Стаття 157. Скасування заходів забезпечення позову

1. Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

2. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п’яти днів з дня надходження його до суду.

3. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

4. Ухвала про скасування заходів забезпечення позову або про відмову у скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.

5. Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

6. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

7. Примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.

8. Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позову, скасовуються судом також у разі:

1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини другої статті 153 цього Кодексу;

2) повернення позовної заяви;

3) відмови у відкритті провадження у справі.

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ": 

Аналізуйте судовий акт: Якщо спір про право відсутній і оскаржуються владні, управлінські рішення та дії державного реєстратора, то такій спір підлягає розгляду адміністративним судом (ВСУ від 24 травня 2017р, № 6-843цс17)

Чехарда в позиціях ВСУ з приводу підвідомчості суду певної юрисдикції оскарження рішень та дій державного реєстратора у питаннях реєстрації/перереєстрації права власності на нерухоме майно, зокрема оскарження рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно за заявою іпотекодержателя, продовжується.  

Зовсім недавно, 14 червня 2016р. ВСУ на спільному засіданні трьох палат ухвалив доволі суперечливе рішення у справі № 21-41а16, яким начебто виключив адмінюстицію зі спорів особи із державним реєстратором і роз’яснив, що такі спори підлягають розгляду за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб’єктного складу сторін. Проте, незважаючи на таке рішення ВСУ адмінсуди продовжували розглядати подібні справи, в тому числі на рівні ВАСУ, і почали з’являтись і інші рішення ВСУ включаючи і це.   

Так, з метою припинення права власності іпотекодавця, який порушив умови кредитного договору, на іпотеку, та реєстрації права власності на себе, іпотекодержатель подав державному реєстратору заяву та пакет документів, і д/р прийняв відповідне рішення. Іпотекодавець оскаржив таке рішення д/р до адмінсуду, суд першої інстанції прийняв заяву іпотекодавця до розгляду і задовільнив її, визнав протиправним та скасував рішення д/р про реєстрації права власності на іпотеку за іпотекодержателем. Суд апеляційної інстанції залишив таке рішення без змін. Проте, ВАСУ мабуть керуючись вищезгаданим рішенням ВСУ у справі № 21-41а16 рішення адмінсудів скасував та закрив  адміністративне провадження, при цьому роз’яснивши іпотекодавцю – юр. особі, що із подібними позовами слід звертатись до господарського суду в порядку господарського судочинства.   

Адміністративна палата ВСУ в свою чергу скасувала рішення ВАСУ у цій справі та направила справу на повторно до ВАСУ для розгляду касаційної скарги іпотекодержателя по суті.

ВСУ підкреслив, що у справі між сторонами відсутній спір про право, а розглядається спір про законність або протиправність рішення та дій д/р під час виконання ним свої владних повноважень та адміністративних функцій. Тобто, не іпотекодавець та іпотекодержатель спорять у суді між собою про право власності на іпотеку, а суд лише повинен перевірити правильність дій д/р під час розгляду ним поданого іпотекодержателем пакету документів та правомочність прийнятого ним рішення про перереєстрацію права власності на іпотеку за іпотекодержателем. Таким чином, ВАСУ закриваючи провадження у справі неправильно застосував ст. ст.  3, 17, 157 КАС України.

Отже, поки що немає єдиної практики з приводу підвідомчості такого виду спорів судам єдиної юрисдикції, відбувається чехарда…