(Частина друга статті 395 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1837-VI ( 1837-17 ) від 21.01.2010)
(Частина третя статті 395 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1837-VI ( 1837-17 ) від 21.01.2010)
4. Розгляд клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду проводиться суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.
(Частина п´ята статті 395 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1837-VI ( 1837-17 ) від 21.01.2010)
(Частина шоста статті 395 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1837-VI ( 1837-17 ) від 21.01.2010)
1. Коментована стаття передбачає дії суду після отримання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду. Про надходження клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду суд у п´ятиденний строк письмово повідомляє боржника і пропонує йому у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.
2. Після подання боржником заперечень у письмовій формі або у разі його відмови від подання заперечень, а так само коли у місячний строк з часу повідомлення боржника про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає час і місце судового розгляду клопотання, про що сторони повідомляються письмово не пізніше ніж за десять днів до його розгляду.
3. За наявності поважних причин і за наявності клопотання про це від стяувача або боржника, суд вправі перенести час розгляду клопотання.
4. Розгляд клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду проводиться суддею одноособово, причому лише у відкритому судовому засіданні.
5. Неявка без поважних причин у судове засідання стягувача або боржника або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою з сторін не було порушено питання про перенесення його розгляду.
Така норма введена, очевидно, з метою недопущення тяганини та надмірного затягування розгляду клопотання.
6. Клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни.[143]
За результатами розгляду клопотання суд постановляє ухвалу, якою може:
1) або надати дозвіл на примусове виконання рішення іноземного суду;
2) або відмовити у задоволенні клопотання з цього питання.
Копія ухвали надсилається судом стягувачеві та боржникові у триденний строк з дня постановлення ухвали.
7. Якщо рішення іноземного суду вже виконувалося раніше, суд визначає, в якій частині чи з якого часу воно підлягає виконанню.
8. Якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання, визначає суму в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали.
В питаннях щодо валюти, в якій повинно провадитись виконання грошових зобов’язань за рішенням іноземного суду, належить виходити з відповідних положень міжнародних договорів (ст. 55 Мінської конвенції держав-членів СНД), положень ст. 99 Конституції про те, що грошовою одиницею в Україні є гривня; положень Декрету КМ України від 19.02.1993 р. “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”; Закону України від 23.09.1994 р. “Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті”; постанов Правління НБУ з питань використання іноземної валюти як засобу платежу на території України[144].
page
youtube
