Позивач як директор товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питання про своє звільнення, тому він повинен повідомити всіх учасників про звільнення та скликати збори у встановленому порядку (ВС КГС 911/719/21 від 19.01.2022 р.).

Відома багатьом патова ситуація, коли директор бажає бути звільненим та позбавитись відповідальності за дії вчинені товариством в період його керівництва, а загальні збори не можуть бути скликані внаслідок певних обставин. На щастя, вже склалася більш-менш прийнятна практика визнання таких трудових відносин припиненими. У цьому ж рішенні, ВС КГС наголосило на нюансах процедури звільнення за таких обставин.

Фабула судового акту: Директор і одночасно власник 40%-частки статутного капіталу ТОВ мав намір звільнитися із посади директора, проте інший учасник товариства - власник 60% частки не виходив на зв’язок та не з’являвся на загальні збори. Тож директор написав заяву про звільнення, яку прийняв сам та поставивши на ній свою відмітку про прийняття. Разом із цим - і з його слів - він направив повідомлення про скликання загальних зборів, пов’язаних із його звільненням всім учасникам (включаючи власника 60% участі). Через певний час, на збори другий учасник не з’явився, тож, відповідно до статуту ТОВ - загальні збори були визнані ним неправомочними та такими, що не відбулися.

Зібравши всі свідчення та посилаючись на те, що загальні збори учасників ТОВ не відбулися, а отже, можливість вирішити питання щодо припинення трудових правовідносин між ТОВ та ним відсутня - директор звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ про визнання трудових відносин між позивачем та відповідачем припиненими у зв`язку зі звільненням позивача за власним бажанням, із записом до трудової книжки про звільнення на підставі частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Суд першої інстанції, рішення якого підтримав суд апеляційної інстанції у задоволенні позову відмовив. Суди мотивували тим, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами, що останній дотримався порядку, встановленого статтею 38 КЗпП України, щодо повідомлення учасників товариства про свій намір бути звільненим, та порядку скликання загальних зборів для вирішення питання про його звільнення. Суди не знайшли докази, щодо факту отримання або вручення іншим, крім самого позивача, учасникам ТОВ, та самому ТОВ, заяви про намір звільнитися та повідомлення про скликання загальних зборів. Позивач вказуючи, що додавав такі до позовної заяви, подав касаційну скаргу.

ВС КГС не підтримав доводів позивача - і вказав, що якщо б ці матеріали дійсно були, позивач вже на етапі апеляційної інстанції міг би подати копії, або пред’явити опис вкладення до листа на адресу суду. За відсутності цих доказів і відмовив. Разом із тим, ВС КГС наголосив, щодо процедури звільнення, вказавши наступне:

Згідно зі статтею 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу - власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Перелік випадків зазначено в статті 38 КЗпП України.

Відповідно до частин першої - третьої статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Отже, відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства(правова позиція з постанови ВС від 24.12.2019 у справі №758/1861/18).

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов'язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення. У випадку ж відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Отже у цій справі: Встановлені судами обставини свідчать, що відповідно до статуту ТОВ питання щодо звільнення директора вирішується тільки за рішенням загальних зборів, тому позивач як директор товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з посади директора.

Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. Тобто на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов'язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.

Однак, судами встановлено, що позивачем не було надано доказів, що останній дотримався порядку встановленого статтею 38 КЗпП України щодо повідомлення учасників товариства про свій намір бути звільненим та про дотримання порядку скликання загальних зборів для вирішення питання про його звільнення. Зазначення ним же в додатку до позовної заяви певного документу не може однозначно підтверджувати саме факту його існування та надсилання суду.

Доводи скаржника про те, що відмовляючи у задоволенні його позовних вимог, суд, фактично залишає останнього у трудовому рабстві, ВС КГС визнала безпідставними, оскільки у цьому спорі, позивачем не доведено порушення його прав. Водночас, такий не позбавлений можливості знову ініціювати проведення інших загальних зборів товариства, вже з дотриманням всіх вимог.

Аналізуйте судовий акт: Договори про повну матеріальну відповідальність, укладені з особами, посади яких не внесено до відповідного переліку, є недійсним (ВС/КЦС у справі № 686/12599/17 від 29.06.2021);

Розмір оплати праці працівників різних кваліфікацій не може бути одинаковим - при встановленні розміру оплати бухгалтера та маляра необхідно дотримуватись міжкваліфікаційних співвідношень. (ВС КАС справа № 816/1889/16 від 04.06.2021 р.);

ВС КЦС висловився стосовно підстав звільнення працівника за ч.3 ст.40 КЗПП - у разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, якщо раніше застосовувались дисциплінарні заходи (ВС КЦС справа № 761/45743/19 від 15.09.2021 р.);

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Власник також не зобов'язаний попереджати працівника про таке майбутнє звільнення (ВС КЦС справа № 607/3393/18 від 25.10.2021 р.).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 911/719/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О.М., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

позивача - не з`явились,

відповідача - не з`явились,

третьої особи - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 (головуючий суддя - Демидова А.М., судді: Ходаківська І.П., Корсак В.А.) та рішення Господарського суду Київської області від 16.06.2021 (суддя Колесник Р.М.)

у справі №911/719/21

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Град",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 ,

про визнання трудових відносин припиненими,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Град" (далі - ТОВ "Київ Град", товариство) про визнання трудових відносин між позивачем та відповідачем припиненими у зв`язку зі звільненням позивача за власним бажанням, із записом до трудової книжки про звільнення на підставі частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що тривалий час ТОВ "Київ Град" не веде господарської діяльності, не має працівників, у зв`язку з чим позивач втратив зацікавленість у перебуванні у трудових відносинах з відповідачем. Позивач вказує, що учасниками товариства є він сам та ОСОБА_2 , якому належить 60% частки товариства та який не виходить на зв`язок, не знаходиться за місцем реєстрації та не з`являється на загальні збори учасників ТОВ "Київ Град", на яких і могло бути вирішено питання щодо розірвання трудового договору позивача з товариством. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що відповідач своєю бездіяльністю, яка виразилася в нерозгляді та невжитті заходів для прийняття рішення про звільнення позивача в межах статутної діяльності товариства, порушив трудові права позивача, зокрема право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням, та право на вільне обрання місця для його реалізації.

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1.Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Київ Град", оформленим протоколом від 15.03.2011, серед іншого прийнято рішення про:

- прийняття до складу учасників товариства ОСОБА_2 , який отримав частки статутного капіталу товариства;

- збільшення статутного капіталу товариства на 1988200 гривень за рахунок додаткових пропорційних грошових вкладів учасників. Враховуючи збільшення, статутний капітал товариства становить 2000000 гривень та розподіляється на частки серед учасників наступним чином: ОСОБА_1 - 800000 гривень, що становить 40% статутного капіталу; ОСОБА_2 - 1200000 гривень, що становить 60% статутного капіталу;

- затвердження статуту товариства у новій редакції у зв`язку із зміною складу учасників та збільшенням статутного капіталу товариства;

- обрання на посаду директора товариства ОСОБА_1 з 16.03.2011.

2.2.Відповідно до пункту 17.1 статуту вищим органом товариства є загальні збори учасників. Виконавчим органом товариства є директор (пункт 17.2 статуту).

2.3.Пунктом 18.7 статуту передбачено, що про проведення зборів товариства учасники повідомляються рекомендованими листами із зазначенням часу та місця проведення зборів та проекту порядку денного. Вказані листи, зміст яких узгоджується головою та його заступником, підписуються першим і надсилаються за офіційною адресою кожного учасника не пізніш як за 30 календарних днів до дати зборів.

2.4.До виключної компетенції загальних зборів учасників, зокрема належать питання щодо обрання та звільнення з посади директора (підпункт 18.9.10 пункту 18.9 статуту).

2.5.Згідно з пунктом 18.11 статуту загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

2.6.Наказом ТОВ "Київ Град" від 16.03.2011 №9-вк, на підставі протоколу від 15.03.2011 №3-11 загальних зборів ТОВ "Київ Град", позивач з 16.03.2011 приступив до виконання своїх службових обов`язків.

2.7.У матеріалах справи наявна копія заяви ОСОБА_1 від 16.10.2019 про звільнення його з посади директора з 29.11.2019 за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.

2.8.Вказана заява адресована загальним зборам учасників ТОВ "Київ Град", учасникам товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; на цій заяві наявна відмітка про її отримання 16.10.2019 ОСОБА_1 .

2.9.Згідно наявного у справі повідомлення від 16.10.2019 №1 директор ТОВ "Київ Град" ОСОБА_1 повідомив про проведення 29.11.2019 о 10-00 годині позачергових загальних зборів учасників товариства із зазначенням порядку денного, на вирішення яких винесене питання, зокрема про звільнення позивача з посади директора ТОВ "Київ Град".

2.10.Відповідно до протоколу від 29.11.2019 на загальні збори з`явився ОСОБА_1 , який володіє часткою статутного капіталу товариства у розмірі 40%. Учасник товариства ОСОБА_2 , який володіє 60% статутного капіталу товариства, на загальні збори не з`явився, а тому загальні збори є неправомочними та такими, що не відбулися.

2.11.З метою встановлення місцезнаходження ОСОБА_2 позивачем подано відповідну заяву до Бориспільського ВП ГУ НП у Київській області.

2.12.За результатами розгляду заяви позивача Бориспільським ВП ГУ НП у Київській області надано відповідь від 27.01.2020 №1259 щодо фактичного місця проживання ОСОБА_2 , в якій повідомлено, що останній дійсно проживає за зареєстрованою адресою протягом тривалого часу та місця проживання не змінював.

2.13.Посилаючись на те, що загальні збори учасників товариства не відбулися, а отже, можливість вирішити питання щодо припинення трудових правовідносин між ТОВ "Київ Град" та ОСОБА_1 відсутня, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі про визнання трудових відносин припиненими на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.Господарський суд Київської області рішенням від 16.06.2021 у справі №911/719/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив повністю.

3.2.Судові рішення умотивовані тим, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами, що останній дотримався порядку, встановленого статтею 38 КЗпП України, щодо повідомлення учасників товариства про свій намір бути звільненим, та порядку скликання загальних зборів для вирішення питання про його звільнення. Суди зазначили, що будь-які докази, які б підтверджували факт отримання або вручення іншим, крім позивача, учасникам ТОВ "Київ Град", та самому ТОВ "Київ Град", заяви про намір звільнитися та повідомлення про скликання загальних зборів у матеріалах справи відсутні. При цьому відсутність у матеріалах справи відповідних доказів зумовила висновки судів про те, що інші учасники товариства не були обізнані про намір позивача бути звільненим з посади директора, а також про проведення 29.11.2019 позачергових загальних зборів для вирішення цього питання, що свідчить, зокрема про відсутність порушених трудових прав позивача.

4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

4.1. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 16.06.2020 у справі №911/719/21 і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

4.2.Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №520/11437/16-ц, від 24.12.2019 у справі №758/1861/18, від 17.02.2021 у справі №390/1449/19, від 22.05.2019 у справі №757/61865/16-ц щодо застосування статті 38 КЗпП України.

4.3.Скаржник зазначає, що:

- відповідач, не розглянувши заяви директора про звільнення, не виконав вимоги трудового законодавства, не здійснив будь-яких дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення позивача з посади директора товариства. Тобто існує реальне порушення права позивача на припинення трудових відносин. У даному випадку положення закону щодо письмового попередження власника про бажання звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає. Але недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб;

- 16.10.2019 ТОВ "Київ Град" скерувало учасникам товариства, зокрема ОСОБА_2 , повідомлення про скликання на 29.11.2019 загальних зборів ТОВ "Київ Град", що підтверджується поштовою накладною №0830102760380 та описом вкладення у цінний лист від 16.10.2019 на ім`я ОСОБА_2 , які були надані місцевому господарському суду в додатках до позовної заяви. Проте суди не оцінили ці докази та вказали на їх відсутність, що є неправильним та необґрунтованим, оскільки такі документи були вказані в переліку додатків до позовної заяви, і у випадку відсутності хоча б одного документу місцевий господарський суд мав би скласти акт про відсутність документу.

4.4.Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

5.Позиція Верховного Суду

5.1.Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

5.2.Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №910/7164/19).

5.3.Згідно зі статтею 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

5.4.Частиною першою статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.

5.5.Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства (частина перша статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

5.6.Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

5.7.Відповідно до частин першої - третьої статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

5.8.Отже, відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган попередивши власника письмово за два тижні. Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18).

5.9.Встановлені судами обставини свідчать, що відповідно до статуту відповідача (підпункт 18.9.10 пункту 18.9) питання щодо звільнення директора вирішується тільки за рішенням загальних зборів, тому позивач як директор товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з посади директора.

5.10.З урахуванням викладеного вірним є висновок судів, що позивач як директор товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питання про своє звільнення з посади директора.

5.11.Відповідно до частин другої, третьої статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

5.12.Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

5.13.Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

5.14.Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

5.15.Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

5.16.У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18).

5.17.В обґрунтування заявленого позову позивач зазначав, що звертався до вищого органу товариства із заявою про своє звільнення та, відповідно, ініціював проведення загальних зборів для розгляду цього питання, про що ТОВ "Київ Град" та учасникам товариства, зокрема ОСОБА_2 , було скеровано відповідне повідомлення, однак уповноважений на звільнення директора орган товариства проігнорував повідомлення позивача про його звільнення та не розглянув по суті заяву позивача про звільнення. Такі дії, на думку позивача, свідчать про порушення трудових прав позивача, зокрема його право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням.

5.18.Однак, дослідивши обставини справи та проаналізувавши докази, надані позивачем, на які останній посилався як на підставу своїх вимог, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами, що останній дотримався порядку встановленого статтею 38 КЗпП України щодо повідомлення учасників товариства про свій намір бути звільненим та про дотримання порядку скликання загальних зборів для вирішення питання про його звільнення.

5.19.Водночас, передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов`язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов`язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.

5.20.Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що у матеріалах справи наявна заява позивача про звільнення його з займаної посади директора, яка отримана ним самим, та повідомлення про скликання загальних зборів, яке згідно опису вкладення від 16.10.2019 надіслано безпосередньо на адресу позивача. Будь-які інші докази, які б підтверджували факт направлення, отримання або вручення як товариству, так і іншому учаснику товариства, заяви про намір звільнитися та повідомлення про скликання загальних зборів, у матеріалах справи відсутні, що не спростовано позивачем у суді касаційної інстанції посиланням на неповноту встановлення обставин справи, а саме на конкретні матеріали справи, які не досліджені та не оцінені судами попередніх інстанцій.

5.21.Позивач лише зазначає, що посилання на докази направлення такої заяви та повідомлення товариству і учаснику вбачаються з факту зазначення про них в описі додатків до позовної заяви.

5.22.Доводи скаржника про те, що оскільки докази направлення іншому учаснику ТОВ "Київ Град" - ОСОБА_2 повідомлення про проведення загальних зборів учасників товариства були зазначені ним у додатку до позовної заяви, обставини належного повідомлення позивачем вказаного учасника є доведеними, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки після ухвалення рішення судом першої інстанції з посиланням на відсутність в матеріалах справи доказів повідомлення позивачем учасників товариства про свій намір бути звільненим та про дотримання порядку скликання загальних зборів для вирішення питання про його звільнення, він не ознайомився з матеріалами справи, не доводив ані обставин надіслання цих доказів суду (ним не надано опису вкладення у лист, яким позовна заява надіслана до Господарського суду Київської області), ані їх дійсного фактичного існування, у спосіб додавання до апеляційної скарги з клопотанням про їх прийняття як додаткових з належним обґрунтуванням поважності причин ненадання суду першої інстанції.

5.23.Водночас, зазначення в додатку до позовної заяви певного документу не може однозначно підтверджувати саме факту його існування та надсилання суду, за відсутності у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження цих обставин та самого цього доказу.

5.24.Оскільки у спірних правовідносинах факт направлення позивачем на адресу Господарського суду Київської області в якості доказів: (1) поштової накладної №0830102760380 та (2) опису вкладення у цінний лист від 16.10.2019 на ім`я ОСОБА_2 , міг бути підтверджений, зокрема описом вкладення у цінний лист документів, втім зазначеного доказу матеріали справи не містять, таке, в свою чергу, не доводить їх втрату місцевим господарським судом, а може свідчити саме про ненаправлення відсутніх у справі матеріалів позивачем разом із позовом.

5.25.Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

5.26.Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 73 77 ГПК України).

5.27.За приписами частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.28.Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

5.29.Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.30.Таким чином, оскільки судове рішення має ґрунтуватися на обставинах, що були встановлені судом на підставі наданих сторонами доказів, однак матеріали справи не свідчать про надання позивачем як місцевому господарському суду, так і суду апеляційної інстанції доказів направлення товариству заяви позивача про звільнення, а ОСОБА_2 повідомлення про проведення 29.11.2019 позачергових загальних зборів товариства на яких мало бути вирішено питання про звільнення позивача з посади директора цього товариства, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про недоведеність позивачем порушення його прав.

5.31.Поряд з цим, доводи про порушення працівниками Господарського суду Київської області вимог Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 №814 внаслідок нескладання акта про відсутність документів, зазначених позивачем в додатках до позовної заяви, могли б бути підставою для відповідальності працівника суду за порушення вимог Інструкції, втім не є підставою для висновку про доведення стороною певних обстави за фактичної відсутності в матеріалах справи як самих доказів, так і доказів їх направлення суду першої інстанції разом із позовною заявою. В цьому контексті колегія суддів звертає увагу скаржника, що у додатку до позовної заяви відсутній загальний підсумок кількості аркушів додатку.

5.32.Колегія суддів враховує, про що вже зазначалось у пункті 5.22 цієї постанови, що будучи обізнаним зі змістом прийнятого судом першої інстанції рішення про відмову в позові, яке обґрунтовано саме ненаданням позивачем доказів направлення іншому учаснику товариства повідомлення про проведення 29.11.2019 позачергових загальних зборів, позивач мав можливість спростувати мотиви прийнятого місцевим господарським судом рішення на стадії апеляційного перегляду справи, надавши копії відповідної поштової накладної та опису вкладення у цінний лист від 16.10.2019 на ім`я ОСОБА_2 . Втім, вказані обставини не були доведені позивачем й під час здійснення апеляційного перегляду справи, а поштова накладна №0830102760380 та опис вкладення у цінний лист від 16.10.2019 на ім`я ОСОБА_2 були вперше надані позивачем лише до суду касаційної інстанції, який відповідно до вимог статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.33.З огляду на недоведення позивачем у попередніх судових інстанціях тих обставин, що інший учасник товариства - ОСОБА_2 був обізнаний про намір позивача бути звільненим з посади директора, а також про проведення 29.11.2019 позачергових зборів учасників товариства для вирішення цього питання, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог.

5.34.Крім того, недоведення позивачем обставин повідомлення іншого учасника товариства про намір бути звільненим з посади директора, а також про проведення 29.11.2019 позачергових зборів учасників товариства для вирішення цього питання, свідчить про безпідставність посилання скаржником на неврахування судами попередніх інстанцій висновків викладених у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №520/11437/16-ц, від 24.12.2019 у справі №758/1861/18, від 17.02.2021 у справі №390/1449/19, оскільки у вказаних справах суди встановили обставини повідомлення позивачами інших учасників юридичної особи про проведення відповідних загальних зборів на яких рішення про звільнення позивачів не було прийнято, як правової підстави для звернення в подальшому з позовом про припинення трудових відносин.

5.35.Відносно посилань скаржника на неврахування судами висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №757/61865/16-ц , колегія суддів зазначає, що оскільки звертаючись до суду з указаним позовом, позивач посилався на те, що у зв`язку зі смертю єдиного учасника ТОВ "Ревю" він позбавлений можливості реалізувати передбачене частиною першою статті 38 КЗпП України його право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні, правові висновки, викладені у вказаній постанові Верховного Суду, не є релевантними до спірних правовідносин.

5.36.Вказані вище обставини спростовують також посилання позивача на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.02.2018 №199/2291/14, адже в тій справі, на відміну від справи №911/719/21, заявник касаційної інстанції був позбавлений можливості спростувати мотиви оскаржуваного судового рішення до стадії його касаційного перегляду.

5.37.Доводи скаржника про те, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд, фактично залишає останнього у трудовому рабстві, цілковито ігноруючи його конституційні права як громадянина України, що є неприпустимим, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки у цьому спорі, позивачем не доведено порушення його прав саме внаслідок недотримання ним законодавчо визначеної процедури для звільнення з посади директора товариства. Водночас, можливість позивача ініціювати проведення інших загальних зборів товариства, з дотриманням нормативних вимог та вимог статуту товариства щодо належного повідомлення самого товариства та всіх його учасників про проведення таких зборів, може мати наслідком або прийняття відповідного рішення загальними зборами товариства або бути підставою для звернення до суду з новим позовом на захист своїх прав.

5.38.Крім того, колегія суддів зазначає, що у справі №911/719/21 позивач не зазначив конкретної дати, з якої його трудові відносини з товариством мають бути визнані припиненими (я к у справі №758/1861/18), тоді як суду не мав права вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов, самостійного визначивши дату такого припинення, адже вказане буде свідчити про невиправдане втручання суду у як права позивача, так і у права товариства, через втручання у діяльність товариства.

6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат

6.1.Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3.Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).

6.4.Таким чином, перевіривши рішення та постанову судів попередніх інстанцій в межах вимог та доводів касаційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

6.5.З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 16.06.2021 у справі №911/719/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.М. Баранець

Н.М. Губенко