Суд може самостійно оглянути доказ на відповідному інтернет-ресурсі за вказаним стороною посиланням, з фіксацією цих дій у протоколі. Тому відсутність роздруківки не є підставою для відмови. (ВС КЦС справа №554/4715/20 від 02.02.2022 р.)

Фабула судового акту: У справі про порушення головним редактором інтернет-видання немайнових прав позивача, внаслідок публікації на інтернет-сторінці у стрічці новин статті, що на думку позивача дискредитувала його як людину та спеціаліста-управлінця у банківській сфері, містила недостовірну та, таку, що порушує його честь і гідність інформацію - позивач просив видалення такої статті та відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Разом з позовом він не подавав роздруківок із текстом спірної статті. Натомість - його представник зацитував текст статті у позові та вказав посилання за яким стаття розміщена.

Справа дійшла до другої інстанції і апеляційний суд - відмовив, бо вважав, що матеріали справи взагалі не містять роздрукованого тексту спірної інтернет-статті. Коли ж позивач хотів долучити таку роздруківку - апеляційний суд не прийняв, внаслідок відсутності на думку суду - об`єктивних причин неможливості подання такого доказу до суду першої інстанції.

Розглянувши касаційну скаргу, ВС КЦС спростував доводи апеляційної інстанції, і вказав наступне:

Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Згідно зі ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред'явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Так, апеляційний суд - у своєму рішенні - не звернув уваги на те, що суд може провести огляд і дослідження документів у місці їх знаходження (на відповідному інтернет-ресурсі за вказаним стороною справи посиланням) з фіксацією таких процесуальних дій у протоколі.

Отже у цій справі: Враховуючи наведене, апеляційний суд всупереч нормам процесуального права не перевірив наявність за вказаним позивачем посиланням статті, тобто не встановив з належних і допустимих доказів факт поширення оспорюваної позивачем інформації, що є обов'язковим при вирішенні цієї категорії справ, обмежившись вказівкою ненаданням позивачем роздруківки цієї статті, хоча текст статті зазначений у позовній заяві, заперечень щодо відповідності змісту її оригіналу відповідачі не надали, а сама по собі роздруківка відповідно до ст. 100 ЦПК Українине є належним доказом.

Так, виконання завдань цивільного судочинства залежить від встановлення судом у справі об'єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права, ЦПК України на суд покладено обов`язок вживати передбачених законом заходів, необхідних для правильного з'ясування всіх обставин справи.

Аналізуйте судовий акт: Достовірність та цілісність електронних доказів презюмується до тих пір, поки немає розумних сумнівів у протилежному. ВС КГС висловився стосовно оцінки роздруківок листування у Telegram, Jira, Gitlab та по ел. пошті, як доказів (ВС КГС справа №910/5408/21 від 03.08.2022 р.);

Роздруківки із сайту https://web.archive.org не можуть бути належними та допустимими доказами на підтвердження оприлюднення проекту постанови КМУ (ОАСК у справі № 640/13066/19 від 16 березня 2020 р.);

Роздруківка із Публічної кадастрової карти України є належним графічним матеріалом при поданні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з/д в порядку, передбаченому ст. 118 ЗК України (ВС/КАС, справа №812/1264/17);

Заява про перегляд постанови ВГСУ не приймається до розгляду оскільки сама додана постанова роздрукована із інтернет-видання «Ліга Закон» (ВСУ від 23 лютого 2017 р. у справі № 922/2130/16).

Постанова

Іменем України

02 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 554/4715/20

провадження № 61-9912св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого- Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головний редактор Інтернет-видання «ІНФОРМАЦІЯ_1», ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного редактора Інтернет-видання «ІНФОРМАЦІЯ_1», ОСОБА_2 про визнання недостовірною інформації, зобов`язання вчинити дії, відшкодування майнової та моральної шкоди

за касаційною скаргою адвоката Репала Дениса Олександровича як представника ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 грудня 2020 року у складі судді Чуванової А. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 травня 2021 року у складі колегії суддів: Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Кривчун Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позову

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив встановити факт порушення відповідачами немайнових прав позивача внаслідок публікації ІНФОРМАЦІЯ_4 о 9:05 на інтернет-сторінці за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 Інтернет-видання «ІНФОРМАЦІЯ_1» у стрічці новин статті із заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_6» авторства ОСОБА_2; визнати недостовірною інформацію про позивача, викладену у вказаній публікації, а саме: «…У торгівлі «жучками» та даними полтавців підозрюють керівника відділення «Ощадбанку» та юрисконсульта нафтогазового підприємства. Пресгрупа СБУ повідомляла, що керівник відділення державного банку та колишній правоохоронець налагодили схему незаконного одержання грошей. За хабар вони надавали громадянам відомості, які становлять банківську таємницю, а також продавали засоби для негласного отримання інформації. Серед «клієнтів» цих осіб були і представники комерційних структур. З даних реєстру судових рішень стало відомо, що один з підозрюваних у цій справі керуючий відділенням Полтавського обласного управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_1... Кваліфікація ч. 2 ст. 359 ККУ (Незаконні придбання та збут спеціальних техзасобів отримання інформації, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб»; зобов`язати відповідачів видалити спірну публікацію протягом одного місяця з моменту набуття судовим рішенням чинності, а також стягнути моральну шкоду в розмірі 140 000,00 гривень, матеріальні збитки в розмірі 109 840,37 грн та судові витрати.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав про те, що викладена у вказаній статті інформація розкриває повні відомості про особу та дискредитує позивача як людину та спеціаліста-управлінця у банківській сфері, інформація у інтернет-статті є негативною та недостовірною, такою, що лише частково відповідає дійсності, а в іншій частині є вигадкою автора з метою створити штучну сенсацію, доповнити фактичні обставини справи гострим сюжетом, розкрити конфіденційну інформацію про одного з фігурантів розслідування - позивача, щоб привернути увагу читачів до конкретної особи, мешканця невеликого міста Полтава; привернути більшу увагу потенційних читачів та у такий недобросовісний спосіб збільшити аудиторію Інтернет-видання «ІНФОРМАЦІЯ_1» з метою отримання прибутку від переглядів та реклами. Інших мотивів для такої поведінки відповідачів позивач не бачить.

Відповідач не мав права розкривати особисту інформацію та розголошувати анкетні дані позивача як фігуранта кримінальної справи до набуття чинності обвинувальним вироком, що спричинило порушення немайнових прав позивача та моральні страждання. Окрім цього, посилання автора ОСОБА_2 на першоджерела інформації є неспроможним, оскільки вони містять менший обсяг інформації або не містять її взагалі, а у спірній статті про позивача така інформація є.

Позивач був дискредитований у публікації та порушена пряма заборона норми закону шляхом поширення про нього негативної інформації всупереч закону (розкриття ПІБ фігуранта кримінального провадження, повідомлення про нього неправдивої, негативної інформації). Внаслідок вчинення відповідачами правопорушення для позивача об`єктивно створилися умови, за яких він проти своєї волі був позбавлений можливості знайти роботу в банківській сфері за своїм фахом та був вимушений змінити професію. Як результат цього доходи позивача зменшилися, що підтверджується документально.

За наявності очевидного порушення немайнових прав позивача є обґрунтовані і підстави заявити вимогу про стягнення моральної шкоди. Визначаючи розмір моральної шкоди, позивач виходить з того, що внаслідок порушення відповідачами його прав склалися негативні наслідки, оскільки він протиправно був позбавлений захисту права використання ім`я. Окрім цього, матеріал інтернет-статті за своїм змістом містить вигадки та недостовірну інформацію, яку автор ОСОБА_2 не могла отримати з джерел, на які посилається у своїй статті, оскільки такі джерела містять менший обсяг інформації, ніж сама стаття.

Ураховуючи наведене, позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Октябрський районний суд м. Полтави рішенням від 18 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що опублікована відповідачами інформація є оціночними судженнями, позивач не довів наявність порушеного права.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Полтавський апеляційний суд постановою від 25 травня 2021 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 грудня 2020 року змінив, виклав мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що матеріали справи не містять роздрукованого тексту інтернет-статті, опублікованої ІНФОРМАЦІЯ_4 о 09:05 на інтернет-сторінці за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 Інтернет-видання «ІНФОРМАЦІЯ_1» у стрічці новин із заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_6» авторства ОСОБА_2, зі змістом якої позивач не погоджується та просить визнати викладену в ній інформацію недостовірною.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 15 червня 2021 року, адвокат Репало Д. О. як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 грудня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 травня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про встановлення факту порушення відповідачами немайнових прав позивача внаслідок публікації ІНФОРМАЦІЯ_4 об 09 год. 05 хв. на інтернет-сторінці за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 та визнання недостовірною інформацію про позивача, викладену у вказаній публікації та в цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі заявник посилається на те, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 760/20787/18, від 06 травня 2020 року у справі № 757/25649/17-ц, від 08 квітня 2021 року у справі № 551/881/16-ц, від 18 грудня 2018 року у справі № 761/5894/17, від 23 вересня 2020 року у справі № 907/555/14, від 06 березня 2019 року у справі № 816/1760/18.

На обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає, що суди не розібрались у спірній ситуації та не спростували аргументи позивача, обмеживши його у можливості подати доказ на стадії апеляційного перегляду, суди допустили поверхневий і формальний розгляд справи, хоча не були позбавлені можливості самостійно дослідити зміст спірної публікації за адресою в мережі Інтернет, яка зазначена позивачем.

Під час першого судового засідання в апеляційному суді головуюча суддя Чумак О. В. повідомила представника позивача про те, що матеріали справи не містять на паперовому носії оспорюваної публікації, хоча вказана стаття цитується за змістом описової та прохальної частин позовної заяви. Тому не зрозуміло, яким чином районний суд вирішив спір та дослідив докази.

Суд апеляційної інстанції, маючи повну інформацію про спірну ситуацію, ухилився від фактичного розгляду справи, прикриваючись процесуальними нормами, що не узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду.

Апеляційний суд не прийняв на стадії апеляційного перегляду доказ на паперовому носії оспорювану публікацію, посилаючись на те, що цей доказ не був предметом дослідження районного суду та у позивача не було перешкод для того, щоб його подати раніше, що не справедливо та порушує базові принципи цивільного права та процесу. Поведінка позивача не була недобросовісною, тому він не має бути позбавлений права на судовий захист, що є порушенням справедливого судового розгляду.

Позивач оскаржує не зміст підозри або обвинувачення, а негативну та недостовірну інформацію, яка була вигадана ОСОБА_2 для Інтернет- видання «ІНФОРМАЦІЯ_1» та якої не було як в офіційних документах, так і в першоджерелах, на які посилається автор.

Поширена в публікації від ІНФОРМАЦІЯ_4 інформація є негативною, недостовірною, з фактичними твердженнями автора, тобто містить факти, а не оцінку; в статті не використовуються мовно-стилістичні конструкції, які дають підстави для висновку, що інформація є особистою думкою відповідачів. Викладена ОСОБА_2 інформація є недостовірною, оскільки не мали місце діяння ОСОБА_1 , про які автор конкретно стверджує в публікації від ІНФОРМАЦІЯ_4.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

13 липня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

ІНФОРМАЦІЯ_4 о 9:05 на інтернет-сторінці за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 Інтернет-видання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у стрічці новин була розміщена стаття автора ОСОБА_2 із заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_6», яка містить гіперпосилання, за якими можливо здійснити перехід на інші інтернет-сторінки, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_7 , де розміщене резюме ОСОБА_1 на інтернет ресурсі ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 /, де розміщена новина інтернет-видання «ІНФОРМАЦІЯ_1» авторства ОСОБА_2 «ІНФОРМАЦІЯ_8»; ІНФОРМАЦІЯ_9, де розміщена ухвала слідчого судді Блажко І. О. від 24 травня 2019 року у справі № 554/4124/19 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні 42019170690000009 від 14 лютого 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 359 КК України.

Згідно з позовом розміщена ІНФОРМАЦІЯ_4 на інтернет-сторінці за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 публікація «ІНФОРМАЦІЯ_6» має такий зміст: «…У торгівлі «жучками» та даними полтавців підозрюють керівника відділення «Ощадбанку» та юрисконсульта нафтогазового підприємства. Октябрський райсуд Полтави обрав міру запобіжного заходу двом підозрюваним у торгівлі даними клієнтів банку і торгівлі засобами для негласного отримання інформації («жучки» та камери). 24 травня судді ОСОБА_7 та ОСОБА_8 постановили взяти під варту керівника відділення «Ощадбанку» ОСОБА_1 та юрисконсульта ТОВ «Нафтогазрозвідка», ім`я якого не відоме. Про це «Полтавщині» стало відомо з реєстру судових рішень та офіційного сайту суду. Нагадаємо, цих двох затримали у Полтаві 22 травня. Пресгрупа СБУ повідомляла, що керівник відділення державного банку та колишній правоохоронець налагодили схему незаконного одержання грошей. За хабар вони надавали громадянам відомості, які становлять банківську таємницю, а також продавали засоби для негласного отримання інформації. Серед «клієнтів» цих осіб були і представники комерційних структур. З даних реєстру судових рішень стало відомо, що один з підозрюваних у цій справі - керуючий відділенням Полтавського обласного управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_1 . Його спільник наразі працює юрисконсультом у ТОВ «Нафтогазрозвідка», але ім`я поки не опубліковане. Відповідно до матеріалів справи кримінальне провадження щодо них було відкрите 14 лютого 2019 року. Кваліфікація - ч. 2 ст. 359 ККУ (Незаконні придбання та збут спеціальних техзасобів отримання інформації, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб) та ч. 1 ст. 364 ККУ (Зловживання владою або службовим становищем). Слідчі з`ясували, що керівник відділення банку та екс-правоохоронець разом з іншими людьми поштою передавали контрабандні «прослушки» та камери для прихованого відеозапису. Наприклад, під час одного з обшуків правоохоронці знайшли чорну кулькову ручку з золотистими вставками, прямокутний чорний предмет з випуклістю в формі ґудзика, який мав гумові кнопки та роз`єм із карткою пам`яті. 17 травня експерт надав висновок, що ручка - це відео-, аудіозаписуючий пристрій, а прямокутний предмет - відеозаписуючий пристрій. Ці предмети юрисконсульт передав в оренду третій особі за 7 тис. грн. Передача апаратури відбулася 12 травня у головному офісі «Ощадбанку» у Полтаві на вул. Соборності, 63а. Гроші чоловік отримав 22 травня в автомобілі Jeep Grand Cherokee. Одразу після цих передач фігурантів і затримали. За два дні суд обрав їм запобіжні заходи. ОСОБА_1 взяли під варту із правом внесення застави. Якщо за нього не внесуть 154,9 тис. грн, найближчі два місяці він проведе у СІЗО. Його спільника теж намагалися взяти під варту, але в результаті лише обрали нецілодобовий домашній арешт - з 21:00 до 8:00. Наразі слідство продовжується. ОСОБА_2 , «ІНФОРМАЦІЯ_1»».

За інтернет-адресою ІНФОРМАЦІЯ_7 розміщене резюме ОСОБА_1 на інтернет-ресурсі ІНФОРМАЦІЯ_2, датоване ІНФОРМАЦІЯ_10. Резюме дійсно створене ОСОБА_1 з метою реалізації свого права на працю, поширення серед потенційних роботодавців відомостей про себе як фахівця у певній галузі, що має відповідний досвід роботи та навички. Резюме було розміщене з метою кар`єрного зросту позивача та пропозиції своїх навичок на ринку праці.

За інтернет-адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 розміщена новина Інтернет- видання «ІНФОРМАЦІЯ_1» «ІНФОРМАЦІЯ_8» авторства ОСОБА_2 такого змісту: «У Полтаві на отриманні 35 тисяч гривень затримали керівника відділення держбанку та колишнього правоохоронця - підозрюють, що вони продавали інформацію та «жучки». У Полтаві СБУ викрила одного з керівників відділення державного банку на зловживанні службовим становищем. Підозрюють, що він разом із колишнім правоохоронцем організував продаж даних клієнтів та приладів для прослуховування. Про це повідомила пресгрупа УСБУ в Полтавській області. Оперативники спецслужби встановили, що посадовець спільно з колишнім працівником правоохоронних органів налагодили схему незаконного одержання грошей. За хабар вони надавали громадянам відомості, які становлять банківську таємницю, а також здійснювали продаж засобів для негласного отримання інформації. Серед «клієнтів» цих осіб були і представники комерційних структур. Про який саме банк йде мова, силовики не повідомляють. Однак фігурант - керівник відділення одного з чотирьох банків: «ПриватБанк», «Укрексімбанк», «Укргазбанк» або «Ощадбанк». За даними Міністерства фінансів України, саме вони є державними. Співробітники СБУ задокументували факти протиправного отримання грошей ділками на загальну суму майже 35 тисяч гривень. Правоохоронці затримали обох зловмисників у Полтаві під час одержання чергової суми неправомірної вигоди. За даними власних джерел «ІНФОРМАЦІЯ_1», затримання проходило на вул. Пушкарівській - поблизу Полтавського окружного адміністративного суду. Затримання фігурантів проводили співробітники спецпідрозділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю УСБУ в Полтавській області під процесуальним керівництвом військової прокуратури Полтавського гарнізону. Зараз вирішується питання щодо повідомлення фігурантам справи про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 359 ККУ (Незаконні придбання, збут або використання спеціальних технічних засобів отримання інформації) та ч. 1 ст. 364 ККУ (Зловживання владою або службовим становищем). Також планують обрати для них запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою. ОСОБА_2, «ІНФОРМАЦІЯ_1».

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга

підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Разом із тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію і таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначив, зокрема, про те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 о 9:05 на інтернет-сторінці за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 Інтернет-видання «ІНФОРМАЦІЯ_1» у стрічці новин розміщена стаття автора ОСОБА_2 із заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_6», в якій викладена інформація, яку він просив визнати недостовірною. Текст статті викладено у позові.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд як належну підставу для відмови в задоволенні позову зазначив відсутність роздруківки тексту зазначеної публікації на інтернет-сторінці та неможливість задоволення клопотання позивача про долучення такого доказу на стадії апеляційного провадження, оскільки позивач не навів об`єктивних причин неможливості подання такого доказу до суду першої інстанції.

Однак, апеляційний суд не звернув уваги на те, що суд може провести огляд і дослідження таких документів у місці їх знаходження (на відповідному інтернет-ресурсі за вказаним стороною справи посиланням) з фіксацією таких процесуальних дій у протоколі.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд всупереч нормам процесуального права не перевірив наявність за вказаним позивачем посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 статті автора ОСОБА_2 із заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_6», тобто не встановив з належних і допустимих доказів факт поширення оспорюваної позивачем інформації, що є обов`язковим при вирішенні цієї категорії справ, обмежившись вказівкою ненаданням позивачем роздруківки цієї статті, хоча текст статті зазначений у позовній заяві, заперечень щодо відповідності змісту її оригіналу відповідачі не надали, а сама по собі роздруківка відповідно до статті 100 ЦПК України не є належним доказом.

Виконання завдань цивільного судочинства залежить від встановлення судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права ЦПК України на суд покладено обов`язок вживати передбачених законом заходів, необхідних для правильного з`ясування всіх обставин справи.

Касаційний суд, з урахуванням встановлених статтею 400 ЦПК України меж розгляду справи в суді касаційної інстанції, процесуальної можливості усунути допущені апеляційним судом порушення не має, оскільки не може встановлювати та вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

З огляду на викладене Верховний Суд приймає аргументи касаційної скарги щодо не встановлення судами фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для встановлення фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Репала Дениса Олександровича як представника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 25 травня 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов