- Повноваження на ведення справи в суді дає представни кові право на вчинення від імені особи, яку він представляє, усіх процесуальних дій, які може вчинити ця особа. Розпоря дження довірителя представникові, який бере участь в адміні стративному процесі на основі договору, щодо ведення справи є обов'язковими для нього.
- Представник, який бере участь в адміністративному про цесі на основі договору, має право повністю або частково від мовитися від адміністративного позову, визнати адміністра тивний позов, змінити адміністративний позов, досягнути при мирення, передати повноваження представника іншій особі (передоручення), оскаржити судове рішення, якщо право на вчинення кожної із цих дій спеціально обумовлене у виданій йому довіреності.
- Повноваження представника чинні протягом часу прова дження у справі, якщо інший строк не зазначено у довіреності.
- Представник може відмовитися від наданих йому повно важень, про що повідомляє особу, яка його ними наділила, та суд. При цьому він не може брати участь у цій справі як пред ставник іншої сторони.
- Підстави і порядок припинення представництва за дові реністю, скасування довіреності та відмови представника від наданих йому повноважень визначаються статтями 248-250 Цивільного кодексу України.
- Законний представник самостійно здійснює процесуальні права та обов'язки сторони чи третьої особи, яку він представ ляє, діючи в її інтересах.
- Якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє, суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
1. Представник, який має належним чином оформлені повноваження, стає самостійним учасником судового адміністративного процесу і набуває право на вчинення від імені особи, яку він представляє, усіх процесуальних дій, які може вчинити ця особа. Повноваження представника поділяються на загальні і спеціальні. Частиною 1 коментованої статті встановлено загальні повноваження представника в адміністративному про-
156
цесі. До них належать ті, якими користуються особи, що беруть участь у справі. Це право знайомитися з матеріалами адміністративної справи, робити з них витяги, отримувати копії судових рішень, копії технічного запису судового засідання, інших документів, що є у справі, брати участь у судових засіданнях, надавати докази, брати участь у їх дослідженні, подавати клопотання, заявляти відводи, надавати письмові та усні пояснення суду, а також здійснювати інші процесуальні права.
Розпорядження довірителя представникові, який бере участь в адміністративному процесі на основі договору, щодо ведення справи є обов'язковими для нього.
2. Частиною 2 коментованої статті встановлюються спеці альні повноваження представника, який бере участь в адміні стративному процесі на основі договору. Спеціальні повнова ження представника пов'язані із виконанням дій, спрямованих на розпорядження предметом спору та розвиток процесу. До спеціальних повноважень законодавець відносить такі: право повністю або частково відмовитися від адміністративного позо ву, визнати адміністративний позов, змінити адміністративний позов, досягнути примирення, передати повноваження пред ставника іншій особі (передоручення), оскаржити судове рі шення. Право на здійснення спеціальних повноважень має бути спеціально обумовлене у виданій представнику довіреності. При цьому .вимагається спеціально обумовити кожну з проце суальних дій окремо.
Правило про спеціальні повноваження не поширюється на законних представників, оскільки вони мають право здійснювати від імені особи, яку представляють, усі процесуальні дії, в тому числі і пов'язані із розпорядженням предметом спору, без спеціального повноваження.
3. Частиною 3 коментованої статті встановлюється строк повноважень представника. За загальним правилом, встанов леним КАС України, повноваження представника чинні про тягом часу провадження у справі, якщо інший строк не зазна чено у довіреності, Проте згідно з ЦК України, якщо строк дії У довіреності не вказаний, вона зберігає силу аж до її припи нення (ст. 247 248 ЦК).
Проте існує спеціально обмеження строку дії довіреності, виданої в порядку передоручення: вона не може діяти довше, ніж основна довіреність, на підставі якої видана довіреність про передоручення.
157
Для того, щоб відлік строку дії довіреності був можливим, у кожній довіреності обов'язково має бути вказана дата її видачі. Недотримання цієї вимоги закону спричиняє за собою недійсність довіреності, як документа, що підтверджує повноваження представника. Тобто, вона не мас правового значення ні для сторін відносин добровільного представництва, ні для третьої особи.
4. Правовідносини представництва можуть бути припинені внаслідок відмови представника від вчинення дій, які були визначені довіреністю Таке обопільне право на одностороннє припинення довіреності пов'язане з довірчим характером даної угоди. Відмова від цього права є недійсною. Проте представник не може відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю, якщо ці дії були невідкладними або такими, що спрямовані на запобігання завданню збитків особі, яку він представляє, чи іншим особам (ч. З ст 250 ЦК України).
Відмова від вчинення дій, які були передбачені у довіреності, має юридичне значення для того, кого представляють і третіх осіб лише в тому випадку, якщо вони були сповіщені про це. Тому представник зобов'язаний негайно повідомити особу, яку він представляє, про відмову від вчинення дій, які були визначені довіреністю.
Частина 4 ст. 250 ЦК України передбачає санкції за порушення вимог про дотримання порядку відмови представника від вчинення дій, які були визначені довіреністю. Зокрема, представник відповідає перед особою, яка видала довіреність, за завдані їй збитки у разі недодержання ним вимоги про негайне повідомлення того, кого він представляє, про таку відмову, а також у випадках, коли він відмовився від вчинення дій, які були визначені довіреністю, якщо ці дії були невідкладними або такими, що спрямовані на запобігання завданню збитків особі, яку він представляє, чи іншим особам. Відшкодування збитків у цьому випадку відбувається відповідно до вимог ст. 22 ЦК України, а моральна шкода може бути відшкодована на засадах, встановлених ст. 23 ЦК України.
Довіреність може також припинитися також у будь-який момент у зв'язку зі скасуванням її особою, яку представляють {ст. 249 ЦК України). Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України* від 19 червня 2003 р. внесено зміни у ч. 1 ст. 249 ЦК України, згідно з якими особа, яка
158
видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. Таке обопільне право на одностороннє припинення довіреності пов'язане з довірчим характером даної угоди. Проте ч, 4 ст. 249 ЦК України передбачає, що законом може бути встановлено право особи видавати безвідкличні довіреності на певний час. Це положення є винятком із загального правила, встановленого ч. 1 цієї ж статті, про нікчемність відмови довірителя від свого права на скасування довіреності. Застосовуватися воно має до тих випадків, коли впевненість представника та третьої особи у стабільності повноважень, передбачених у довіреності, може бути визначальною для встановлення та існування відповідних правовідносин. Слід зазначити, що хоча у ч. 4 ст. 249 ЦК України говориться про можливість встановлення у законі "права особи видавати безвідкличні довіреності на певний час", але, очевидно, у цьому випадку йдеться не про "право" особи, а про обмеження права останньої на скасування довіреності протягом певного часу, що ґрунтується на його попередній згоді на таке обмеження.
Довіреність припиняється в зв'язку з припиненням юридичної особи, що є представником або особою, яку представляють, у зв'язку зі смертю, визнанням недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім або представника, або особи, яку представляють. Дане положення грунтується на загальному правилі про те, що і представником і особою, яку представляють, можуть бути тільки повністю дієздатні особи.
Оскільки передоручення засновується на сперш виданій довіреності, то з припиненням дії останньої втрачає силу і передоручення.
Припинення дії довіреності тягне припинення повноважень представника. У зв'язку з цим у особи, яку представляють, і його правонаступників виникає низка обов'язків. Особа, що видала довіреність і згодом скасувала її, зобов'язана сповістити про скасування особу, якій довіреність видана, а також відомих йому третіх осіб, для представництва перед якими була дана довіреність. Подібні дії повинні здійснити правонаступники (спадкоємці фізичної особи, яка померла, і правонаступники реорганізованої юридичної особи) у випадку:
а) припинення довіреності внаслідок припинення юридичної особи, від імені якої видана довіреність;
159
б) смерті фізичної особи, яка видала довіреність, визнання її недієздатною, обмежено дієздатною або безвісно відсутньою.
Після припинення довіреності представник зобов'язаний повернути довіреність особі, яку він представляє. Зробити це слід ^негайно", тобто у мінімально короткий строк, як тільки з'явиться така можливість.
Разом з тим, скасування довіреності має юридичне значення для представника і третіх осіб лише в тому випадку, якщо вони були сповіщені про це.
Права і обов'язки по відношенню до третьої особи, що виникли внаслідок дій представника або її заступника до того, як вони дізналися або повинні були дізнатися про припинення довіреності, зберігають силу для особи, що видала довіреність та її правонаступників. Дане правило не застосовується, якщо третя особа виявилася несумлінною, знала або повинна була знати до здійснення або в момент здійснення угоди з представником, що дія довіреності припинилася.
Згідно з ч, 1 ст. 248 ЦК України, довіреність припиняється внаслідок закінчення її строку, а стосовно до разової довіреності - здійсненням дій представником, на які він уповноважений.
- Частина 5 коментованої статті є відсильною. В ній зазна чається, що підстави і порядок припинення представництва за довіреністю, скасування довіреності та відмови представника від наданих йому повноважень визначаються статтями 248-250 ЦК України, (Детальніше див, коментар до ч. 4 цієї статті).
- Нормою, що коментується, встановлюється правило, від повідно до якого законний представник самостійно здійснює процесуальні права та обов'язки сторони чи третьої особи, яку він представляє, діючи в її інтересах. Це пов'язано із специфі кою законного представництва, при якому всі процесуальні дії, які могла б вчинити особа, яку представляють, вчиняються за конним представником без особливих на те повноважень. Єди ною є умова діяти в інтересах особи, яку представляє законний представник,
- Представник в адміністративному судовому процесі має діяти в інтересах особи, яку представляє. Контроль за виконан ням цієї вимоги покладено на адміністративний суд, який по винен встановити, чи не суперечать дії представника інтересам особи, яку він представляє, а також чи не порушують такі дії чиїхось прав та охоронюваних законом інтересів.
160
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Копія ордеру, завірена адвокатом, є належним доказом його повноважень для представництва (ВС/КАС у справі № 826/11795/18 від 26.05.2021)
Так, свого часу суди що тільки не видумували щодо вирішення питання про допустимість документів, які надаються адвокатами на підтвердження їх повноважень. То суду треба обов’язково надати разом із ордером довіреність, то надай договір, то оригінал ордеру, а не ого то кров’ю розпишись про те, що ти це ти… Але згодом суди касаційної інстанції визначились, що таки вимоги є не чим іншим як примхами судів попередніх інстанцій все ж таки поставили крапку у даному питанні. У справі, рішення в якій аналізується адвокатом на рішення суду першої інстанції було подано апеляційну скаргу та на підтвердження своїх повноважень до скарги додано копію ордеру на надання правової допомоги. Читати повністюНезважаючи на певну нестабільність судової практики касаційні суди все ж таки у окремих питаннях все ж таки займають сталу позицію та не допускають розмаїття думок.
Аналізуйте судовий акт: Копія довіреності від імені фізичної особи, засвідчена представником самостійно підтверджує його право на підписання апеляційної скарги (ВС/КАС у справі № № К/9901/34870/19 від 03.02.2021)
Чи може представник за довіреністю фізичної особи підтвердити свої повноваження на підписання апеляційної скарги копією довіреності, яка засвідчена у встановленому законодавством порядку ним самим? Довгий час вважалося, що ні.
Виходячи з ч. 1 та 2 ст. 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:
1) довіреністю фізичної або юридичної особи;
2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
У цій справі, посилаючись на цю статтю КАС України, апеляційний адміністративний суд повернув апеляційну скаргу, зважаючи на те, що подана вона підписана особою, яка не має права її підписувати.
Так, до апеляційної скарги була додано копія довіреності представника фізичної особи, засвідчена самим представником.
Не погодившись з таким висновком суду, позивач звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просила скасувати ухвалу про повернення апеляційної скарги.
Серед іншого, скаржником було зазначено, що суд апеляційної інстанції протиправно повернув апеляційну скаргу позивачу, оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції на підтвердження своїх повноважень представником позивача надано оригінал довіреності для огляду та долучено до матеріалів справи її копію.
ВС погодився з аргументами скаржника та разом з посиланням на рішення ЄСПЛ щодо права на доступ до суду зазначив, що суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити права особи звертатись до суду.
Також наведено правовий висновок, що у разі, коли до адміністративного суду звертається представник фізичної особи, закон не встановлює обов’язок засвідчення копій довіреності на представництво нотаріусом або посадовою особою органу місцевого самоврядування. Копія довіреності, засвідчена підписом представника підтверджує повноваження останнього як представника позивача на подання скарги, зокрема й на засвідчення копії довіреності власним підписом.
Аналізуйте судовий акт: Повноваження адвоката можуть підтверджуватись і завіреною копією ордеру та без надання копії договору (ВП/ВС у справі № 320/5420/18 від 01.07.2020)
І знов про документи, які підтверджують повноваження адвоката як представника в процесі.
Скільки вже позицій вищих судів з цього приводу було…
Одні кажуть – дай нам оригінал ордеру, копію договору та довіреність, інші – оригіналу ордеру достатньо, інші – тай копії досить.
Але ж що роботи тому адвокату серед такого розмаїття думок слуг Феміди?
Свого часу Касаційний цивільний суд у свої постанові від 29.05.2019 у справі № 202/5348/18 висловив позицію про те, що повноваження представника, яким є адвокат, мають бути підтверджені саме оригіналом ордера, виданого на ведення справи в суді, або довіреністю.
Проте, Велика Палата відступила від такого правового висновку.
У даній справі апеляційний суд повернув апеляційну скаргу представника позивача адвоката мотивуючи своє рішення тим, що останній не додав до скарги оригінал ордера на надання правової допомоги та належним чином завіреної копії договору про надання такої допомоги, а також свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю.
Адвокатом на таке рішення було касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що ордер, який видано відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката, а стаття 59 КАС України не вимагає обов’язкового надання разом з ордером копії або витягу із договору про надання правової допомоги для підтвердження повноважень адвоката як представника пославшись при цьому на правову позицію Великої Палати, висловлену у постанові від 05.12.2018 у справі № 9901/736/18. Водночас на думку адвоката положення ч. 4 статті 59 КАС України не вимагає від адвоката як представника обов`язку надавати саме оригінал ордера на підтвердження повноважень. При цьому для підтвердження власних повноважень разом апеляційною скаргою представником позивача адвокатом було надано належним чином завірені копії як договору про надання правової допомоги, так і ордера на надання правової допомоги.
З такими доводами Велика Палат погодилась, відступивши від правової позиції, висловленої у згаданій вище постанові КЦС.
Мотивуючи своє рішення ВП вказала, що за ч. 4 статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
В свою чергу Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не містить вказівки на класифікаційну ознаку документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, зокрема, за стадіями їх створення, а саме: оригінал або копію, тому можна зробити висновок, що повноваження адвоката як представника сторони можуть бути підтверджені як оригіналом ордера або довіреністю (оригіналом) цієї сторони, що посвідчує такі повноваження, або їх копією, засвідченою у визначеному законом порядку, зокрема, особою, яка має повноваження на засвідчення копії.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат має право, зокрема, посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов`язковий спосіб посвідчення копій документів.
Таким чином, з огляду на те, що представник позивача адвокат веде судову справу від імені позивача, він як адвокат має право посвідчувати копії документів у справах, зокрема і копії ордера, який є належним документом, що підтверджує повноваження на представництво особи, зокрема, на вчинення такої процесуальної дії, як подання та підписання апеляційної скарги від імені Товариства.
Проте, суд апеляційної інстанції цього не врахував і дійшов помилкового висновку про подання та підписання апеляційної скарги особою, яка не має такого права.
Також не відповідає правильному застосуванню норм процесуального права й висновок апеляційного суду про обов`язковість надання для підтвердження повноважень адвоката як представника одночасно з ордером договору про надання правової допомоги, адже ордер, який видано відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером чинна на час подання апеляційної скарги редакція КАС не вимагала і не вимагає натепер.