Стаття 100. Електронні докази

Аналізуйте судовий акт: Суд може самостійно оглянути доказ на відповідному інтернет-ресурсі за вказаним стороною посиланням, з фіксацією цих дій у протоколі. Тому відсутність роздруківки не є підставою для відмови. (ВС КЦС справа №554/4715/20 від 02.02.2022 р.)
 У справі про порушення головним редактором інтернет-видання немайнових прав позивача, внаслідок публікації на інтернет-сторінці у стрічці новин статті, що на думку позивача дискредитувала його як людину та спеціаліста-управлінця у банківській сфері, містила недостовірну та, таку, що порушує його честь і гідність інформацію - позивач просив видалення такої статті та відшкодування матеріальної і моральної шкоди. 

Разом з позовом він не подавав роздруківок із текстом спірної статті. Натомість - його представник зацитував текст статті у позові та вказав посилання за яким стаття розміщена.

Справа дійшла до другої інстанції і апеляційний суд - відмовив, бо вважав, що матеріали справи взагалі не містять роздрукованого тексту спірної інтернет-статті. Коли ж позивач хотів долучити таку роздруківку - апеляційний суд не прийняв, внаслідок відсутності на думку суду - об`єктивних причин неможливості подання такого доказу до суду першої інстанції.

Розглянувши касаційну скаргу, ВС КЦС спростував доводи апеляційної інстанції, і вказав наступне: Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: Погрози від колишнього чоловіка, навіть висловлені за допомогою месенджерів, є психологічним насильством та підставою для застосування обмежувального припису (ВС/КЦС у справі 753/10840/19 від 13.07.2020)

 В наш час спілкування за допомогою інтернет-месенджерів починає витісняти спілкування звичайним телефоном, а то й взагалі – витісняти живе спілкування.

Однак, в месенджерах можна назватись будь-яким ім’ям, поставити будь-яке фото на аватар та й взагалі заховати номер телефону до якого цей месенджер «прив’язано».

Нерідко інтерне-месенджери використовуються задля неблаговидних вчинків адже достеменно з’ясувати хто ж саме пише з того чи іншого акаунту майже неможливо.

У рішенні, яке пропонується до уваги судами було зроблено два важливих висновки, а саме те, що висловлення погроз тощо з боку колишнього чоловіка за допомогою «Viber» є психологічним насильством, а також те, що скріншоти з мобільних пристроїв можуть бути належним доказом вчинення такого насильства.

Якщо з першим висновком я цілком погоджуюсь, то з другим аж ніяк…

Але ж перейдемо до аналізу цього судового рішення.

У даній справі жінка звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису, яку вмотивувала тим, що її колишній чоловік у переписці, яку її колишній чоловік веде по телефону із заявником з приводу організаційних побачень з сином, він вдається до відкритих погроз, образ, приниження честі та гідності, застосовує нецензурну лайку, називає непристойними словами заявника, її родичів, вживає лексику, недопустиму у нормальному людському спілкуванні, погрожує розправою, завданням шкоди здоров`ю, вбивством, вдається до тиску щодо заявника та нинішнього її чоловіка. Такі вислови заінтересована особа надсилає також на особистий телефон сина, якому ще не виповнилось 10 років.

Судом першої інстанції заяву було задоволено. З таким рішенням погодився і апеляційний суд.

Однак, кривдником на вказані судові рішення було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що на зазначені ухвалу місцевого суду та постанова апеляційного суду постановлені на підставі недопустимих доказів. Так, судами необґрунтовано відхилено клопотання про дослідження електронних доказів. Суди не врахували, що надані заявником роздруківки містять лише імена людей, в тому числі кривдника як відправника, проте не надано доказів з якого саме мобільного номеру та на які номери надсилались ці повідомлення, що унеможливлює встановлення відправника та адресата, а тим паче не може бути твердженням доказу відправлення цих повідомлень саме кривдником.

Проте, Касаційний ивільний суд із такими твердженнями не погодився і у своїй постанові вказав таке.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

При цьому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.

За нормами ч.ч. 1, 3 статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

У даній справі заявниця надала скрін-шоти повідомлень з телефону та планшету, роздруківки з Viber, які суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вважав належними та допустимими доказами, які досліджені судами у їх сукупності та яким надана належна правова оцінка.

Встановивши, що зміст конкретних фраз, лексики та характеру використання мовних засобів, які кривдник застосовує у переписці з колишньою дружиною та малолітнім сином, дає підстави для висновку, що його дії слід кваліфікувати як домашнє насильство у формі психологічного насильства, що небезпідставно викликає у заявника побоювання за свою безпеку та безпеку своїх рідних і завдає шкоди психічному здоров`ю, в першу чергу, малолітнього сина сторін, судом обґрунтовано заборонено кривднику вести листування, телефонні переговори та у будь-якій спосіб спілкуватись або контактувати через інші засоби зв`язку з заявницею та постраждалою дитиною особисто і через третіх осіб.