Використання адвокатом ШІ у касаційній скарзі із зазначенням нерелевантних рішень призвели до повернення такої скарги (ВС КЦС у справі №523/9632/24 від 26.03.2026 р.)

Фабула судового акту: 20 березня 2026 року адвокат подав касаційну скаргу на постанову апеляційного суду від 17 лютого 2026 року у цій справі. Проте ВС КЦС повернув таку касаційну скаргу своєю ухвалою.

Верховний Суд встановив, що у касаційній скарзі, не викладені передбачені ЦПК України підстави для оскарження в касаційному порядку постанови апеляційного суду.

Так, касаційна скарга була обґрунтована тим, що апеляційний суд в оскарженій постанові застосував статті 7, 157, 159 СК України та статтю 263 ЦПК України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 522/19197/15, від 13 березня 2019 року у справі № 761/26645/16-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 753/12866/17,від 17 квітня 2019 року у справі № 686/15262/17.

Проте перевірка Єдиного державного реєстру судових рішень засвідчила, що Верховний Суд/Верховний Суд України не розглядав справи № 522/19197/15, № 761/26645/16-ц, № 753/12866/17, № 686/15262/17 та не ухвалював у них будь-яких судових рішень.

Більш того, як виявилось - вказані справи взагалі не стосуються сімейних правовідносин щодо участі батьків у вихованні дитини.

• У справі № 522/19197/15 вирішувався спір за позовом фізичної особи до ТОВ «Одеський палац моряків» про визнання недійсним договору;
• у справі № 761/26645/16-ц - за позовом АТ «Київський мотоциклетний завод» до фізичної особи про стягнення заборгованості;
• справа № 753/12866/17 є справою про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху,
• а справа № 686/15262/17 - про адміністративне правопорушення пов`язане зі здійсненням підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Отже у цій справі:

Верховний Суд, з цього приводу зазначив - що не заперечує використання учасниками справи інформаційних технологій при підготовці процесуальних документів, зокрема й інструментів штучного інтелекту (ШІ), однак таке використання має супроводжуватись відповідним контролем та верифікацією з боку людини.

Особа, яка подає касаційну скаргу, має чітко визначити та обґрунтувати одну чи декілька (якщо вони не є взаємовиключними) підстав касаційного оскарження передбачених процесуальним законом (частиною другою статті 389 ЦПК України).

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Аналізуйте судовий акт: Подання до суду процесуальних документів, згенерованих ШІ, за відсутності фахової перевірки, свідчить про недобросовісне користування процесуальними правами, що може бути кваліфіковано як вияв неповаги до суду. (ВС КАС №240/14153/24 від 15.01.2026 р.);

Суд може залишити скаргу, заяву, клопотання без розгляду або повернути їх, якщо вони містять нецензурну лексику, образливі і лайливі слова, символи, вчинення інших дій, що свідчать про очевидну неповагу (ВП ВС,№ 9901/324/19,07.11.19);

Одночасна наявність спору про визначення місця проживання дітей та окремої судової справи з оскарження рішення органу опіки та піклування з цього ж питання – є штучним подвоєнням судового процесу (ВС КЦС, справа №370/408/19 від 09.06.2021 р.);

Прояв неповаги до суду у випадку притягнення до адмінвідповідальності має бути конкретизований у протоколі та відповідати диспозиції ст. 185-3 КУпАП (Апеляційний суд Запорізької області від 6 грудня 2016р. у справі № 316/1216/16-п).

УХВАЛА

26 березня 2026 року

м. Київ

справа № 523/9632/24

провадження № 61-3699ск26

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Шиповича В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Тищенко Станіслав Юрійович, на постанову Одеського апеляційного суду

від 17 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи без самостійних вимог - Авангардівська селищна рада Одеського району Одеської області, про визначення способу участі батька у вихованні дитини та зобов`язання не чинити перешкод у спілкуванні з сином,

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2026 року через підсистему Електронний суд представник ОСОБА_1 - адвокат Тищенко С. Ю. подав касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року у справі

№ 523/9632/24.

Касаційна скарга підлягає поверненню з огляду на таке.

Пунктом 1 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої

статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої

статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Крім того аналіз положень статті 389 ЦПК України свідчить, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається норма (норми) права, щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України, особа, яка подає скаргу має враховувати, що частина перша статті 411 ЦПК України в чинній редакції містить сім, а частина третя цієї статті - чотири, окремих пункти в яких викладено підстави для скасування судового рішення.

Отже, у разі посилання на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, як підставу касаційного оскарження, заявник має конкретизувати, які саме випадки передбачені відповідними пунктами частин першої та/або третьої статті 411 ЦПК України наявні, на його думку, для скасування судових рішень та обґрунтувати свої доводи.

Таким чином особа, яка подає касаційну скаргу, має чітко визначити та обґрунтувати одну чи декілька (якщо вони не є взаємовиключними) підстав касаційного оскарження передбачених процесуальним законом (частиною другою статті 389 ЦПК України).

Верховний Суд встановив, що у касаційній скарзі ОСОБА_1 , не викладені передбачені ЦПК України підстави для оскарження в касаційному порядку постанови Одеського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року у справі № 523/9632/24.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд в оскарженій постанові застосував статті 7 157 159 СК України та статтю 263 ЦПК України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду

від 20 лютого 2019 року у справі № 522/19197/15, від 13 березня 2019 року у справі № 761/26645/16-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 753/12866/17,

від 17 квітня 2019 року у справі № 686/15262/17.

Проте перевірка Єдиного державного реєстру судових рішень засвідчила, що Верховний Суд/Верховний Суд України не розглядав справи № 522/19197/15, № 761/26645/16-ц, № 753/12866/17, № 686/15262/17 та не ухвалював у них будь-яких судових рішень.

Більш того, вказані справи взагалі не стосуються сімейних правовідносин щодо участі батьків у вихованні дитини.

У справі № 522/19197/15 вирішувався спір за позовом фізичної особи до

ТОВ «Одеський палац моряків» про визнання недійсним договору; у справі

№ 761/26645/16-ц - за позовом АТ «Київський мотоциклетний завод» до фізичної особи про стягнення заборгованості; справа № 753/12866/17 є справою про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, а справа № 686/15262/17 - про адміністративне правопорушення пов`язане зі здійсненням підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Верховний Суд не заперечує використання учасниками справи інформаційних технологій при підготовці процесуальних документів, зокрема й інструментів штучного інтелекту (ШІ), однак таке використання має супроводжуватись відповідним контролем та верифікацією з боку людини.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви (рішення ЄСПЛ в справах «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках непідтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України).

Враховуючи, що у касаційній скарзі не викладені передбачені чинним ЦПК України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку, скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.

За загальним правилом, повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до Верховного Суду, якщо будуть усунені обставини, які стали підставою для повернення скарги.

Керуючись пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Тищенко Станіслав Юрійович, на постанову Одеського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року у справі № 523/9632/24 повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, а також особі, яка подала скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Шипович