Стаття 433. Поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання

Аналізуйте судовий акт: За яких умов поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання та видачу дублікату виконавчого листа судом є протиправним (Полтавський апеляційний суд, постанова від 19.04.2021 р., справа № 554/9409/13-ц)

 У лютому 2021 р. Банк звернувся до суду про поновлення строку пред’явлення виконавчого документу до виконання та видачу дублікату виконавчого листа.

Ухвалою суду заяву Банку про поновлення строку пред’явлення виконавчого документу до виконання та видачу дублікату виконавчого листа задоволено у повному обсязі.

Поновлено строк пред’явлення до виконання виконавчого листа, ухвалено видати дублікат виконавчого листа.

Адвокат АО «Аргос» Олександр Остапенко, за погодженням з клієнтом, не погодився з мотивами викладеними в ухвалі та подав апеляційну скаргу, яка була задоволена. Ухвала суду першої інстанції скасована, у задоволенні у задоволенні заяви Банку та стягнуто з Банку на користь клієнта правову допомогу.

Суть спору: Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Пунктом 17.4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно до матеріалів справи рішення суду набрало законної сили 01.04.2014 р., виконавчий лист було видано стягувачу 10.04.2014 р.

Відповідно до інформації наданої органом примусового виконання рішення суду в органі на виконанні перебувало виконавче провадження. 11.02.2016 р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 31.08.2016 р. державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

Як визначено ч. 1, 6 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404 – VIII виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Отже, так як державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу 31.08.2016., останній мав звернутися до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа до 31.08.2019 р.

Згідно до матеріалів справи, стягувач звернувся із заявою до суду 26.08.2020 р., майже через рік від дати встановленої законодавством.

Судом встановлено, що Банк лише 01.06.2020 р., 27.07.2020 р. та 07.08.2020 р. звертався до державної виконавчої служби з листами, щодо ходу виконання рішення суду. В період з 11.02.2016 р. (дата відкриття виконавчого провадження) по 01.06.2020 р. Банк не вчиняв жодних дій, щодо супроводження виконавчого провадження, не звертався до державної виконавчої служби за інформацією про хід виконання рішення суду, не вчиняв інших дій зі стягнення заборгованості, хоча і був обізнаний про порушене право, й об’єктивно знав про ці обставини.

З огляду на ці обставини суд апеляційної інстанції зазначає, щоБанк не пояснив та не обґрунтував, з яких причин він як стягувач не цікавився про стан виконання судового рішення протягом чотирьох з половиною років, які поважні причини завадили банку дізнатися вчасно з урахуванням принципу добросовісності і обов`язку сумлінно користуватися своїми правами про стан виконання судового рішення.

На переконання апеляційного суду отримання стягувачем інформації про повернення виконавчого листа і знищення виконавчого провадження через чотири роки після відкриття виконавчого провадження за відсутності будь-яких даних про вжиття стягувачем заходів, які б свідчили про його зацікавленість у виконанні рішення суду на його користь, не є поважною причиною для поновлення строку пред`явлення виконавчого листа для виконання.