Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Стаття 21. Трудовий договір

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

{Стаття 21 із змінами, внесеними згідно із Законами № 871-12 від 20.03.91, № 263/95-ВР від 05.07.95, № 1356-XIV від 24.12.99}

{Офіційне тлумачення частини третьої статті 21 див. в Рішенні Конституційного Суду № 12-рп/98 від 09.07.98}

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ": 

Аналізуйте судовий акт: Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі; з ФОП - така форма є обов’язковою; встановлення факту перебування у трудових відносинах – належний спосіб захисту ( справа № 750/12486/16-ц,11.07.17)

В трудовому праві визначення поняття трудових пра­вовідносин проводиться, виходячи із легального визначення трудового договору, що дається в ст. 21 КЗпП. Трудові відно­сини виникають із угоди між працівником і власником підприє­мства, чи фізичною особою, відповідно до якої працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а роботодавець - виплачувати працівни­кові заробітну плату, забезпечувати умови праці, дотримуючись встановлених законодавством гарантій, тощо.

Отже є очевидним, що трудові правовідносини відрізняються від інших, хоча і пов’язаних з виконанням певної роботи, відносин, і ця різниця формує певну судову практику. Не можна сказати, що ця практика завжди формується на користь працівників, але певні приклади тому є.

У цій справі позивач звернувся з позовом про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення заборгованості по заробітній платі до відповідача (фізична особа-підприємець, ФОП), в якому, просив встановити факт перебування у трудових відносинах з відповідачем з 02.03.2014 по 21.02.2015 та стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за вказаний період у сумі 14 050,50 грн. Свій позов позивач обґрунтував тим, що він є водієм вантажівок на міжнародних вантажних перевезеннях. ФОП запросив його на роботу в якості водія на регулярні перевезення Україна-Фінляндія через РФ строком на 1 рік, пообіцявши заробітну плату в розмірі 500 доларів США на місяць і відрядні добові в розмірі 10 доларів/доба. Позивач прогодився і надав ФОП свій паспорт, закордонний паспорт, водійське посвідчення, трудову книжку. Відповідач видав на імя позивача довіреність строком на 1 рік на підписання договорів забезпечення транспортних перевезень. За вказаний період відповідач регулярно видавав позивачеві відрядні добові, а зарплату не виплачував, мотивуючи це утриманням з неї вартість недостачі в сумі 4 926,20 доларів США, розрахованої на підставі акта приймання продукції.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Втім, апеляційним судом позов задоволено частково, - стягнуто з фізичної особи-підприємця на користь позивача заборгованість по заробітній в сумі 14 050 грн. 50 коп.

Приймаючі таке рішення, апеляційний суд виходив з того, що між сторонами склались фактичні трудові відносини, які відповідач мав оформити належним чином, що підтверджується виданою ФОП на імя позивача довіреністю, за якою здійснювались міжнародні перевезення вантажів з перетинанням кордонів Україна Фінляндія через Російську Федерацію транспортним засобом, який належав перевізнику ФОП, та рядом інших документів, що підтверджують факт перетинання вказаним автомобілем державного кордону, тощо.

Суд зазначив, що відповідно до положень п.6 ч.1, ч.4 ст.24 КЗпП України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим, зокрема, при укладенні трудового договору з фізичною особою. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Оцінюючи розмір стягнення, суд вказав, що відповідно до ст.116 КЗпП України з відповідача підлягає стягненню заробітна плата, яка не може бути відповідно до ч.1 статті 95 КЗпП України менше мінімально встановленого розміру оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные судебные решения
ЕСПЧ
Название события
Загрузка основного изображения
Выбрать изображение
Текст описание события:
0