1. Відмова від позову свідчить про переконання позивача у безпідставності позову або врегулювання спору в позасудовому порядку. В цьому випадку суд закриває провадження. Про відшкодування витрат відповідач повинен заявити до постановлення ухвали про закриття провадження. В цьому випадку питання про закриття провадження і відшкодування судових витрат відповідачеві вирішується однією ухвалою суду.
Причиною відмови від позову може бути задоволення вимог відповідачем після пред’явлення позову. В цьому випадку суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача.
2. У разі укладення мирової угоди, сторони можуть домовитися й про розподіл між ними судових витрат. Такий розподіл може бути довільним; правило пропорційності тут не застосовується. Проте, розподілу підлягають лише ті судові витрати, які фактично мали місце і документально підтверджені.
Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат. Ця норма діє незалежно від того, чи передбачено розподіл витрат в ухвалі суду про закриття провадження у справі.
3. В інших випадках закриття провадження у справі (окрім закриття внаслідок відмови від позову і укладення мирової угоди), а також у разі залишення заяви без розгляду (незалежно від причин) відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов’язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Процесуальний порядок вирішення такої заяви не визначено. На нашу думку, це питання вирішується в ухвалі суду про зупинення провадження чи залишення заяви без розгляду. Відтак, відповідна заява відповідача надійти до суду до постановлення ухвали.
page
youtube
