Стаття 382. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах

Аналізуйте судовий акт: За звернення до суду із заявою про судовий контроль, як і за звернення з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції, прийнятої за результатами розгляду такої заяви - судовий збір НЕ справляється (ВС КАС справа № 560/4364/19 від 11.08.2021 р.)
 Відсутність в законі ставок судового збору за здійснення контролю за виконанням судового рішення повинна тлумачитись саме на користь заявника. У цьому рішенні ВС КАС скасував ухвалу апеляційного суду, якою повернуто апеляційну скаргу внаслідок несплати скаржником судового збору.

Позивач звернувся до суду із позовом про перерахунок та виплату йому пенсії у розмірі 74% сум грошового забезпечення. Суд ці вимоги задовольнив (рішення було залишено в силі судом апеляційної інстанції) та зобов’язав ГУ Пенсійного фонду України відповідної області перерахувати та виплатити позивачу відповідні суми. 

Згодом позивач подав заяву в порядку статті 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням рішення. 

Нагадаю, судовий контроль за виконанням рішення полягає в можливості суду зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, при цьому за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.  Читати повністю

Читайте статтю: Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачений ст.382 КАС України

Аналізуйте судовий акт: Процесуальне законодавство не передбачає «роз’яснення порядку виконання судового рішення», це питання не входить до «роз’яснення змісту судового рішення», передбаченого ст. 254 КАС України (ВС/КАС у справі № 806/984/18 від 01 вересня 2020 р.)

Загалом мало кому зрозуміло узагалі навіщо процесуальні кодекси передбачаються право учасника справи звернутися із заявою про роз’яснення судового рішення і обов’язок суду таку заяву прийняти та за наслідками розгляду – «роз’яснити» або відмовити у розгляді.

Очевидно, що будь який суддя ніколи самостійно не визнає, що ухвалене ним рішення має будь - які недоліки, є неясним і має бути викладене у більш зрозумілій формі. У кращому випадку помічник судді просто копіпастить текст рішення в ухвалу про роз’яснення рішення і на цьому ставить крапку. А як правило судді просто відмовляють у розгляді таких заяв, посилаючись, наприклад, на те що заявник намагається дізнатися, яким чином виконувати рішення, а не НЕ розуміє його зміст.

Ну і справді, що поганого в тому, що сторона у справі намагається дізнатися про порядок і спосіб виконання рішення суду, коли у рішення написана якась суцільна дурня, і ніхто взагалі разом із державними виконавцями не знає як його виконувати?...

Але не передбачено «чинним законодавством», зокрема статтею 254 КАС України.

В цій справі суд зобов’язав орган Держгеокадастру затвердити проект землеустрою з відведення земельної ділянки в оренду. Орендар також просив зобов’язати орган Держгеокадастру надати звіт про виконання рішення в порядку, передбаченому статтею 382 КАС України, і суд апеляційної інстанції таке прохання задовільнив.

Через рік орган Держгеокадастру посилаючись на те, що начебто виконав рішення суду, звернувся до суду із заявою про роз’яснення змісту рішення, яке начебто йому незрозуміло. Дійсно, «про який звіт може йти мова, якщо рішення виконано…»

Суд апеляційної інстанції, з яким погодився ВС, відмови у задоволенні такої заяви з цієї ж самої причини: порядок та спосіб виконання рішення судом не роз’яснюється.

Цікавим моментом у цій справі є також висновок ВС про те, що і суд апеляційної інстанції за наслідками перегляду відмови суду першої інстанції має процесуальне право зобов’язувати суб’єкт владних повноважень надати звіт про виконання рішення суду у встановлений строк. Сам же суб’єкт владних повноважень у касаційній скарзі наполягав на тому, що таке право є виключно у суду першої інстанції.

Аналізуйте судовий акт:  Не виконав судове рішення або не подав звіт про його виконання – отримай штраф! (Зарічний райсуд м. Суми № 591/6580/16-а від 03.06.2019)

Кодексом адміністративного судочинства, а саме нормами ст. 382 КАС України, як одну із гарантій належного, реального виконання рішень судів у галузі адміністративного судочинства визначено зобов’язання суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Одночасно, цією ж статтею як вагомий важіль впливу на нерадивих керівників суб’єктів владних повноважень встановлено накладення штрафів на таких осіб у розмірі від 20 до 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У даній справі представником позивачів у адмінсправі було подано клопотання про здійснення судового контролю за виконанням рішення шляхом накладення на міського голову, як керівника суб`єкта владних повноважень штрафу за невиконання постанови Зарічного районного суду м. Суми та за неподання звіту про його виконання.

В свою чергу міська рада заперечила проти задоволення вказаного клопотання оскільки на її думку міський голова не є керівником міської ради, її не очолює та від імені ради не приймає рішення, навпаки він підзвітний міській раді.

Однак суд із такою позицією не погодився та клопотання задовольнив виходячи при цьому із наступного.

Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

У даній справі постанова районного суду міською радою виконана не була ні в добровільному порядку, ні в строки встановлені попередньою ухвалою.

Згідно ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування» міський голова забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади. Зазначене повноваження безумовно включає забезпечення організації виконання судових рішень, які набрали законної сили.

Крім того, згідно цієї статті, сільський, селищний, міський голова організовує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого органу; підписує рішення ради та її виконавчого органу; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, громадянами; укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори; видає розпорядження у межах своїх повноважень та здійснює інші повноваження.

Одночасно згідно рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 7-рп/99 міський голова є головною посадовою особою територіальної громади міста.

Отже зважаючи на функції та повноваження сільського, селищного, міського голови, закріплені в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», керівником міської ради є саме міський голова, який є відповідальним за виконання судового рішення.

У зв’язку із викладеним суд прийшов до висновку про накладення на міського голову м. Суми штрафу в мінімальному розмірі, встановленому ч. 3 ст. 382 КАС України (двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), оскільки він одноразово, проте в з порушенням встановленого судом строку, намагався виконати судове рішення, але потім тривалий час, маючи відповідні повноваження, ніяких інших, встановлених чинним законодавством дій, спрямованих на виконання судового рішення, не вчиняв та приначив штраф у розмірі 70 420 грн.

Аналізуйте судовий акт: Суд: наклав на сільську раду величезний шраф за невиконання судового рішення про затвердження погодженого проекту землеустрою (Кіровоградський окружний адміністративний суд ,справа № 811/1758/18, 14.01.19)

Питання щодо судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах врегульовано статтею 382 КАС України. Так, відповідно до частин 1, 2 зазначеної статті суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Саме на реалізацію наведених приписів чинного законодавства і спрямована судова справа, що пропонується увазі читачів. Як видно з матеріалів справи, ще 11 вересня 2018 року Кіровоградський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким задовільнив позов громадянина до Могильненської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, зобов'язавши раду затвердити погоджений проект землеустрою щодо відведення та передання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Ухвалою суду від 31 жовтня 2018 року раді було встановлено строк для подання звіту щодо виконання рішення суду.

Отже, упродовж з 11 жовтня 2018 року відповідач не виконує рішення суду.

За висновкому суду відсутність достатньої кількості голосів колегіального органу для прийняття рішення, яке зобов'язав прийняти суд, не може визнаватись причиною, яка унеможливлює виконання згаданого приписів чинного законодавства.

Заслуговую на увагу ще один важливий висновок суду, а саме, -  законом встановлено може накласти штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, але у даному випадку під поняттям «керівник суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення» треба розуміти колегіальний орган. Тому, штраф в сумі 38420 (20 х 1921) грннакладане саме на Раду.

У зв’язку з цією справою доречно нагадати, що Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009р. №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).