Стаття 336. Відмова в прийнятті заяви

1. Коментована стаття визначає повноваження суду касаційної інстанції.

Відхилення касаційної скарги має місце тоді, коли суд касаційної інстанції визнає, що судові рішення відповідають прин­ципу законності, постановлені з додержанням вимог матеріального і проце­суального права, або з мотивів рішення вбачається, що мало місце порушення закону, але саме рішення є правильним за іншими підста­вами, що були чинними на час його постановлення, або допущені при постановленні рішення порушення закону носять формальний характер і не вплинули на правильність оскарженого судового рішення.

2. Повне або часткове скасування оскаржуваного рішення і направлення спра­ви на новий розгляд в суд першої або апеляційної інстанції має місце, якщо його незаконність виявилася в порушенні або неправильно­му застосуванні норм цивільного процесуального права. Відповідно до ст. 338 ЦПК судове рішення підлягає скасуванню з направ­ленням справи на новий розгляд у разі порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

3. Скасування оскарженого рішення і залишення в силі судового рішення, що було помилково скасовано судом апеляційної інстанції має місце, коли касаційним судом буде встанов­лено, що апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, поста­новлене у відповідності з вимогами норм матеріального і процесуального права, правильно застосував належну норму матеріального права, яка регу­лює спірні правовідносини сторін, і розглянув справу відповідно до поряд­ку, встановленого нормами цивільного процесуального права. В таких ви­падках суд касаційної інстанції скасовує помилково постановлене рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції.

4. Касаційна інстанція скасовує судове рішення і закриває провадження в справі з підстав, передбачених статтею 205 ЦПК або скасовує судове рішен­ня і залишає заяву без розгляду з підстав, передбачених ст. 207 ЦПК, які були розглянуті вище. Відповідно до п. 6 ст. 205 ЦПК суд закриває провадження в справі, якщо після смерті громадянина, який був однією з сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Але якщо судом першої або апеляційної інстанції по­становлено законне, обґрунтоване і справедливе рішення, сама по собі смерть фізичної особи-сторони в спірних правовідносинах, після постанов­лення рішення, що не допускає правонаступництва, не може бути підста­вою для скасування такого рішення і закриття провадження в справі.

5. Суд касаційної інстанції має право змінити рішення по суті справи, не передаючи її на новий розгляд за умов, визначених ст. 341 ЦПК, зокрема якщо об­ставини справи встановлено повно і правильно, але порушено або неправиль­но застосовано матеріальний закон.

Повне і правильне встановлення судом обставин справи має місце тоді, коли повністю з´ясовані судом обставини, що мають значення для справи; доведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважає встанов­леними; висновки суду, викладені у рішенні, відповідають обставинам справи.

Порушення або неправильне застосування закону має місце тоді, коли суд не­правильно застосував закон, який підлягав застосуванню до даних спірних правовідносин; не застосував закон, який підлягав застосуванню або непра­вильно витлумачив закон, неправильно застосував аналогію закону чи ана­логію права.

Повноваження суду касаційної інстанції реалізуються у рішеннях і ухва­лах, постановлених ним відповідно до ст. 19 ЦПК.

6. Частиною 2 коментованої статті встановлено повноваження суду касаційної інстанції щодо ухвал. Суд може: 1) постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення ухвали без змін (якщо доводи скарги є необгрунтованими, а судом прийнято ухвалу з додержанням вимог закону); 2) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої або апеляційної інстанції; 3) змінити або скасувати ухвалу і вирішити питання по суті (якщо воно було вирішено всупереч нормам процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування); 4) скасувати ухвалу і залишити в силі ухвалу, що була помилково скасована апеляційним судом.

1. Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо підстав для її задоволення не має, тобто якщо він визнає, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

2. Формальні міркування – це порушення, які стосуються форми, тобто процедури (процесу) розгляду справи. Формальними міркуваннями можуть бути покликання скаржника на порушення судом порядку ведення процесу, неетичність судді, неврахування думки осіб, які беруть участь у справі, відхилення клопотань, порушення строків розгляду справи, інших строків тощо.

В коментованій статті вживається термін “справедливе рішення”. Справедливим є рішення суду, яким спір вирішено у відповідності із законом та на підставі досліджених у справі доказів. Справедливість рішення оцінюється, в першу чергу, з огляду на норми моралі, а не права. Тому справедливість в цивільному процесі не завжди тотожна законності і обґрунтованості.