. Участь молодіжних організацій у розгляді питань праці і побуту молоді
- Стаття 201. Організація виробничого навчання
- Стаття 202. Створення необхідних умов для поєднання роботи з навчанням
- Стаття 203. Заохочення працівників, які поєднують роботу з навчанням
- Стаття 204. Здійснення виробничого навчання в робочий час
- Стаття 205. Неприпустимість залучення до роботи, що не стосується спеціальності, яка вивчається
- Стаття 206. Надання роботи у відповідності з набутою кваліфікацією
- Стаття 207. Оплата праці за час виробничого навчання, перекваліфікації або навчання іншим спеціальностям
- Стаття 208. Пільги для працівників, які навчаються в середніх і професійно-технічних навчальних закладах
- Стаття 209. Скорочення робочого часу із збереженням заробітної плати для працівників, які навчаються в середніх загальноосвітніх школах
- Стаття 210. Звільнення від роботи без збереження заробітної плати працівників, які навчаються в середніх навчальних закладах
- Стаття 211. Додаткова відпустка у зв'язку з навчанням у середніх навчальних закладах
- Стаття 212. Час надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються в навчальних закладах
- Стаття 213. Додаткова відпустка у зв'язку з навчанням у професійно-технічних навчальних закладах
- Стаття 214. Відпустки без збереження заробітної плати працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі навчальні заклади
- Стаття 215. Пільги працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах
- Стаття 216. Додаткова відпустка у зв'язку з навчанням у вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі
- Стаття 217. Збереження заробітної плати на час додаткових відпусток у зв'язку з навчанням
- Стаття 218. Надання працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах та аспірантурі, вільних від роботи днів
- Стаття 219. Оплата проїзду до місця знаходження вищого навчального закладу
- Стаття 220. Обмеження надурочних робіт для працівників, які навчаються
- Стаття 221. Органи, які розглядають трудові спори
- Стаття 222. Порядок розгляду трудових спорів деяких категорій працівників
- Стаття 223. Організація комісій по трудових спорах
- Стаття 224. Компетенція комісії по трудових спорах
- Стаття 225. Строки звернення до комісії по трудових спорах та порядок прийняття заяв працівника
- Стаття 226. Порядок і строки розгляду трудового спору в комісії по трудових спорах
- Стаття 227. Порядок прийняття рішень комісією по трудових спорах
- Стаття 228. Оскарження рішення комісії по трудових спорах
- Стаття 229. Строк виконання рішення комісії по трудових спорах
- Стаття 230. Порядок виконання рішення комісії по трудових спорах
- Стаття 231. Розгляд трудових спорів у районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах
- Стаття 232. Трудові спори, що підлягають безпосередньому розглядові у районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах
- Стаття 233. Строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів
- Стаття 234. Поновлення судом строків, пропущених з поважних причин
- Стаття 235. Поновлення на роботі, зміна формулювання причин звільнення, оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи
- Стаття 236. Оплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника
- Стаття 237. Покладення матеріальної відповідальності на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника
- Стаття 237-1. Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди
- Стаття 238. Задоволення грошових вимог
- {Статтю 238-1 виключено на підставі Закону № 2134-12 від 18.02.92}
- Стаття 239. Обмеження повороту виконання рішень по трудових спорах
- {Статтю 240 виключено на підставі Закону № 871-12 від 20.03.91}
- Стаття 240-1. Прийняття рішень органом, що розглядає трудові спори, у разі неможливості поновлення працівника на роботі внаслідок припинення діяльності підприємства, установи, організації
- {Статтю 241 виключено на підставі Закону № 871-12 від 20.03.91}
- Стаття 241-1. Обчислення строків, передбачених цим Кодексом
- {Статтю 242 виключено на підставі Закону № 2134-12 від 18.02.92}
- Стаття 243. Право громадян на об'єднання у професійні спілки
- Стаття 244. Права професійних спілок, їх об'єднань
- Стаття 245. Право працівників брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями
- Стаття 246. Первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях
- Стаття 247. Повноваження виборного органу первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації
- Стаття 248. Гарантії діяльності профспілок
- Стаття 249. Обов'язок власника або уповноваженого ним органу щодо створення умов для діяльності профспілок
- Стаття 250. Відрахування коштів підприємствами, установами, організаціями первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу
- Стаття 251. Обов'язок власника або уповноваженого ним органу надавати інформацію на запити профспілок, їх об'єднань
- Стаття 252. Гарантії для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів
- Стаття 252-1. Трудовий колектив підприємства
- {Статтю 252-2 виключено на підставі Закону № 871-12 від 20.03.91}
- {Статтю 252-3 виключено на підставі Закону № 871-12 від 20.03.91}
- {Статтю 252-4 виключено на підставі Закону № 871-12 від 20.03.91}
- Стаття 252-5. Загальні принципи матеріальної заінтересованості трудового колективу в результатах господарської діяльності
- Стаття 252-6. Формування колективу бригади
- Стаття 252-7. Розподіл колективного заробітку у бригаді із застосуванням коефіцієнта трудової участі
- Стаття 252-8. Взаємна відповідальність власника або уповноваженого ним органу і бригади
- Стаття 253. Особи, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню
- Стаття 254. Кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування
- Стаття 255. Види матеріального забезпечення та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням
- Стаття 256. Пенсійне забезпечення
- Стаття 259. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю
- Стаття 260. Державний нагляд за охороною праці
- {Статтю 261 виключено на підставі Закону № 3694-12 від 15.12.93}
- {Статтю 262 виключено на підставі Закону № 3694-12 від 15.12.93}
- Стаття 263. Повноваження місцевих державних адміністрацій та рад у галузі охорони праці
- {Статтю 264 виключено на підставі Закону № 3694-12 від 15.12.93}
- Стаття 265. Відповідальність за порушення законодавства про працю
Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.