Стаття 240. Слідчий експеримент

Аналізуйте судовий акт: Проведення слідчих експериментів на місці злочину НЕ вимагається, тому проведення таких в іншому місці не свідчить про недопустимість їх результатів як доказів. (ВС ККС, справа № 200/9992/16-к від 27.02.2023 р.)
 Трьох виконавців розбійного нападу, внаслідок якого потерпілому було заподіяно смерть, було визнано винуватими та засуджено до покарання: довічне позбавлення волі з конфіскацією майна, а одній із них - 12 років, теж з конфіскацією. 

При оскарженні вироку та рішення апеляційного суду, сторона захисту - крім іншого - посилалась на  недопустимість доказів - протоколів слідчих експериментів за участю двох із засуджених (третя - відмовилась), через те, що в їх описовій частині не вказано представника потерпілого, який його підписав, не зазначено марку фотоапарата, його технічні можливості, електронних носіїв інформації, а також всіх учасників слідчої дії, які брали участь при її проведенні і зображені на фотографіях. Крім того, під час проведення слідчих дій засуджені були пристебнуті кайданками за руку працівника поліції, що, на думку захисту, свідчить про необ`єктивність та недопустимість цього доказу. Звертали увагу і на те, що ці слідчі дії були проведені в приміщенні бюро СМЕ, а не безпосередньо на місці події і фактично були зведені до допиту засуджених, а тому, на їх переконання, суд не повинен був їх враховувати при постановленні свого рішення.

Отже у цій справі:

ВС ККС, розглядаючи доводи захисників про недопустимість протоколів слідчих експериментів, вказав наступне: Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: Відомості, які надаються під слідчого експерименту, не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої дії (ВС/ККС у справі № 740/3597/17 від 14.09.2020)

Положеннями статті 240 Кримінального процесуального кодексу України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

При цьому слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи, здійснюється лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора, яке розглядається в порядку, передбаченому цим Кодексом, для розгляду клопотань про проведення обшуку в житлі чи іншому володінні особи.

Отже, будь-які порушення процесуального закону при проведенні вказаної слідчої дії автоматично тягнуть за собою недопустимість доказів отриманих під час її проведення.

Слід також звернути увагу на те, що під час слідчого експерименту особа, за участі якої такий проводиться, дає слідчому свої пояснення щодо події, яка відтворюється.

Але чи є такі пояснення джерелом доказу?

У даній справі особу, яка обвинувачувалась за ч. 1 ст. 115 КК України було випрадано у вчиненні вказаного злочину.

Проте, апеляційний суд скасував цей вирок і направив справу на новий розгляді під час якого було постановлено обвинувальний вирок, який апеляційним судом залишено без зміни.

На вказані рішення стороною захисту було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що висновок районного суду про винуватість засудженої особи у вчиненні злочину є безпідставним, оскільки він ґрунтується, зокрема, на поясненнях засудженої, наданих під час проведення слідчого експерименту в ході досудового розслідування, який, на думку захисника, є недопустимим доказом, адже проведений без отримання дозволів усупереч вимогам ч. 5 ст. 240 КПК України, а надані під час його проведення відомості засуджена заперечила в судовому засіданні.

Касаційний кримінальний суд вказану скаргу задовольнив та провадження у справі закрив обґрунтувавши свої висновки наступним.

Саме по собі проведення слідчого експерименту передбачає безпосередню участь підозрюваного у проведенні дій, спрямованих на досягнення легітимної мети цієї слідчої дії, а саме у відтворенні дій, обстановки, обставин певної події, проведенні необхідних дослідів чи випробувань.

Отримання від підозрюваного, обвинуваченого відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання. При цьому відомості, які надаються під час слідчої (розшукової) дії - слідчого експерименту, не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої (розшукової) дії, що в розумінні ч. 2 ст. 84 та п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК України є документом.

При цьому показання є самостійним процесуальним джерелом доказів лише в тому випадку, коли вони надаються під час допиту.

Отже, приписи ч. 4 ст. 95 КПК України про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів згідно зі ст. 95 КПК України. Показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту.

При цьому проведення слідчого експерименту у формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення з метою його процесуального закріплення, належить розцінювати як допит, що не має в суді доказового значення з огляду на зміст ч. 4 ст. 95 КПК України.

Аналізуйте судовий акт: Проведення слідчого експерименту за клопотання сторони захисту, але за відсутності адвоката є підставою для визнання такого доказу недопустимим (ВС/ККС у справі № 628/2370/17 від 18.08.2020)

До уваги читача пропонується цікаве судове рішення, яка цікаве насамперед нестандартністю ситуації, яка склалась під час досудового розслідування.

У даній справі особу було виправдано за ч. 5 ст. 185 КК України. Апеляційний суд із таким рішенням погодився.

Виправдовуючи особу місцевий суд послався на те, що вина обвиунваченого не доведена. Зокрема, суд визнав недопустимим доказом протокол проведення слідчого експерименту за участю свідка, у зв`язку з порушенням права особи на захист, оскільки ця слідча дія проводилася за клопотанням сторони захисту, однак без участі захисника, в зв`язку з тим, що анкетні дані особи свідка засекречені відповідним грифом секретності, а сторона захисту не має відповідного допуску. Разом з тим, як зазначив суд, докази «строгої необхідності» в наданні свідку такого статусу, відсутні. Даний факт позбавив захисника приймати участь у проведенні слідчого експерименту, ставити учасникам свої запитання, з метою уточнення та перевірки показів свідка при слідчому експерименті та проведенні його за ідентичних погодних умов та освітленні, які були під час події. Таким чином, була порушена стаття 240 КПК України.

На ухвалу апеляційного суду прокурором було подано касаційну скаргу, яку Касаційний кримінальний суд залишив без задоволення.

Приймаючи таке рішення ККС послався на те, що слідчий експеримент, ініційований захисником, була проведена у його відсутність, в зв`язку з забезпеченням конфіденційності відомостей про особу свідка. Одночасно стороною обвинувачення не були надані докази необхідності вжиття таких заходів щодо цього свідка. Це позбавило захисника можливості приймати участь у проведенні слідчого експерименту, ставити учасникам свої запитання, з метою уточнення та перевірки показів свідка при слідчому експерименті, у тому числі, перевірити чи проведена ця слідча дія за ідентичних погодних умов та освітленні, які були під час події.

Відповідно до п. 2 ст. 15 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» нерозголошення відомостей про осіб, взятих під захист, може здійснюватися шляхом обмеження відомостей про особу в матеріалах перевірки (заявах, поясненнях тощо), а також протоколах слідчих дій та інших матеріалах кримінального провадження, заміни прізвища, імені, по батькові в цих документах псевдонімами за постановою органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора або за ухвалою слідчого судді, суду про зміну анкетних даних.

Однак, згідно матеріалів досудового розслідування кримінального провадження в ході досудового розслідування було змінено анкетні дані свідка на підставі посадової особи поліції, яка не була включена в групу слідчих у цьому провадженні.

Окрім того, вбачається також, що слідчий експеримент за участю свідка проводився не в ідентичних погодних умовах та освітленні, які були під час події, а стороною обвинувачення в ході судового розгляду протилежного доведено не було.

За таких обставин протокол слідчого експерименту за участю свідка є недопустимим доказом з підстав, наведених у вироку.