1. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, самостійно збирають та подають докази до суду. Однак, виникають ситуації, коли подання того чи іншого доказу для осіб, які беруть участь у справі, становить певні складнощі. Мова йде про обставини, що перебувають поза межами контролю та правомірного впливу суб’єктів доказування і об’єктивно не залежать від їх волі та можливостей.
В таких ситуаціях єдиним можливим правомірним способом одержання необхідних доказів є звернення з клопотанням про витребування потрібних стороні доказів до суду. Суд є носієм владних повноважень і його запити носять загальнообов’язковий характер для всіх підприємств, установ та організацій, юридичних та фізичних осіб.
2. Витребування доказів за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, є обов‘язком суду. Проте з власної ініціативи суд витребовувати докази не має права.
Задоволення клопотання про витребування судом доказів є можливим за умови, якщо особа, яка його заявляє доведе:
а) складнощі їх отримання, тобто об’єктивну неможливість одержання та подання доказового матеріалу до суду особисто через обставини, які перешкоджають такому поданню. Ці складнощі можуть мати юридичний або фактичний характер. Складнощі юридичного характеру полягають в тому, що на заваді одержанню та подання доказу є норма закону забороняючого характеру, яка обмежує доступ особи до потрібної доказової інформації. Наприклад, за законом не допускається розголошення відомостей про доходи фізичних осіб; про судимість; інформації, що становить зміст нотаріальної таємниці або таємниці слідства. Наявність цих “складнощів” доказувати суду не потрібно, оскільки вони є очевидними в силу закону.
Фактичні складнощі в одержанні доказів мають місце, коли не зважаючи на вжиті особою заходи, потрібний їй доказ одержати не вдалося. Наприклад, відсутність відповіді на інформаційний запит особи або запит адвоката; необґрунтована відмова надати докази; створення перешкод в одержанні доказів.
Заявляючи клопотання про витребування доказів, особа повинна покликатися на причини, з яких вона сама не може одержати цей доказ. До клопотання слід обов‘язково долучати відомості (письмові докази), що свідчать про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі. Таким чином, саме лише клопотання не може бути визнане достатньою підставою для витребування доказів судом;
б) підстави, за яких заявник вважає, що докази знаходиться в іншої особи. Заявник повинен обґрунтувати свою впевненість у тому, що потрібні докази дійсно знаходиться у вказаної особи, покликаючись на фактичні обставини, які це підтверджують або аргументи логічного характеру. Якщо заявник не впевнений, в кого саме із відомих йому осіб знаходяться потрібні йому докази, він може клопотати про витребування доказів одночасно у кількох осіб;
в) належність доказів та допустимість засобів доказування. Заявник повинен обгрунтувати, які саме обставини витребовуваними доказами можуть бути підтвердженні, а також їх значення для правильного розгляду та вирішення справи (див. додатково коментар до ст. 131 ЦПК).
3. Про витребування доказів суд постановляє ухвалу, яка оформляється як окремий документ. Такого висновку можна дійти з огляду на ч. 4 коментованої статті, в якій зазначено, що “особи, які не мають можливості подати доказ, який вимагає суд, взагалі або у встановлені судом строки, зобов´язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п´яти днів з дня отримання ухвали”.
Витребування доказів здійснюється шляхом надсилання відповідної ухвали особі, на яку вказує заявник. Ухвала може бути видана на руки зацікавленій особі для вручення адресату.
Докази, які вимагає суд, направляються до суду безпосередньо. Суд може також уповноважити заінтересовану особу, яка бере участь у справі, одержати доказ для представлення його суду. Про це доцільно зазначати безпосередньо в тексті ухвали. Уповноважити заявника можна лише на його прохання.
4. Докази можуть бути витребуванні від будь-якої особи, незалежно від того, чи беруть вони участь у справі, а також від кількох осіб одночасно.
Особи, які не мають можливості подати доказ, який вимагає суд, взагалі або у встановлені судом строки, зобов´язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п´яти днів з дня отримання ухвали. Таке повідомлення повинно бути письмовим. Причини неможливості подання доказу, який вимагає суд, повинні бути поважними.
У разі неподання витребовуваних доказів без поважних причин, посадова особа може бути притягнута до відповідальності за умисне невиконання судового рішення. Відповідно до ст. 382 КК України умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню - карається штрафом від п´ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Фізичні особи можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності з прояв неповаги до суду за ст. 185-3 КпАП України.
Суд може відреагувати на невиконання ухвали суду про витребування доказів окремою ухвалою.
Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов´язку подати суду докази. В такому випадку суд може витребовувати докази повторно.
5. За клопотанням сторони суд інформує в судовому засіданні про виконання його вимог щодо витребування доказів. Суд зокрема, зазначає, коли відправлена ухвала про витребування доказів, які докази на її виконання надійшли, а якщо не надійшли, то з яких причин.
6. Якщо необхідність у доказах, які витребовував сул, відпала, суд може розглядати справу не чекаючи надходження витребовуваних доказів. Щодо цього суд постановляє ухвалу.
7. Задоволення заяви про витребування доказів призводить до відкладення розгляду справи. Тому суду доцільно вирішувати питання про витребування усіх потрібних сторонам доказів в попередньому судовому засіданні. Заяви про витребування доказів, які надійшли до суду після попереднього судового засідання, слід задовольняти лише тоді, коли вони не могли бути подані в попередньому судовому засіданні.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Час витрачений адвокатом для прибуття до суду та очікування початку засідання має оплачуватись, а такі витрати сторони відносяться до судових витрат (ВС/КЦС у справі № 641/7612/16-ц від 01.12.2021)
Тобто фактично удень адвокат їздить по судам, беручи участь у засіданнях, очікує їх, а вже у вечірній, а й іноді і в нічний час, вже займається складанням документів, аналізом судової практики тощо. Тому адвокати, які цінують себе та свій час як правило при укладенні договорів з клієнтами включають у оплату своєї роботи і час витрачений на прибуття до судів. Але ж чи може така оплата бути у подальшому стягнута із опонента? Чи є така оплата судовими витратами? Читати повністюРобота адвоката полягає не тільки у складанні документів необхідних для відстоювання інтересів своїх клієнтів та участі у судових засіданнях. Досить велику частку робочого часу адвоката займає саме рутина – відвідування поштового відділення для направлення процесуальних документів, адвокатських запитів тощо, очікування початку судових засідань, які як правило не починаються у визначений час, і особливо у великих містах поїздки між судами.
Аналізуйте судовий акт: Сплата адвокату гонорару особою, яка не є учасником справи НЕ є перепоною для його стягнення з опонента (ВС/КЦС у справі № 757/29103/20-ц від 20.10.2021)
Стягнення витрат на правову допомогу є однією із найболючіших тем як для адвокатів так і для їх клієнтів. Але як казав Остап Бендер «Лед тронулся» і суди все більше і більше схиляються на бік сторони, яка ставить питання про стягнення сплаченого адвокату гонорару мотивуючи це тим, що суд не в праві втручатись у договірні відносини між адвокатом та клієнтом, а також піддавати сумніву обґрунтованість розмір таких витрат за умови їх документального підтвердження. Але життя та судова практика постійно підкидає нам досить нестандартні ситуації, які потребують свого вирішення. Наприклад як ось у цьому дописи. Ситуація досить банальна та розповсюджена – позивач не мала грошей для сплати адвокату гонорару та за допомогою звернулась до свого роботодавця, який прийшов на допомогу та взяв цей тягар на себе. Читати повністюАналізуйте судовий акт: В окремих випадках суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу (ВС/КЦС у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020)
І знов суди «рахують» гроші адвокатів… На мою категоричну думку суди у жодному разі не мають права втручатись у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом та повинні стягувати витрати на правову допомогу саме у тому обсязі, який заявлений стороною, яка такі витрати понесла. Таке вирішення даного питання буде максимально сприяти поновленню порушених прав та інтересів сторони, на чию користь винесено судове рішення.
Але ж «мои слова да богу в уши».
У даній справі до Касаційного цивільного суду від відповідача та третьої особи надійшли заява про ухвалення додаткового рішення у справі оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій, не вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
При цьому у даній заяві сума витрат на надання правової допомоги відповідача склала 34 500 грн., а третьої особи – 15 000 грн.
Слід зазначити, що усі документи, необхідні для підтвердження вказаних витрат (договори про надання правничої допомоги, копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, актів виконаних робіт та квитанцій) до заяви було долучено.
Окремо слід звернути увагу читача на те, що вказана заява позивачу не направлялась.
Однак, суд як завжди більш ніж у ДЕСЯТЬ разів знизив розмір відшкодування вказаних витрат та вмотивував своє рішення наступним.
Згідно з частинами першою – четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
У даній справі підготовка представником відповідача і третьої особи відзиву на касаційну скаргу від імені відповідача на семи сторінках та аналогічного за змістом відзиву на касаційну скаргу від імені третьої особи на чотирьох сторінках вочевидь не вимагала від адвоката витрат часу у вказаному обсязі (16 годин і 8 годин відповідно), як зазначено в актах виконаних робіт (наданих послуг).
Водночас заява про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування за рахунок позивача понесених відповідачем і третьою особою витрат на правничу допомогу не надсилалась протилежній стороні, що позбавило її можливості доводити неспівмірність цих витрат, колегія суддів самостійно визначає їх розмір, що підлягає відшкодуванню, виходячи з критерію їх розумної необхідності.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи (аналіз касаційної скарги, складання та оформлення відзиву на касаційну скаргу, аналіз судової практики), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи (підготовка відзиву), критерію необхідності подання відзивів на касаційну скаргу та значимості таких дій у справі, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн, а на користь третьої особи - 1 500,00 грн.
Аналізуйте судовий акт: Дії зі складання та подачі скарг до ВККС України, ВРЮ не є пов’язаними із розглядом справи, а тому не можуть бути враховані при відшкодуванні витрат на гонорар адвоката (ВС/ВП № 755/9215/15-ц від 19.02.2020)
До уваги відвідувачів інтернет-ресурсу пропонується чергове судове рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Як показала практика, рішення саме такої категорії викликають жвавий інтерес у читачів, здебільшого адвокатів та їх клієнтів, оскільки пов’язані із однією з головних складових договору про надання правової допомоги, а саме з гонораром.
У даній справі Великою Палатою переглядались судові рішення у справі про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.
У подальшому відповідач на користь якої було прийняте рішення звернулась до ВП ВС із заявою про видачу додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 124 597, 60 грн.
Таку заявою Великою Палатою було задоволено частково та стягнуто на користь відповідача 50 894 грн. 40 коп. як відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Обґрунтовуючи таке рішення ВС ВП послалась на те, що відповідно до відповідно до норм ст. 19 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
При цьому згідно статті 30 згаданого Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Одночасно згідно ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Одночасно обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В свою чергу ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката Велика Палата враховала як пов’язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу заперечень, наданих протилежною стороною та зробила висновок про те, що не можна вважати такими, що пов’язані саме з розглядом справи, складання та подачу скарг на ім`я голови Дніпровського районного суду міста Києва, до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради юстиції.
Водночас складання та подача до суду промови в судових дебатах, складання адвокатського запиту відносно дати розгляду заяви про перегляд відносяться до витрат пов’язаних із розглядом справи оскільки хоча і подання таких документів ЦПК України не передбачено, що фактично свідчить про штучне збільшення обсягу робіт адвоката за рахунок подачі таких документів однак виходячи із конкретних обставин справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.
При цьому відповідно договору про надання правової допомоги адвокат як захисник і представник клієнта має право, зокрема, при провадженні в судах з цивільних справ на складання і подачу заяв, скарг, відзиву, заперечень, письмових пояснень та інше.
Згідно матеріалів справи такі дії відповідають умовам договору про надання правової допомоги, а час, витрачений на складання та подання цих документів, є обґрунтованим.