Законопроект №15301: іноземний інвестор для українського ринку капіталу — шанс на перезапуск чи нова монополія?

08 червня 2026 року у Верховній Раді зареєстровано проект Закону №15301 про залучення стратегічного іноземного інвестора в інфраструктуру ринків капіталу України. За сухою назвою ховається одна з потенційно найважливіших фінансових реформ для повоєнного відновлення.

Цей законопроект навряд чи стане темою вечірніх новин для широкої аудиторії. У ньому немає очевидних для кожного питань — податків, пенсій, мобілізації чи тарифів. Але саме такі документи часто визначають, як у державі рухатимуться гроші, хто контролюватиме фінансову інфраструктуру і чи матиме бізнес реальний доступ до довгого капіталу.

Якщо пояснити просто, держава пропонує перезібрати український ринок капіталу: біржову торгівлю, кліринг, розрахунки та депозитарний облік. Тобто не просто створити ще одну установу, а побудувати “дорогу”, якою в майбутньому мають рухатися інвестиції, державні облігації, корпоративні цінні папери та капітал для відбудови країни.

Що саме пропонується

У центрі моделі — нова холдингова інфраструктурна компанія на ринках капіталу. Законопроект передбачає, що в Україні може існувати лише одна така компанія. Вона має бути українським акціонерним товариством, але контрольний пакет — більше 50% акцій — повинен належати іноземному стратегічному інвестору або такому інвестору разом із міжнародною фінансовою організацією. Держава, своєю чергою, має отримати 25% акцій.

Іншими словами, ідея полягає не в тому, щоб держава самотужки знову будувала фондовий ринок, який роками залишався слабким і малоліквідним. Логіка інша: запросити великого міжнародного гравця, який принесе технології, досвід, репутацію і зрозумілі правила роботи для іноземних інвесторів.

Окремо посилюється роль Національного банку України. НБУ повинен отримати мажоритарну частку в Центральному депозитарії — не менше 50% плюс одна акція. Це важливий запобіжник: центральний облік прав на цінні папери не передається повністю приватному чи іноземному контролю, а залишається в орбіті державного інституту з високим рівнем незалежності.

Чому це може бути корисно

Український ринок капіталу давно потребує не косметичного ремонту, а повноцінного перезапуску. Банківська система не може бути єдиним джерелом фінансування економіки. Для відновлення країни потрібні довгі гроші, інституційні інвестори, ліквідні інструменти та довіра до правил гри.

Якщо модель запрацює, бізнес зможе частіше залучати кошти не лише через кредити, а й через випуск цінних паперів. Держава отримає глибший внутрішній ринок боргових інструментів. А громадяни — у перспективі — більше легальних і зрозумілих способів інвестування, окрім депозитів, валюти та нерухомості.

Сильний іноземний стратегічний інвестор у такій сфері — це не лише про гроші. Це про довіру. Для фінансового ринку важливо, хто стоїть за інфраструктурою, як проходять розрахунки, хто відповідає за кліринг, чи захищений облік прав власності та чи зрозумілі правила для міжнародних учасників.

Де починаються ризики

Найбільше питання — монополія. Законопроект прямо передбачає, що така холдингова інфраструктурна компанія може бути лише одна. З одного боку, для біржової та постторговельної інфраструктури це може бути виправдано: ринок не завжди потребує десятків паралельних майданчиків. З іншого — якщо держава створює єдиного інфраструктурного гравця, правила його роботи мають бути виписані особливо жорстко.

Йдеться про тарифи, доступ учасників до системи, корпоративне управління, конфлікт інтересів, прозорість рішень і відповідальність менеджменту. Без цього замість сучасного ринку можна отримати закритий клуб із привілейованим статусом.

Другий ризик — конкурс. Формально він буде публічним. Але законопроект допускає, що конкурс вважається таким, що відбувся, навіть якщо заявку подав лише один претендент, який відповідає вимогам. Юридично це зручно: процедура не блокується. Репутаційно — небезпечно, бо завжди залишатиме питання, чи був реальний вибір.

Третій момент — критерій переможця. Якщо учасників буде декілька, перевага фактично надається тому, хто запропонує найбільший внесок до статутного капіталу. Але інфраструктура ринку капіталу — це не звичайний актив, який варто віддавати тому, хто більше заплатив. Тут не менш важливі технології, досвід, репутація, кіберстійкість, доступ до міжнародної ліквідності та стратегія розвитку українського ринку.

Окрема увага — державним активам

Законопроект також передбачає участь держави в новій компанії, зокрема через докапіталізацію. Держава може робити це не лише грошима, а й облігаціями внутрішньої державної позики або іншими активами. Тому теза про відсутність бюджетних витрат не повинна заспокоювати. Якщо держава передає актив або фінансовий інструмент, це все одно має економічну ціну.

Саме тому в законі бажано максимально чітко прописати порядок оцінки активів, незалежний аудит, публічну звітність та контроль за умовами входження держави й інвестора в таку модель. Інакше вже після запуску реформи можуть виникнути питання: що саме передали, за якою ціною, хто це оцінював і чи не отримав приватний інвестор надмірну перевагу.

Висновок

Законопроект №15301 має правильну стратегічну ідею. Україні справді потрібен сучасний ринок капіталу, інтегрований із міжнародною фінансовою інфраструктурою. Без цього складно говорити про масштабні приватні інвестиції, розвиток внутрішнього фондового ринку та залучення коштів для відбудови.

Але в таких реформах диявол завжди ховається не в загальній меті, а в процедурі. Якщо правила конкурсу, оцінки активів, корпоративного управління, тарифів і доступу до інфраструктури будуть прозорими — Україна може отримати реальний шанс на перезапуск ринку капіталу. Якщо ні — під красивою вивіскою реформи може з’явитися новий привілейований монополіст.

Тому головне питання до законопроекту не в тому, чи потрібен Україні стратегічний іноземний інвестор. Питання в іншому: чи зможе держава запросити його так, щоб ринок отримав розвиток, а суспільство — довіру, а не чергову закриту конструкцію для обмеженого кола учасників.

Автор новини: Тарас Онищенко, адвокат АО Barristers