1. Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
2. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
3. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
4. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
5. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.
Полный текстПриймаємо до оплати
Copyright © 2014-2024 «Протокол». Все права защищены.
Аналізуйте судовий акт: Додаткові рішення у справах замість ліквідованого суду ухвалює суд з аналогічною предметною та територіальною юрисдикцією (ВС/КЦС у справі № 759/9300/13-ц від 24.06.2020)
В червні 2016 року судова система в Україні була в черговий раз «відреформована».
Так, внаслідок цієї «реформи» було ліквідовано обласні апеляційні суди. Так, наприклад внаслідок ліквідації Апеляційний суд м. Києва та апеляційний суд Київської області було злито в одна суд – Київський апеляційний суд, який на даний час переглядає судові рішення, постановлені як місцевими судами столиці так і судами Київської області.
Така «реформа» створила певну колізію у правозастосовчій діяльності.
Так, згідно норм ч. 1 ст. 270 ЦПК України у певних випадках суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення.
Отже законодавцем у даному випадку зроблено досить жорстку прив’язку до суду, який постановив основне рішення у справі.
Але ж, що робити у разі, якщо суд, яким ухвалено рішення у справі ліквідовано? Який саме суд має постановляти додаткове рішення у справі?
Відповідь на це надано Касаційним цивільним судом у постанові, яку запропоновано до уваги.
Дана справа розглядалась Апеляційним судом м. Києва. Після винесення постанови вказаним судом позивач звернувся вже до Київскього апеляційного суду із заявою про винесення додаткового рішення у справі.
Проте, Київським апеляційним судом у задоволення такої заяви йому було відмовлено у звязку із тим, що справу було розглянуто іншим судом (Апеляційним судом м. Києва) та в іншому складі суддів.
У зв’язку із цим позивач був вимушений звернутись до Касаційного цивільного суду із відповідною скаргою.
Касаційний цивільний суд визнав рішення Київського апеляційного суду необґрунтованим та його скасував з таких підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Суд, що ліквідується, в місячний строк з дня припинення здійснення правосуддя передає до новоутвореного суду матеріали та документи, пов`язані зі здійсненням таким судом повноважень, зокрема, архівні справи з основної діяльності, строки тимчасового зберігання яких ще не закінчилися, документи, не завершені в діловодстві, а також документи з кадрових питань у паперовому та електронному вигляді, фонди бібліотек, а судові справи та матеріали проваджень, що перебувають у володінні суду, що ліквідується, передаються негайно, до дня початку роботи новоутвореного суду.
В свою чергу аналіз змісту статті 270 ЦПК України у системному зв`язку з іншими нормами права, дає підстави для висновку, що вказана процесуальна норма не встановлює беззаперечний обов`язок ухвалення додаткового рішення виключно в такому ж складі суду (суддів), що ухвалив рішення, оскільки у цьому разі законодавець використовує формулу «суд, що ухвалив рішення» як суддівська інституція, а не конкретних суддів суду.
Тлумачення частин першої та другої статті 270 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що головне значення додаткового рішення полягає у забезпеченні повного та всебічного розгляду справи шляхом процесуального виправлення недоліків, допущених судом внаслідок неналежного виконання вимог частини першої статті 264 ЦПК України.
Крім того, додаткове рішення шляхом його подальшого виконання спроможне забезпечити реальний захист прав та інтересів позивача, з метою відновлення або захисту яких останній звертався до суду з конкретно визначеними позовними вимогами, які суд за відсутності процесуальних перешкод повинен вирішити по суті.
При цьому необхідно ураховувати, що виконання судових рішень є складовою частиною судового розгляду, а також важливим фактором, що забезпечує захист прав і законних інтересів громадян.
Таким чином, цивільний процесуальний закон не забороняє визначеним при автоматичному розподілі суддям знайомитись з матеріалами справи, у чому числі з дослідженими при судовому розгляді доказами, прослуховувати записи технічної фіксації судового процесу, уточнювати певні питання у учасників справи, яких у разі необхідності суд може викликати в судове засідання (частина четверта статті 270 ЦПК України).
При таких обставинах відсутність складу колегії суддів апеляційного суду, що ухвалювали у цій справі судове рішення, не є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.