Стаття 254. Роз’яснення судового рішення

Аналізуйте судовий акт: Судовий збір за звернення до адміністративного суду із заявою про роз'яснення судового рішення - НЕ справляється (ВС КАС, справа №240/17372/21 від 19.01.2023 р.)
 Окружним адміністративним судом було частково задоволено позов до Головного управління Пенсійного фонду України, визнано протиправними дій відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії, відмови перерахувати пенсію позивачу та зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії - згідно встановленого в рішенні (доволі заплутаного) порядку.

Представник позивача звернувся до суду із заявою про роз’яснення судового рішення. Проте, ухвалою окружного адміністративного суду йому було відмовлено. Коли він звернувся до апеляційного суду зі скаргою на цю ухвалу - останній, своїми ухвалами залишив скаргу без руху з підстав несплати судового збору, а згодом - повернув скаргу представнику. 

Представник подав касаційну скаргу, бо вважав, що за подання заяви про роз’яснення судового рішення саме до адміністративного (!) суду, судзбір не справляється. ВС КАС підтримав його доводи, пояснивши:

Об`єктами справляння судового збору є процесуальні дії, за які справляється судовий збір, встановлені у ст. 3 Закону України «Про судовий збір». Так само ця норма визначає процесуальні документи, за подання яких судовий збір не справляється (частина друга ст. 3 цього Закону). Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: Процесуальне законодавство не передбачає «роз’яснення порядку виконання судового рішення», це питання не входить до «роз’яснення змісту судового рішення», передбаченого ст. 254 КАС України (ВС/КАС у справі № 806/984/18 від 01 вересня 2020 р.)

Загалом мало кому зрозуміло узагалі навіщо процесуальні кодекси передбачаються право учасника справи звернутися із заявою про роз’яснення судового рішення і обов’язок суду таку заяву прийняти та за наслідками розгляду – «роз’яснити» або відмовити у розгляді.

Очевидно, що будь який суддя ніколи самостійно не визнає, що ухвалене ним рішення має будь - які недоліки, є неясним і має бути викладене у більш зрозумілій формі. У кращому випадку помічник судді просто копіпастить текст рішення в ухвалу про роз’яснення рішення і на цьому ставить крапку. А як правило судді просто відмовляють у розгляді таких заяв, посилаючись, наприклад, на те що заявник намагається дізнатися, яким чином виконувати рішення, а не НЕ розуміє його зміст.

Ну і справді, що поганого в тому, що сторона у справі намагається дізнатися про порядок і спосіб виконання рішення суду, коли у рішення написана якась суцільна дурня, і ніхто взагалі разом із державними виконавцями не знає як його виконувати?...

Але не передбачено «чинним законодавством», зокрема статтею 254 КАС України.

В цій справі суд зобов’язав орган Держгеокадастру затвердити проект землеустрою з відведення земельної ділянки в оренду. Орендар також просив зобов’язати орган Держгеокадастру надати звіт про виконання рішення в порядку, передбаченому статтею 382 КАС України, і суд апеляційної інстанції таке прохання задовільнив.

Через рік орган Держгеокадастру посилаючись на те, що начебто виконав рішення суду, звернувся до суду із заявою про роз’яснення змісту рішення, яке начебто йому незрозуміло. Дійсно, «про який звіт може йти мова, якщо рішення виконано…»

Суд апеляційної інстанції, з яким погодився ВС, відмови у задоволенні такої заяви з цієї ж самої причини: порядок та спосіб виконання рішення судом не роз’яснюється.

Цікавим моментом у цій справі є також висновок ВС про те, що і суд апеляційної інстанції за наслідками перегляду відмови суду першої інстанції має процесуальне право зобов’язувати суб’єкт владних повноважень надати звіт про виконання рішення суду у встановлений строк. Сам же суб’єкт владних повноважень у касаційній скарзі наполягав на тому, що таке право є виключно у суду першої інстанції.