Арешт майна має бути скасованим, якщо відпали підстави його застосування, або арешт було накладено необгрунтовано. Питання про скасування арешту майна розглядається на підставі клопотання підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, інших власників або володільців майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Неприбуття вказаних осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання (ч. 1 ст. 172 КПК), а питання про майно, яке було вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна (ч. 2 ст. 172 КПК).
2. Необхідність скасування накладення арешту майна можуть обумовити такі обставини: відшкодування підозрюваним, обвинуваченим завданої ним шкоди, з метою забезпечення відшкодування якої був накладений арешт; зміна кваліфікації дій підозрюваного, обвинуваченого на статтю Кримінального кодексу, санкція якої не передбачає додаткового виду покарання у вигляді конфіскації майна, якщо арешт майна був накладений саме з метою її забезпечення; встановлення обставин, які свідчать, що майно, на яке накладено арешт, не відповідає критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК; помилкове накладення арешту на майно осіб, які не мають статусу підозрюваного або обвинуваченого та не несуть за законом матеріальну відповідальність за їх дії.
3. Клопотання про скасування арешту майна має бути розглянуто під час Досудового розслідування слідчим суддею, а під час судового провадження -судом у строк не пізніше трьох днів після його надходження. Особа, яка заявила
396
397
клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно, повідомляється про час та місце розгляду. Зміст повідомлення має відповідати вимогам, визначеним у ст. 112 КПК.
4. Рішення про скасування арешту майна може прийняти прокурор при закритті кримінального провадження повністю або в тій частині обвинувачення, в межах якого був накладений арешт на майно. Підстави закриття кримінального провадження визначені в ст. 284 КПК. Ураховуючи те, що рішення прокурора про закриття кримінального провадження можуть бути оскаржені заявником, потерпілим, підозрюваним протягом 10 днів з моменту прийняття цього рішення (ч. 1 ст. 303, ст. 304 КПК), то рішення про скасування арешту майна має бути виконано після вступу в силу рішення про закриття провадження, тобто по закінченні 10-денного строку з моменту винесення постанови про закриття кримінального провадження і повідомлення про це зацікавлених осіб.
5. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, непризначення судом покарання у вигляді конфіскації майна, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові. Суд відмовляє в цивільному позові у разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення. Цивільний позов залишається без розгляду у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення; якщо в судове засідання не прибув цивільний позивач чи його представник (ч. 2 та 3 ст. 129, ч. 1 ст. 326 КПК). Якщо цивільний позов залишено без розгляду, то особа має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства (ч. 7 ст. 128 КПК). У таких випадках питання про арешт майна вирішується в порядку цивільного судочинства.
6. Арешт може бути скасовано як повністю, так і стосовно конкретного майна (його певної частини). Для цього за наявності певних підстав можливо виділити частину майна з арешту (наприклад, суму відшкодованої шкоди, завданої кримінальним правопорушенням). У разі скасування арешту на окремі види майна (нерухомість, автотранспортні засоби, цінні папери, банківські вклади) копію ухвали слідчого судді чи суду про скасування арешту необхідно направляти у відповідні органи і установи, що інформувались про арешт цього майна. Повернення майна, звільненого від арешту, доцільно оформляти протоколом повернення майна, який варто складати у трьох примірниках, один з яких вручати власнику майна, другий - особі, що здійснювала зберігання майна, третій - долучати до матеріалів кримінального провадження.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: СУД:СКАСОВАНО АРЕШТ МАЙНА КЛІЄНТА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ (Апеляційний суд м. Києва від 20 червня 2017р. у справі №11-сс/796/2931/2017)
Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва за клопотанням слідчого одного з управлінь Національної поліції у м.Києві накладено арешт на квартири клієнта – юридичної особи у кримінальній справі за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України. В травні 2017 року адвокатом адвокатського об’єднання BSB Partners Ярославом Новіковим було подано клопотання до Апеляційного суду м.Києва про скасування даної ухвали, яке було задоволено виходячи з наступного.
Задовольняючи клопотання слідчий суддя районного суду м.Києва дійшов до висновку, що існують достатні підстави для накладання арешту на майно. Оскільки воно є доказом скоєного кримінального правопорушення.
Але. При вирішенні питання про арешт майна, для прийняття законного, обґрунтованого рішення, необхідно врахувати: існування обґрунтованої підозри та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають бути зазначені у клопотанні слідчого, який звертається до слідчого судді з проханням заарештувати майно, та, відповідно, в ухвалі слідчого судді. Однак такі данні не були зазначені.
Натомість, в резолютивній частині ухвали слідчий суддя вказує на віднесення квартир клієнта до категорії речових доказів, які можуть бути знищені, втрачені, пошкоджені та можуть перешкоджати кримінальному провадженні.
За ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди, або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в т.ч. предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи судом помилково зроблено висновок про відповідність майна критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, оскільки прийнятого слідчим процесуального рішення про визнання вказаного майна речовим доказом матеріали кримінального провадження не містять.
В даній кримінальній справі відсутній підозрюваний та відповідні процесуальні рішення передбачені ст.ст.276-279 КПК України.
Водночас апеляційний суд вказав, що арешт майна з підстав передбачених ч.2. 3 ст.170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацію майна та, на відміну від двох останніх підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов’язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Не можу в повній мірі погодитись з цим. У п.2 розділу Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження від 07.02.2014 року,Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказує, що арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. При цьому майно може перебувати, як у згаданих осіб, та і в інших фізичних або юридичних осіб. Навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.
Таким чином, ухвала слідчого судді прийнята з істотним порушенням вимог КПК України, та за недоведеністю арешту майна, який при викладених у клопотанні слідчого обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника гарантованих законодавством, скасована ухвалою апеляційного суду міста Києва (справа №11-сс/796/2931/2017).
20.07.2017 року
Справу вів: Адвокат АО BSB Partners Ярослав Новіков
office@novikov-legal.com.ua