Стаття 38. Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника

Аналізуйте судовий акт: Позивач як директор товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питання про своє звільнення, тому він повинен повідомити всіх учасників про звільнення та скликати збори у встановленому порядку (ВС КГС 911/719/21 від 19.01.2022 р.).
 Директор і одночасно власник 40%-частки статутного капіталу ТОВ мав намір звільнитися із посади директора, проте інший учасник товариства - власник 60% частки не виходив на зв’язок та не з’являвся на загальні збори. Тож директор написав заяву про звільнення, яку прийняв сам та поставивши на ній свою відмітку про прийняття. Разом із цим - і з його слів - він направив повідомлення про скликання загальних зборів, пов’язаних із його звільненням всім учасникам (включаючи власника 60% участі). Через певний час, на збори другий учасник не з’явився, тож, відповідно до статуту ТОВ - загальні збори були визнані ним неправомочними та такими, що не відбулися. 

Зібравши всі свідчення та посилаючись на те, що загальні збори учасників ТОВ не відбулися, а отже, можливість вирішити питання щодо припинення трудових правовідносин між ТОВ та ним відсутня - директор звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ про визнання трудових відносин між позивачем та відповідачем припиненими у зв`язку зі звільненням позивача за власним бажанням, із записом до трудової книжки про звільнення на підставі частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). 

Суд першої інстанції, рішення якого підтримав суд апеляційної інстанції у задоволенні позову відмовив. Суди мотивували тим, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами, що останній дотримався порядку, встановленого статтею 38 КЗпП України, щодо повідомлення учасників товариства про свій намір бути звільненим, та порядку скликання загальних зборів для вирішення питання про його звільнення. Суди не знайшли докази, щодо факту отримання або вручення іншим, крім самого позивача, учасникам ТОВ, та самому ТОВ, заяви про намір звільнитися та повідомлення про скликання загальних зборів. Позивач вказуючи, що додавав такі до позовної заяви, подав касаційну скаргу.

ВС КГС не підтримав доводів позивача - і вказав, що якщо б ці матеріали дійсно були, позивач вже на етапі апеляційної інстанції міг би подати копії, або пред’явити опис вкладення до листа на адресу суду. За відсутності цих доказів і відмовив. Разом із тим, ВС КГС наголосив, щодо процедури звільнення, вказавши наступне: Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: Роботодавець не приймає заяву про звільнення. Не звільняє з займаної посади. Як діяти працівнику?

Бувають випадки, коли працівник бажає звільнитись з займаної ним посади, але керівник чи уповноважений орган не приймає заяву про звільнення за власним бажанням, не видає наказ про звільнення, затягує такий процес, або ніяк не реагує. В такому випадку працівнику потрібно направити заяву про звільнення поштою на юридичну адресу підприємства, де він працює. День отримання підприємством такого листа \заяви\ буде вважатись днем подання працівником заяви про звільнення.

За ст.38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Але є випадки, коли працівник може звільнитись не чекаючи двох тижневого терміну, коли таке звільнення з роботи зумовлено неможливістю продовжувати роботу, наприклад, переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин.

За таких обставин роботодавець повинен звільнити працівника у термін вказаний в заяві останнього.

Адвокат Ярослав Новіков прийняв участь у справі № 753/7773/16-ц, де юридична особа, в особі її власників, не вчиняла жодних дій щодо звільнення керівника після подання ним заяви про звільнення.

Керівник звернувся до загальних зборів учасників юридичної особи з заявою про звільнення його з посади директора, однак загальні збори учасники товариства не провели, питання про звільнення позивача з посади директора не вирішили. Керівник підприємства змушений був звернутись до суду з приводу його звільнення та відновлення його прав, як працівника.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору також є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

В даній справі суд розцінив бездіяльність відповідачів щодо припинення трудових відносин з директорм, як протиправну, що порушує трудові права позивача, як працівника.

Крім того, вказав, що за нормами  ч.ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом. У даному випадку бездіяльністю відповідача порушуються права позивача щодо вільного вибору праці.

На підставі такого, судом задоволені вимоги позивача,  - розірвано трудовий договір між керівником та підприємством, визнано повноваження директора припиненими, та зобов'язано відповідача внести до трудової книжки директора записи про звільнення з посади директора.

 Коментар: Адвокат АО BSB Partners Ярослав Новіков