Правило щодо обчислення строків, установлених КПК, годинами, днями і місяцями винятків не має.
Строки можуть визначатися і вказівкою на подію. Так, строк затримання (72 год) розпочинається у момент настання події, якою є застосування сили або наказ уповноваженої особи, що змушує особу залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою (ст. 209 КПК), а строк звернення слідчого, прокурора до суду (два дні) у
307
разі тимчасового вилучення документів з клопотанням про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом - з настанням події, тобто тимчасового вилучення документів (ч. 1 ст. 150 КПК) тощо.
В Україні встановлені такі святкові дні: 1 січня - Новий рік; 7 січня - Різдво Христове; 8 березня - Міжнародний жіночий день; 1 і 2 травня -День міжнародної солідарності трудящих; 9 травня - День Перемоги; 28 червня - День Конституції України; 24 серпня - День незалежності України. Робота також не провадиться в дні релігійних свят: 7 січня - Різдво Христове; один день (неділя) - Пасха (Великдень); один день (неділя) - Трійця (ч. 1 ст. 73 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).
Посадові особи органів досудового розслідування і прокуратури, виходячи зі службової необхідності, можуть працювати у вихідні і святкові дні та у позаро-бочий час. Але плануючи роботу, доцільно уникати залучення громадян до участі у слідчих та інших процесуальних діях у цей час. Це не стосується випадків, коли виникає негайна потреба у провадженні тієї чи іншої дії (наприклад, обшуку, огляду місця події тощо).
Здійснюючи діяльність у кримінальному провадженні, слід ураховувати правило, передбачене ч. 2 ст. 73 КЗпП, згідно з яким за поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств, установ, організацій надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят з відпрацюванням за ці дні.
Включення до процесуального строку вихідних та святкових днів і неробочого часу (ч. 7 цієї статті) покликане забезпечити реалізацію права особи на розгляд обвинувачення щодо неї протягом розумних строків. Людина не повинна протягом тривалого часу очікувати на закінчення розслідування і розгляду кримінальної справи щодо неї через те, що посадові особи органів розслідування, прокуратури і суду використовують час відпочинку, різновиди якого передбачені главою V КЗпП.
Під час обчислення процесуального строку місяцями і днями слід ураховувати, що у випадку, якщо святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого (ч. З ст. 66 КЗпП). Це правило не стосується випадків, пов'язаних із обчисленням строків, протягом яких особа позбавлена свободи, як-то: перебування під вартою (включаючи строк затримання) та перебування у медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. Із зазначеного правила винятків не існує.
У разі, якщо закінчення строку, що обчислюється місяцями, припадає на день, якого немає у цьому місяці (наприклад, на 29 лютого), то строк вважається таким, що закінчився із закінченням останнього дня цього місяця, тобто 28 лютого.