Стаття 44. Неприпустимість зловживання процесуальними правами

Цивільний процесуальний кодекс України (СОДЕРЖАНИЕ) Прочие кодексы

7086

Просмотров

Просмотров

Добавить в избраное

1. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

2. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об’єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

3. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

4. Суд зобов’язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

44/520

Добавить в избраное

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Аналізуйте судовий акт: Зловживання правом чи захист прав? Чи може залишення позову без розгляду бути зловживанням та підставою для стягнення судових витрат?(ВС/КЦС у справі №521/3011/18 від 14.01,2021 р.)

Інколи сторони використовують свої права недобросовісно. Це може призводити до затягування процесу та завантаження судової системи заздалегідь необґрунтованими позовами.

У новій редакції ЦПКУ, як і в інших кодексах, законодавець передбачив заходи, які може застосовувати суд для запобігання зловживанню процесуальними правами.

Зокрема, суд має право покласти на сторону судові витрати повністю або частково, незалежно від результатів вирішення спору.

Однак, що є зловживанням процесуальними правами в розумінні ЦПКУ?

В ст. 44 ЦПКУ міститься примірний перелік дій, які суд може визнати зловживанням, серед них необґрунтовані чи вже вирішені судом клопотання, подання одночасно декількох позовів, подання штучних позовів та ін.

Нещодавно ВС надав свої роз’яснення з цього питання.

До суду звернувся позивач із позовною заявою про усунення перешкод у користуванні житлом.

Однак, до розгляду справи по суті справа так і не дійшла.

У попереднє судове засідання позивач двічі не з’явився, хоча і був повідомлений належним чином.

З огляду на повторну неявку позивача, суд залишив без розгляду позовну заяву. Відповідач в свою чергу подав заяву про компенсацію витрат на правничу допомогу на підставі ст. 141 ЦПКУ.

Суд першої інстанції відмовив у її задоволенні з тих підстав, що ст. 141 ЦПКУ не визначений порядок розподілу витрат на правничу допомогу, а з подібною вимогою відповідач може звернутись до суду в порядку позовного провадження.

Суд апеляційної інстанції змінив рішення, але виключно у мотивації відмови.

Так судом було зазначено,що відповідачами не доведено, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені.

Під час касаційного перегляду ВС залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій.

У своєму рішенні ВС роз’яснив, що доступ до правосуддя гарантований ст. 55 КУ.

Із аналізу ст. 141, 142 ЦПКУ слідує, що для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Проте, у справі, що розглядається, відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами.

Дії ,направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

При цьому, не має значення за чиєю ініціативою залишено позов без розгляду: суду чи позивача.

Отже, дисципліна у судовому процесі важлива, і суд повинен реагувати на ситуації, коли є реальне зловживання правами. Однак, такі заходи реагування не можуть заважати доступу особи до правосуддя.